logo
Etnologiya

Етнографічні групи українців: загальна характеристика

Впродовж багатьох століть на українській етнічній територіївідповідно сформувалися різні етнографічні групи українського етносу. Серед них найбільша і найважливіша в творенні державності —поляни (кияни, руси); а такожлемки,долиняни,бойки,гуцули,покутяни,ополяни,подоляни,волиняни,батюки,холмщаки,підгіряни,підляшуки,пінчуки,поліщуки,литвини,польовики,черкаси,переяславці,полтавці,кирдани,севруки,слобожанці,степовики,задунайці,кубанці,донціта інші етнолокальні групи з нечіткою етнічною самосвідомістю, але з певними культурно-побутовими особливостями.

За умов урбанізаціїі стрімкого економічного розвитку активізується культурно-побутова інтеграція цих груп з навколишнім населенням. Внаслідок внутрішньо-етнічної консолідаціїукраїнцівзгадані специфічні особливості цих груп згладжуються, звужується сфера їх впливу і окремі з них перестають існувати. Етнографічні групи українського[1]етносу зараз найкраще збереглися в межахУкраїнських КарпаттаЗакарпаття. Найкраще зберегли свої особливості етнографічні групигорянУкраїнських Карпат —бойки,гуцули,лемки.

Поляни

Найчисленнішою і найважливішою у політичному значенні була етногрупа т.зв. «полян» або «русів». Племінний союз русів, починаючи з IX ст., підкорив своєму впливові більшість східнослов'янських племен і інкорпорував їх у давньоукраїнську державу. На сьогодні цей етнонім давно не вживається, а сам термін «поляни» невідомий ніде, окрім «Повісті минулих літ». З огляду на численні фальсифікації історичних джерел московськими політичними колами, а також на політичну пропаганду з боку російської держави протягом кількох століть, вийшли із ужитку і терміни «руси», «русини», «руський»