29. Інформаційна теорія етносу

Сформувалася концепція на хвилі критики совєтськими суспільствознавцями комунікатив¬ ної теорії нації американського вченого Карла Дойча та його по¬ слідовників, які навіть не користувалися терміном “етнос” . Поло¬ ження цієї теорії про комунікативні людські спільноти, які про¬ дукують, зберігають та поширюють інформацію за допомогою “об¬ ладнання” (історичної пам’яті, символів, звичок, способу мислен¬ ня, засобів оперування інформації і т.ін.) і забезпечують єдність нації (народу, національності), М.Чебоксаров та С.Арутюнов ви¬ користали для розробки інформативної концепції етносу.

Автори концепції вважали, що в основі виникнення і само¬ відтворення всіх людських спільнот (конфесійних, ідеологічних, політичних, культурних, етнічних і т.ін.) лежать згустки соціа¬ льної комунікативної інформації, а всі вони побудовані і функці¬ онують на протиставленні “ми” — “вони” . Але лише етноси сфор¬ мувалися на поєднанні комплексу інформаційних зв’язків, а всі інші — на основі вибіркових. Саме тому етнічні спільноти найстійкіші з усіх соціальних спільнот.

М.Чебоксаров і С.Арутюнов наголошували, що за формою етноси подібні до тваринних видів, тому інколи їх тлумачать як біологічні спільноти. Насправді етноси відрізняються від тварин¬ них стад (зграй) наявністю широких соціальних інформативних зв’язків, які в ході історичного процесу то наростають, то спада¬ ють. Кожна інформація має своє джерело та її одержувачів. У різних історичних типів етносу (плем’я, народ, нація) насиче¬ ність інформаційних потоків різна. У процесі інформаційного розвитку суспільства інформаційні потоки постійно зростають. Етноси, як своєрідні фільтри, відбирають потрібну і віддають зайву інформацію і цим посилюють єдність і психологічну стійкість суспільства. Тому вивчати етноси слід на основі тих відносин і зв’язків, в які люди вступають, які можна описати як форми передачі інформації (мовою, показом, наслідуванням і т.п.).