24. Поняття нації в етнології

Латинське слово паtіо має багато значень:р ід, плем ’я, на¬ род, порода, іновірці, чужинці і т.ін. Слово пов’язувало людину з народженням і кровною спорідненістю (паііо Мейиз —з наро¬ дження мідієць). Спочатку термін мав дещо принизливий зміст. У Давньому Римі “націями” називали групи чужинців з певного регіону, пов’язаних кровними зв’язками, які не мали таких прав як громадяни Риму. Націями також називали всі “варварські” етноси. У латинських варіантах Біблії словопаііо також вжива¬ лося для позначення чужинців. Себе римляни називали словом

рориішз (народ).

У 212 р. статус громадян Римської імперії одержали всі віль¬ ні її жителі. З того часу зміст слова паііо змінювався. Його поча¬ ли вживати при ототожненні людей з місцем їх народження. З того часу для означення всіх вільних громадян імперії почали вживати словопаііо. Наприклад, до громадянина імперії, який народився в Африці, вживали назвупаііопе А£ег. Упродовж сто¬ літь словопаііовживалось як для означення споріднених груп чужинців,так і для означення громадян однієї країни.

Паралельно римляни користувалися ще словом §епз, £епііз —

рід, родова община, плем'я, народ, міська община. Але коли хоті¬ ли підкреслити кровний за походженням зв’язок етносів, то по¬ єднували обидва слова в словосполучення паііопе» еіив депіів

{група споріднених народів).

В епоху середньовіччя слово паііо вживали в традиціях ста¬ родавніх римлян. Але вже в 900 р. канонік Регіно Прюмський писав, що “нації” відрізняються одна від одної “походженням, звичаями, мовою і законами”. Він почав надавати “нації” етніч¬ного змісту. У часи походів хрестоносців саме таке розуміння нації набуло подальшого поширення, а на початку XIV ст. в до¬ кументах Віденського церковного собору згадувались італійська, іспанська, германська, данська, англійська, французька, шотла¬ ндська та ірландська нації. У 1486 р. термін “нація” вжито у назві “Римська Імперія Германської Нації” , що засвідчувала не лише територіальну, а й етнічну єдність усіх німців.

В Англії з XVI ст. слово “нація” вживалося щодо населення країни. Упродовж XVII ст. таке тлумачення слова було пошире¬ ним і у Франції. У XVIII ст. ототожнення значення слова “на¬ ція” з населенням держави чи самою державою стало звичним у Англії і Франції. У XIX ст. у французькій і англійській мовах культивувалося політичне значення терміна “нація”. До нації включали все населення країни, незалежно від його етнічної на¬ лежності. У цьому випадку зникла межа між поняттями “народ” і “нація”. Упродовж ХІХ-ХХст. в англомовних і франкомовних країнах таке тлумачення терміну “нація” було домінуючим. Про це свідчить утворення в 1919 р. Ліги Націй та в 1945 р. Органі¬ зації Об’єднаних Націй, які насправді стали об’єднанням дер¬ жав, а не націй. Оскільки після Другої світової війни англійська мова стала домінуючою в міжнародних відносинах, то й англо¬ мовна традиція ототожнення держави та її громадян з нацією набула подальшого поширення. У політології таке тлумачення “нації” зустрічається ще й нині.

У німецькій мові з 1486 р. слово нація підкреслювало етніч¬ ну близькість населення (спільність мови, культури, традицій). Для політично розпорошених німців слова “нація” і “народ” — синоніми, алеИаНоп і8 іа а і (держава) — не ототожнювались. При вживанні термінанація у німців робився наголос на етноку¬ льтурні складові людських спільнот. Таке тлумачення нації від німців перейняли слов’янські і неслов’янські етноси Централь¬ ної і Східної Європи.

Різноманітні тлумачення терміну нація та їх еволюція усклад¬ нили можливість формулювання його універсального значення. Ще й нині воно змінюється залежно від різних зовнішніх чинників. Нині у літературі існує кілька тлумачень поняття “нація” . Для од¬ них нація — це щось одвічне, біологічне, для других — тільки історичне і соціальне, для третіх — щось містичне, недоступне для пізнання, для четвертих — ірраціональне, що заважає поступаль¬ ному розвитку людства. Так, в націях етнологи ще недавно вивча¬ ли “неполітизовану етнічність”, історики — політичну історію ет-носів-народів,психологи — специфіку психіки, ментальність, куль¬турологи — неповторне, особливе в культурі, політологи розгляда¬ ють націю як один із базових суб’єктів політичного життя і т.п. Все це свідчить про існування різних визначень нації.

Нині найпопулярнішим стало етнологічне (в працях окремих українських дослідників його називають етніцист ським— від англ. еіКпісііу) тлумачення нації, яке розглядаєїі як особ¬ ливий стансоціально-економічного,національно-культурногоі політичного розвитку етносу, що пов’язаний з розвитком національної свідомості, творенням його державності, націо¬нально-державнихсимволів і атрибутів, національної куль¬ тури.