7.2. Миколаївська об­ласть

розташована в нижній течії Південного Бугу. На півдні її територія омивається Чорним морем. Площа — 24,5 тис. кв. км (4,1% території країни).

Берегова лінія в межах об­ласті значно розчленована. Глибоко в сушу вдаються Дніпровсько-Бузький, Березанський і Тилігульський лима­ни. До області належать острів Березань і Кінбурнська коса. На території області 85 річок, основні з яких — Півден­ний Буг із притоками Інгулом, Кодимою, та ін.

В області 89 територій і об'єктів природно-заповідного фонду, в т.ч. частина Чорноморського біосферного запо­відника.

Область має значні природні рекреаційні ресурси: спри­ятливий клімат, піщані пляжі уздовж Чорноморського узбе­режжя, джерела мінеральних вод, лікувальні грязі і ропа морських лиманів. Заклади відпочинку розташовані голо­вним чином у курортних зонах Коблева, Очакова і Мико­лаєва. Найбільші турбази - «Південний Буг» (Миколаїв) та «Очаків» (Очаків). В області 29 готелів, у Миколаєві — «Миколаїв» і »Турист».

У Миколаївський області на державний облік взято 3,3 тисячі пам'яток, у тому числі 143 пам'ятки архітектури.

В області діють 3 музеї з 8 відділами та історико-архео-логічний заповідник «Ольвія», заснований у 1926 р. До йо­го складу входять залишки античного міста-держави Ольвія, а також острів Березань із залишками найдавнішого в Північному Причорномор'ї давньогрецького поселення.

Руїни давньогрецького полісу Ольвія знаходяться непо­далік від місця злиття Південного Бугу з Дніпром, на березі лиману. Від степу його відмежовують дві глибокі балки. За­сноване в середині VI ст. до н.е. вихідцями з Мілету, місто проіснувало близько тисячі років (до IV ст. до н.е.).

Колекція Миколаївського художнього музею ім. В. Верещагіна, створеного в 1914 p., налічує понад 9 тис. експонатів. Тут демонструються твори В. Верещагіна, Ф. Рокотова, В. Боровиковського, В. Тропініна. І. Айвазовського, І. Рєпіна, В. Сурікова, К. Костанді, К. Коровіна, О. Бенуа та ін.

Першими будівлями на місці сучасного міста Миколаїв були кузня і будинок запо­рожців біля паромної переправи через гирло Інгула, а також рибальське поселення і хутір купця Фабра.

В липні 1788 р. за наказом Г. Потьомкіна тут засновано суднобудівну верф, а в наступно­му році розпочато будівництво міста, названого на честь Св. Миколая — покровителя моряків. Уже в 1790 р. на воду було спущено перший корабель, збудований на миколаївській верфі — фрегат «Святий Миколай». Місто стало головною суднобудівною базою Чорноморського флоту.

З 1794 р. тут розміщувалось командування Чорноморсь­кого флоту і управління портами. Для підготовки морських офіцерів та інженерів у місті відкрито Морське арти­лерійське училище, Морський кадетський корпус (згодом -штурманське училище), училище корабельної архітектури. Моряків готували у школі юнг і навчальному флотському екіпажі. В 1817 р. тут засновано музичну школу, де здійсню­валась підготовка музикантів і співаків для портових ор­кестрів і хорів. Миколаївський флотський оркестр користувася великою популярністю. В 1880-х роках з ним працював відомий композитор М.А. Римський-Корсаков.

Після поразки в Кримській війні значно скоротилося будівництво військових суден. У 1856 році було ліквідова­но Управління головного командира Чорноморського фло­ту. Закрито морські установи і навчальні заклади.

З 1862 р. в Миколаєві діяв торговельний порт, який у кінці XIX ст. вийшов на третє місце за обсягом закордон­них торговельних операцій (після Петербурга і Одеси).

Після припинення 1878 р. дії обмежувальних статей Паризького договору було відновлено будівництво військо­вих кораблів на адміралтейській верфі міста. Серед суден, збудованих у Миколаєві - відомий броненосець «Князь Потьомкін Тавричеський», спущений на воду в 1900 р. Відно­вив свою діяльність також штаб Чорноморського флоту (в 1900 р. він був переведений до Севастополя).