3.2.2. Житомирська об­ласть

розташована на півночі Правобережної України. За своєю площею (29,9 тис. кв. км — 4,9% території країни) вона є однією з найбільших областей України. На території області виділя­ються дві природні зони: Полісся (перше місце в Україні за обсягом лісових ресурсів) і лісостеп.

Річки, яких налічується 221, належать до басейну Дніпра. Найбільші з них — є Тетерів, Случ, Ірша, Ірпінь, Здвиж.

Кількість природно-заповідних, територій і об'єктів об­ласті — 102, в тому числі 5 парків (пам'яток садово-парко­вого мистецтва), ботанічний сад Житомирського сільського­сподарського інституту, скеля «Кам'яний гриб» (валун льодовикового походження, що зберігся на південній межі поширення льодовиків під час максимального зледеніння). Область володіє багатими природними ресурсами. Тут виявлено понад 250 родовищ корисних копалин: мармуру, самоцвітів та ін. На території області видобувається напів-дорогоцінне каміння - берил, топаз, кварц.

Сприятливий клімат, значні лісові масиви, чисельні водні об'єкти, джерела мінеральних вод (радонові - в рай­оні Житомира і с Денишів), запаси лікувальних грязей (по­близу сіл Зарічани і Вілька) — все це створює умови для розвитку курортів і туризму. В області діють 27 готелів. Се­ред кращих — «Житомир», «Михайловград», «Ялинка». Функціонує турбаза «Лісовий берег».

В області налічується 5 музеїв з 8 відділами. В Жито­мирі функціонують краєзнавчий музей, літературно-меморіальний музей В.Г. Короленка, музей космонавтики ім. СП. Корольова, літературний музей Житомирщини, му­зей історії пожежної охорони.

Краєзнавчий музей заснований у жовтні 1865 р. Най­більш цінною в його експозиції є природнича колекція -одна з найбільших в Україні. Вона включає також етно­графічні експонати, зібрані на житомирському Поліссі, і колекцію живопису. Основою музейного зібрання стали колекції, подаровані волинським губернатором М. Чертковим, житомирським предводителем дворянства К. Симоничем, а також колекції волинського єпархіального давньосховища і музею Товариства дослідників Волині, націоналізовані ко­лекції баронів де Шодуар (м. Житомир), графів Ілльїнських (м. Романів; з 1933 р. — смт Дзержинськ).

На Житомирщині в давньому місті Новоград-Волинський (до 1725 р. — Звягель) народилась Леся Українка, на честь якої в 1971 р. тут відкрито літературно-меморіальний музей. У будинку, де жили Косачі, відтворені вітальня і ди­тяча кімната. Серед експонатів — особисті речі поетеси.

Музей космонавтики ім. С. Корольова складається з двох відділів: меморіального будинку-музею С. Корольова та експозиції «Космос». Меморіальний музей відкрито в 1970 р. в будинку, де народився видатний конструктор космічних кораблів. Основу експозиції складають особисті речі вчено­го і членів його сім'ї, рідкісні книги і документи, фотографії.

В експозиції «Космос», відкритій у 1991 p., представ­лені зразки космічної техніки і обладнання.

В смт Баранівка функціонує музей порцелянового посу­ду. В цій місцевості в 1802 р. на лівому березі р. Случ було відкрито родовище каоліну. Француз М. Мезер, придбавши у поміщиці Гагаріної ділянку землі, заснував фарфоровий завод. У 1815 р. власник підприємства здобув від російсько­го уряду право ставити на своїх на виробах клеймо з дер­жавним гербом, а також одержав грошову допомогу для роз­витку виробництва.

Поселення на території області існували ще в епоху пізнього палеоліту. Серед зареєстрованих археологічних пам'яток - городище другої половини І тис. до н. е. в Жи­томирі, давньоруське місто Волохів (1150 р.) залишки зам­ку Любарта в Любарі.

Житомир є одним із давніх міст, заснова­ним бл. 884 р. Перша документальна згадка про місто відноситься до 1305 р.

Майже з усіх сторін Житомир оточений лісовими масивами. Його територію пересіка­ють річки Тетерів, Кам'янка Лісова, Кам'янка

Польова, Крошенка, Путятинка. В місті багато парків і скверів. На берегах Тетерівського водоймища облаштований гідропарк. У приміській лісопарковій зоні функціону­ють санаторні установи.

Старовинна частина Житомира — «городище» — лежить на трьох високих скелястих пагорбах над річкою Кам'янкою: Охрімовій, Замковій і Петровській горах. На місці давнього городища (VIII—IX ст.) у другій половині XIV ст. зведено замок, навколо якого виросло місто.

В 1444 р. Житомиру було надано Магдебурзьке право.

З 1668 р. Житомир — центр Київського воєводства. Після приєднання Волині до Росії він став адміністратив­ним центром Волинської губернії.

Наприкінці XIX ст. в місті з'явились комунальні зруч­ності. З 1897 р. тут введено в дію водопровід. Функціону­вав громадський транспорт. Так, у 1899 р. Житомир третім серед російських міст одержав трамвайну лінію, що з'єдну­вала центр із залізничним вокзалом.

Житомир був театральним містом. Не маючи власної стаціонарної театральної трупи, він уже на початку XIX ст. володів приміщенням театру.

З 1843 р. у Житомирі діяв один з чотирьох в Україні інститутів шляхетних дівчат.

Житомир — батьківщина відомого письменника В. Короленка, поета О. Ольжича-Кандиби, конструктора перших космічних кораблів С Корольова. Тут також народився ко­мандуючий збройними силами Паризької комуни Я. Домбровський.

Протягом 1802-1809 pp. у місті неодноразово бував російський полководець М. Кутузов. У 1811-1812 pp. тут жив відомий полководець П. Багратіон.

З містом пов'язані імена відомих письменників М. Ко­цюбинського, О. Купріна, Г. Мачтета, які на початку XX ст. працювали в газеті «Волинь».

У Житомирі збереглись архітектурні споруди різних історичних періодів: церква Пресвятої Богородиці, кафед­ральний костьол Св. Софії (XVIII ст.), будинок магістрату (XVIII ст.), семінарський костьол (1838 p.), Михайлівський собор, комплекс поштової станції (XIX ст.), Прєображенський собор (XIX ст.). Найдавнішою з міських споруд є бу­динок колишньої колегії єзуїтського монастиря (1724 p.).

Одним із найдавніших міст Східної Євро­пи є Овруч, який у 997 р. вперше згадується під назвою Вручій. У давнину місто було мо­гутньою фортецею. Після знищення київською княгинею Ольгою в 945 р. Іскоростеня саме Вручій став політико-економічним центром древлянської землі. В місті збереглася церква Св. Василія (1190 p.), спору­дження якої пов'язують з ім'ям Петра Мілонєга. В 1908-1912 pp. вона була відреставрована О. Щусєвим.

Серед архітектурних пам'яток Бердичева — ансамбль монастиря кармелітів (XVI—XVIII ст.) і костьол Св. Варвари (1826 p.). Перша докумен­тальна згадка про місто відноситься до XVI ст. У 1593 р. тут було споруджено замок. Заснова­ний у 1627 р. монастир босих кармелітів одер­жав його в дар від власника цих земель, київського воєво­ди Я. Тишкевича. В 1634 р. на території монастиря збудовано підземний Марийський костьол. У 1740-х pp. розпочато спорудження над печерним храмом кам'яного ко­стьолу у стилі бароко. Монастир став одним із центрів па­ломництва завдяки чудотворній іконі Божої Матері. Палом­ництво сприяло розвитку міста. В 1756 р. князем Радзівілом одержано право на проведення в місті десяти щорічних ярмарків європейського значення.

Архівні документи підтверджують факт перебування в місті у 1820-х pp. Фредерика Шопена, який жив у замку Антона Радзівіла.

З Бердичевом пов'язане ім'я Оноре де Бальзака, який у 1850 р. вінчався в костьолі Св. Варвари з Евеліною Ганською. З ім'ям видатного французського письменника пов'яза­не також с Верхівня, що було володінням графині Ганської. В її маєток він приїздив двічі — в 1847 і 1850 pp. У Верхівні збереглись палац (XVIII—XIX ст.) і костьол (1810 p.).

Поміщицькі особняки XIX ст. збереглись також у селах Андрушівка, Нова Чортория і Турчинівка.

Неподалік від міста Малин знайдені залишки давнього городища. Деякі історики схильні думати, що саме тут було місто древлянського князя Мала.

В Малині бував видатний етнограф, антрополог, мандрівник М.М. Міклухо-Маклай. У 1874 р. його мати придбала маєток у Малині, де в 1876 р. гостював учений. Протягом двох місяців він вивчав побут, звичаї, традиції місцевого населення, цікавився історією цих країв. Об'єктом його наукового інтересу стала також давня росли­на «азалія понтійська», що збереглася з дольодовикового періоду лише на Поліссі, в околицях Малина. Свій другий приїзд до Малина вчений здійснив у 1888 році.

В с Тригір'я зберігся Троїцький монастир (XV ст.), комплекс якого включає Преображенську церкву (1873 р.) і келії ченців (1782 p.).

210 пам'яток архітектури Житомирщини внесено до Державного реєстру національного культурного надбання.

Із Житомирщиною пов'язані імена багатьох видатних громадських і культуних діячів. У с Брусилів народився І. Огієнко. У с Романівка пройшли дитячі та юнацькі роки М. Рильського. С. Туровець — батьківщина Г. Пустовойто-вої, що брала участь у польському повстанні 1863 p., боро­лася в рядах гарібальдійців, була ад'ютантом командуючого збройними силами Паризької комуни. В с. Терехове наро­дився англійський письменник Дж. Конрад (1857—1924), поляк за походженням (його справжнє ім'я — Юзеф Теодор Конрад Коженьовський).