6.2. Туристичні ресурси Буковини

Територія між Карпатами, Дністром у його середній течії і нижнім Прутом має назву Буковини. В давнину цю територію населяли гети, бастарни, бесси, даки. Через Бу­ковину пройшли готи, гуни, авари, угорці. У VI ст. тут осе­лилися слов'янські племена тиверців.

У X ст. територія входила до складу Київської держа­ви, у XII—XIII ст. — до Галицько-Волинського князівства.

На середину XIV ст. північна Буковина перебувала під владою Угорщини, а в 1359 р. адміністративно включена до Молдавського воєводства, що з 1387 по 1497 р. було про­текторатом Польщі. В 1514-1774 pp. Буковина у складі Молдови входила до турецьких володінь.

У 1774 р. північна частина Молдови, включаючи Буко­вину, була приєднана до Австрії. На цей момент 69% насе­лення Буковини складали українці, 26% - румуни, 5% -представники інших національностей (євреї, вірмени, греки, угорці, німці, поляки). Після анексії цих земель Австрією з Семигорода (Трансільванії) почався інтенсивний відтік ру­мунського населення в напрямку Буковини. Наслідком цьо­го процесу стало впровадження в буковинських школах ру­мунської мови, призначення румунів на адміністративні посади.

У 1786 р. Буковину приєднали до Галичини і з того ча­су розпочалась полонізація і латинізація краю.

В 1849 р. Буковина була перетворена на окрему про­вінцію, а в 1861 р. визнана «коронним краєм» Австрії, що здобув статус воєводства. Серед чиновників адміністративних установ практично не було українців: вони признача­лись переважно з числа румунів і німців. Надання Буковині автономії сприяло національному відродженню краю. З 1870-х років тут посилюється боротьба проти румунізації та германізації.

З березня 1917 р. посади губернаторів, комісарів повітів перебирає до своїх рук українська громада. Відновлюється сільське і міське самоврядування, створюються українські інколи, кооперативи. Створений у Чернівцях Український Крайовий комітет 6 листопада 1918 р. проголосив свою вла­ду на українській частині Буковини. Вже 11 листопада пів­нічна Буковина була окупована румунськими військами, а через два тижні румунський Генеральний конгрес оголосив про приєднання цих земель до Румунії. Цей акт був визна­ний правомочним учасниками Сен-Жерменської конфе­ренції 1918 р.

У період румунського правління (1918-1940) були ска­совані автономні права території, і Буковина перетворилась на румунську провінцію.

В 1940 р. північна Буковина увійшла до складу ра­дянської України.

Чернівецька область охоп­лює історичну територію Північ­ної Буковини і Хотинського повіту Бесарабії. Вона розташо­вана в межах Передкарпаття і східної частини Карпат. На півдні область межує з Румунією, її площа — 8,1 тис. кв. км (1,3% території країни).

Область має густу річкову мережу. Тут налічується близько 4,5 тис. річок, які належать до басейнів Дунаю і Дністра.

Розвитку рекреаційної сфери сприяє м'який клімат, ма­льовничі ландшафти, наявність джерел мінеральних вод.

Курортними зонами є Вижницький і Путильський райо­ни, де наявні значні лісові масиви і джерела мінеральних вод: гідрокарбонатні (Путильський, Сторожинецький, Глибоцький райони), хлоридні (Путильський, Вижницький, Сторожинецький, Глибоцький, Сокирянський райони), сульфатні (Новоселицький, Заставнівський райони), залізисті (Виж­ницький, Хотинський, Сокирянський райони), сірководневі (с. Щербинці Новоселицького району, Брусниця Кіцмансь-кого, Путильський район).

Родовища лікувальних грязей відомі у Глибоцькому, Сторожинецькому, Вижницькому районах.

На території області в районі сіл Нагоряни, Грушівці і Бабин зводиться мальовниче скелясте Товтрове пасмо, що простяглося від Львівської області через західне Поділля аж до кордону між Молдовою і Румунією.

В області налічується 243 території та об'єкти природ­но-заповідного фонду, в тому числі національний природ­ний парк «Вижницький», 8 пам'яток природи (в їх числі — печери Буковинка, Піонерка, Попелюшка, Баламутівська; Сторожинецький дендропарк).

Карстова печера Попелюшка розташована на межі Ук­раїни і Молдови. Вхід до неї знаходиться з боку с Подвірно­го в Чернівецькій області. Довжина підземних ходів — 80 км.

В Чернівецькій області є 19 готелів.

На державному обліку перебуває 738 пам'яток.

В області є 5 музеів і 4 відділи і філіали. Чернівецький краєзнавчий музей - один з найстаріших в Україні. В 1877 р. його колекція була передана Чернівецькому університету. З 1893 р. до початку Першої світової війни він функціону­вав як крайовий музей. Нині в його фондах налічується 83 тис. експонатів.

Музей має два відділи — історичний музей у м. Хотин і краєзнавчий музей у м. Кіцмань, а також філії — літературно-меморіальні музеї Ю. Федьковича та О. Кобилянської.

В Чернівцях діють музей народної архітек­тури і побуту, картинна галерея, виставковий зал. Цікавим є музей майстра української народ­ної творчості Г. Тараса у м. Вашківцях.

Літописне місто Чернівці стояло на високому лівому березі Пруту, біля села Леньківець. Існує припущення, що Леньківське городище — це залишки його укріплень. Ви­никло місто дуже давно, бо вже з XII—XIII ст. воно відоме як значний торговельно-ремісничий центр. У 1240 р. внас­лідок татаро-монгольського нашестя воно було зруйноване і відродилося вже на новому місці.

Найдавнішими пам'ятками, що збереглися сьогодні в Чернівцях, є чотири дерев'яні храми в передмістях Рош, Ка-личанка, Клокучка і в центрі міста. Остання — церква Св. Миколая (1607) — належить до храмів «хатнього типу», які за своїм зовнішнім виглядом та інтер'єром майже нічим не відрізняються від звичайної хати. Класичними зразками цього типу церков є також Миколаївська церква в селі По­ляни (1648) і Троїцька (1774) в Чернівцях.

Комплекс резиденції буковинських митрополитів розта­шований на високому пагорбі в історичному центрі Чернівців. Висотні акценти ансамблю — семінарська церква і дзвіниця монастирського корпусу — є головними місто­будівними домінантами. Споруди зведені на місці давньої резиденції архієпископа, яка поступово занепала і в 1794 р. була розібрана. Нова резиденція споруджена за проектом чеського архітектора Й. Главки в 1864-1882 pp. Комплекс включає три двоповерхові корпуси і ландшафтний парк, за­кладений у 1876-1878 pp. У 1944 р. в резиденції розмісти­лись музей та філологічний факультет Чернівецького університету, а в 1956 р. весь комплекс переданий у розпо­рядження університету.

Головна споруда комплексу — палац митрополита з па­радним Мармуровим залом.

У семінарському корпусі розміщувалась духовна семінарія, а згодом — теологічний факультет Чернівецького університету, відкритого в 1875 р.

Монастирський корпус початково призначався для ченців, згодом у ньому стали діяти школа псаломщиків, бурса і цех, який виробляв свічки.

На східній околиці Чернівців, що має назву Гореча, на ішсокому пагорбі серед лісу зведена церква Різдва Богоро­диці (Георгіївська), що входила до комплексу місцевого пра­вославного монастиря, заснованого на початку XVIII ст.В 1730 р. тут було збудовано невелику дерев'яну церкву, а в 1767 р. на пожертвування російської імператриці Катерини II зведено кам'яний храм. Велику мистецьку цінність має роз­пис в інтер'єрі храму. Горечанський монастир ліквідовано австрійською владою в 1786 році, а церква стала функціону­вати як парафіяльна.

Неподалік від Чернівців є село Лужани, в якому зберіг­ся кам'яний Успенський храм середини XV ст. — найстарі­ший з уцілілих на Буковині.

На Буковині набуло значного поширення дерев'яне культове зодчество. Серед його зразків — церква Св. Іоан-на Сучавського із дзвіницею (с. Виженка, 1792), церква Успіння Богородиці із дзвіницею (с. Дубівці, 1775), церква Св. Миколая (смт. Пугала, 1885), церква Різдва Богородиці із дзвіницею (с. Селятин, XVII—XVIII ст.), церква Св. Іллі із дзвіницею (с. Шепіт, 1898).

В області уцілів грандіозний комплекс Хотинської фортеці. Його ядром є замок, на­вколо якого пізніше були споруджені укріплен­ня бастіонного типу.

Замок зведений у 1230 р. на місці більш давніх дерев'яних укріплень. У другій половині XV ст., за молдавського господаря Стефана Великого, замок був суттє­во перебудований і розширений, споруджені надбрамна і наріжні башти, збудовані два палаци з глибокими підвалами. Територія замку була ще більше розширена і укріплена в XVI ст. До наших днів дійшли могутні оборонні мури і п'ять башт, західний (комендантський) палац, замкова каплиця і казарми.

В 1700-1711 pp. турецькі правителі збудували спроекто­ваний французькими інженерами Бастіонний замок (Нову фортецю), яка складається із земляних валів і семи бастіонів. На території фортеці були розміщені казарми, ме­четь, майстерні і господарські будівлі.

На Буковині збереглись хасидські святині. В Чернівцях і був цілий єврейський квартал. Садгора поблизу Чернівців — колишня резиденція цадиків, місце знаходження равінату. Центром хасидизму була також Вижниця.