logo
ekzamen_vidpovidi_opisovi_docx1

37. Особливості господарства і матеріальної культури народів Сибіру (на вибір студента

КАМЧАТСЬКО-ЧУКОТСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬОбласть займає простори Чукотського та Камчатського півос­тровів. Тут проживають чукчі, коряки та ітельмени, мови яких належать до чукотсько-камчатської сім'ї, невеликі групи евенів, мова яких належить до тунгусо-маньчжурської групи алтайської сім'ї, та нечисельні групи ескімосів, мова яких належить до ескі­мосько-алеутської сім'ї. За антропологічними ознаками більшість аборигенів належить до арктичної підраси великої монголоїдної раси, а на Камчатці і частково на Чукотці трапляються групи населення, які за расовими ознаками належать до перехідних та змішаних расових типів Сибіру.За господарською діяльністю чукчі і коряки у минулому по­ділялися на кочовиків-оленярів та осілих мисливців на морсько­го звіра. В окремих груп коряків провідну роль відігравало риба­льство, а в ітельменів рибальство було єдиним заняттям. Важли­ве значення у житті аборигенів мало збиральництво дикоросту­чих рослин — коренеплідних, коренів, ягід. Збиральництвом за­ймалися жінки. В усіх аборигенів було розвинуте запряжне со-баководство. Чукчі і коряки, які займаються оленярством, дуже близькі між собою в культурі та побуті. Такою ж близькістю відзначаються осілі чукчі і коряки.Давнім житлом осілого населення були великі землянки, до яких входили по стовпу через димовий отвір у даху. У кочови­ків-оленярів житло — це яранга, що нагадує юрту кочовиків цен­тральноазіатських степів. її основу складали жердини різної до­вжини, що накривались шкурами оленів. Одяг аборигенів нале­жить до типу глухого, що одягається через голову. Його вигото­вляють з добре оброблених оленячих шкур.Соціальний лад аборигенних етносів характеризувався наяв­ністю значних пережитків материнської родової організації та відсутністю патріархального роду.У часи розкладу матріархату тут не склались патріархальні роди, а сформувалися такі поселення і стійбища, мешканці яких не завжди пов'язані родовими зв'язками, а їх склад постійно мінявся.У релігіях місцевих етносів збереглося багато архаїчних рис. Шаманізм дозволяв виконувати релігійні церемонії не лише ша­манам, а й рядовим членам колективів. Центральне місце в мі­фології чукчів і коряків належало міфу про Великого Ворона — творця всього сущого.

38. Сімейна та суспільна організації народів Східної чи Центральної Азії (на вибір студента) Для сімейного життя корейців у минулому були характерні панування патріархальних відносин, необмежена влада голови сім'ї над жінкою і дітьми. Дітям, навіть дорослим синам, заборо­нялось у присутності батька сидіти, курити, голосно говорити. По смерті батька головою сім'ї ставав старший син. Корейці стійко дотримуються сімейних традицій — родинних, весільних, похо­вальних, поминальних. Важливу роль в обрядах відіграють про­цесії з різнокольоровими ліхтариками, картонними зображення­ми тварин, зміїв, чудовиськ. Шлюб раніше обов'язково засвідчу­вався письмовим документом на червоному папері, бо червоний колір — символ радості. Найбільші з народних свят — Новий рік і свята врожаю, що супроводжуються музикою, танцями і спор­тивними змаганнями.

До кінця XIX ст. основу соціальної організації китайців ста­новили великі патронімічні групи ("цзунцзу")— екзогамні гру­пи споріднених сімей, що походять від спільного предка по чоло­вічій лінії. Такі сімейно-родинні групи зберегли певну ідеологіч­ну та господарсько-культурну єдність. Структура і функції цзун­цзу об'єднує в одній системі як прямих, так і непрямих родичів по лінії батька і матері. Особливості цзунцзу відбилися на антро­понімії. На першому місці у китайців стоїть прізвище. Найбільш поширені китайські прізвища, що склались уже в перші століт­тя нашої ери — це Ван, Чжан, Лі, Чань, Хуан. На другому місці — власне ім'я, що включало спільний елемент усіх людей одного покоління у складі цзунцзу. Тому впродовж життя ім'я людини змінюється залежно від того, до якої вікової групи воно входить. Третя частина прізвища китайця свідчить про місцевість, з якої походить людина.

Китайська сім'я в минулому й нині характеризується пану­ванням патріархальних відносин, безумовним підкоренням ді­тей волі батька. Якщо жінка не народила сина, то чоловік мав право взяти собі наложницю, яка б народжувала йому ще дітей, бо традиція вимагала, щоб обряди вшанування предків і родичів виконував лише син. Якщо вдова виходила заміж удруге, це вва­жалося її серйозною провиною. Якщо ж вона зберігала вірність своєму померлому чоловікові і залишалася самотньою, то її гли­боко шанували.

Для суспільних і сімейних відносин тибетців характерне па­нування патріархально-феодальних відносин. Усім суспільним і господарським життям Тибету керували великі монастирі. Кож­на тибетська сім'я повинна була віддати у монахи одного чи двох синів. Сім'я в тибетців мала, шлюб вірілокальний. Зрідка зустрі­чається полігамія для чоловіків та пережитки поліандрії.

Для суспільних і сімейних відносин уйгурів характерне па­нування феодально-патріархальних відносин. Хоча тут утвер­дилася мала сім'я, але господарські та родинно-ідеологічні зв'я­зки патронімічних груп продовжували відігравати важливу роль до середини XX ст. Добре збереглася святково-обрядова культу­ра уйгурів. Найповніше вона проявляється у традиційних ве­сіллях, календарних святах і обрядах, релігійних ритуалах. Релігія уйгурів — іслам та шаманізм. Вони створили оригіна­льну монументальну культову архітектуру, своєрідну музику, пісні і танці.

Ще наприкінці XIX ст. у монголів панували феодально-пат­ріархальні відносини, більшість племен зберігало поділ на патрі­архальні екзогамні роди, а в їх житті функціонували традиції родового ладу (кровна помста, родова взаємодопомога, родові культи і т.ін.). Важливу роль у житті населення відігравали буд-дистські монастирі. Туди віддавали одного із двох народжених у сім'ї хлопчиків. Хоча повсюдно в монголів пануючою була мала патріархальна сім'я, у вельможних і багатих траплялося багато­женство, продовжувала зберігатися виплата калиму і т.ін

39.Традиційні вірування народів Сибіру(на вибір студента) Мансі( волуги) відносяться до сім'ї фінно-угорських народів. Угорську гілку з них складають народи мансі, ханти і угорці. Мансі і ханти називають уграми. Мансі живуть на території в північно-західній частині Сибіру полівим притоках Обі в межах Ханти-Мансійського автономного округу.

Обряд виконує соціальну функцію з часів далекого минулого людства, об'єднуючи певні групи людей. В обряді кожен бере участь і долучається до життя колективу, співпереживає разом з ним топодія, яка лежить в основі. Обряд здійснює зв'язок між йогоучасниками, закріплює відносини між людьми. Обряд має суспільнезвучання.

Уявлення про невидимі духи і душах – господарів предметів - у поглядах Хантів та Мансв не є первинними, а отже, єдиними..Ідолопоклонство - звичай грубо витесувати людські фігури, зобов'язана своїмпоходженням саме цим уявленням. Особливість хантийской культуриполягає в тому, що цей пласт вірувань відносно слабо деформованийпізнішим - анімістичним. Анімізм заснований на визнанні духів і душ.

Ведмедя шанували повсюдно - здатність охороняти членів родини від хвороб, дозволяти що виникли міжлюдьми суперечки,виступав у ролісудді і поборника справедливості.Лось - символ достатку, благополуччя.Жаба - здатність дарувати сімейне щастя,визначати кількість дітей, полегшувати пологи і навіть відігравати помітну роль привиборі шлюбного партнера. Вірили також у життя після смерті.Предки Хантів шукали підтримку й у дерев. Багато тисячоліть налічує шанування вогню, особливо домашнього вогнища - визнавалася здатність захистити і очистити .Були сімейні духи,суспільні – приносили удачу у сімї і промислі.