13. Особливості господарства і матеріальної культури австралійців та тасманійців

Система життєзабе­зпечення австралійських аборигенів трималася на привласнюючо­му господарстві, що мало виразні риси ГКТ збирачів і мисливців жаркого поясу. Основними заняттями аборигенів були збиральни­цтво і полювання, допоміжну роль відігравало рибальство.

Хоча австралійці не знали землеробства, але рослинна їжа повсюдно становила основу їх харчування. Навіть у багатих на тварини районах жінки і діти постійно займалися збиральницт­вом. Близько 240 видів рослин місцеві жителі споживали в їжу, а, крім того, ще 35 інших видів використовували як ліки, отрути чи для технічних потреб. В їжу споживались ягоди, плоди, горі­хи, зерно дикоростучих злаків і трав, корені, коренеплоди, стеб­ла, молоді пагінці, листя, бруньки, квіти, м'яка серцевина стов­бурів окремих дерев і т.п. Крім того, збирали дрібних тварин: змій, ящірок, мишей, жаб, раків, слимаків, черв'яків, гусінь, пташині яйця, мед диких бджіл, мурашок-медоносів і т.п. Окре­мі рослини вживалися в їжу майже постійно. Сезон збору горіхів буньї в австралійців супроводжувався багатьма обрядами і риту­алами, перетворювався на справжнє свято врожаю.

Продукти збиральництва в їжу споживали сирими або пекли їх на вогні. Коренеплоди ямса, яйця, дрібних тварин — ящірок, гадюк, раків, черв'яків, гусениць і т.ін. звичайно пекли на вогні чи в попелі. Лише зернові і отруйні корені та коренеплоди під­лягали старанній попередній обробці.

Збиральництво і використання австралійцями рослинних про­дуктів дуже нагадує зародкові форми примітивного землеробст­ва. За винятком обробки землі, посіву і посадки рослин, усі інші етапи землеробського процесу були їм знайомі: жаття і викопу­вання, вимочування, провіювання, помол, замішування тіста, випікання. Для переходу до землеробства австралійці мали б навчитися розпушувати ґрунт, сіяти і садити рослини.

Полювання і рибальство — головні заняття чоловіків. Хлопчи­ки з раннього дитинства привчалися полювати. Тваринний світ Австралії небагатий і одноманітний, а тому аборигени не мали широкого вибору м'ясної їжі. Вони полювали на великих і малих сумчастих, австралійського страуса та на дрібних тварин і земно­водних. Головною зброєю полювання був спис. Полюючи на кен­гуру, мисливці до них підкрадалися, заганяли переслідуванням, влаштовували облави, зацьковували собаками динго і т.п. На вал-лябі (дрібний вид кенгуру) використовували сітки, капкани, пет­лі, викопували ями. Але найчастіше заганяли їх у кущі і вбивали списами. Полюючи на опосума, австралійці вилізали на дерева за допомогою гнучкої ліани, вирубували сокирою його дупло і вику­рювали. На дерева вилізали і для збирання пташиних яєць та меду диких бджіл. У полюванні на птахів переважало викорис­тання бумерангів, крім того, їх ловили петлями, сітками.

Різноманітними були й способи вилову риби і водяних тва­рин: руками, кошиками, сітками, гачками, списами, стрільбою з лука, отруєнням води, заганянням заляканої риби на мілину, перегороджуванням ріки заторами з укріпленням у їх проміж­ках сіток, влаштуванням кам'яних лабіринтів, занурюванням у воду порожнистого обрубка дерева і т.п.

Австралійці вели рухливе життя. Не знаючи постійних посе­лень, вони жили на тимчасових стійбищах. Як житло аборигени використовували курені, вітрові загорожі, гроти, печери, дупла і т. ін.

Австралійці майже не мали одягу. Від холоду вони захища­лися, змащуючи тіло жиром. Лише в прохолодну погоду на пів­денному сході Австралії чоловіки і жінки зігрівали тіло плаща-ми-накидками зі шкур опосума. На інших територіях звичай­ним одягом чоловіків і жінок були набедрені пояси з фартушка­ми. Зате австралійці носили досить багато оздоб. До основних прикрас належали пов'язки на голову з рослинних волокон, пі­р'я, черепашок, зубів, квітів. До оздоб належала паличка, якою протикали носову перегородку. Більшість прикрас одягали для виконання обрядів і ритуалів, при святі короборі. Перед святом чоловіки розфарбовували тіло охрою і вугіллям, наліплювали на нього пір'я, голову оздоблювали різними уборами і складними зачісками. До постійних оздоб належали також рубці, якими по­кривали груди, спину, плечі, руки. Водночас ці рубці засвідчу­вали належність чоловіків до певного племені та до відповідного шлюбного класу.

Металів і гончарства австралійці не знали, а тому знаряддя праці і полювання, зброю і домашнє начиння виготовляли з ка­меню, дерева, черепашок, рослинних волокон і т.ін. Камінь ви­користовували як у необробленому, так і в обробленому вигляді. Кам'яні знаряддя за формою і технікою виготовлення були різ­номанітні: одні з них нагадували знаряддя мустьєрської епохи, другі — схожі до ретушованих знарядь епохи мустьє, треті — нагадують ножі мадленської епохи, четверті — неолітичні шлі­фовані сокири. Приморські аборигени скребки, ножі, сокири, зрідка ложки і черпаки виготовляли з черепашок.

Значної майстерності досягли жінки у плетенні і обробці во­локна. Вони знали понад 40 видів рослин, що давали їм матеріал для плетення. Серед них зустрічалися волокна акації, листя па­ндуса, гнучкі корінці, лоза, стебла трав і т.ін. Крім того, для плетення використовувалися людське волосся, шерсть опосумів і кенгуру, сухожилля.

Мисливська і бойова зброя австралійців майже однакова, а їх види мало численні. До них належить близько ЗО видів списів зі списометалками, понад 80 видів бумерангів і бойових кидальних палиць, кам'яні і костяні ножі, дерев'яні мечі. Єдина оборонна зброя — вузькі довгі, короткі широкі та овальні довгі щити.

Через швидке фізичне винищення тасманійців їх культура слабо вивчена. Знаряддя праці вони виготовляли з каменю і де­рева. Техніку обробки каменю тасманійців порівнюють з техні­кою епохи мустьє і оріньяку. Вони користувались універсальни­ми кам'яними знаряддями, тонкими 2-4 м завдовжки списами. Наконечники списів часто отруювали. Списометалки тасманійці не знали. Широко використовували кидальні палиці, різні пле­тені з кори, листя, коріння і трави кошики. За житло їм служи­ли вітрові загорожі, зрідка — сферичні курені. Водні засоби спо­лучення — це плоти з кори евкаліпта. За одяг аборигени викори­стовували шкури кенгуру та фартушки, але найчастіше вони хо­дили голими.

Провідну роль у господарстві відігравало збиральництво і полювання. Збирали гриби, великі коренеплоди і корені, ягоди, пташині яйця, молюсків, черв'яків, гусінь, гадюк, ящірок і т.ін. Вони споживали все, від чого людина не вмирала.

Помітну роль у їх житті посідало полювання. Вели його різ­ними способами: загону, переслідування, влаштування засідок і т.п. Полювали переважно на кенгуру та дрібних тварин, зокрема на опосумів. На тюленів полювали жінки, які підкрадались до них на ліжбищах і били палицями по голові. Чоловіки полювали на китів, які запливали на мілину, вбивали їх списами і кидаль­ними палицями. Рибальства тасманійці не знали, риби не їли, гидували нею. Зате виловлювали морських молюсків і тварин. Цим займалися жінки, які добре плавали і пірнали.