11.Основні поняття етнології

Народ -багатозначний термін. Піднародомрозуміють, зокрема, етнос, тобто певнугрупулюдей, що відрізняється спільністюрядуознак- мови, культури, території, релігії, історичного минулого іт.д..Хочаоднимз найважливішихознакетносуєспільна мова,це аж ніякне єдина умова- існуютьрізніетноси, що говорять наодному ітому жмовою.

Етнос(грец.ethnos) дослівно перекладається з давньогрецької мови як "негрек", "чужинець", "ідоловірець". Етимологічно воно означає стадо, група (натовп) людей, народ, плем'я, рід, іноземне плем'я і т.п. З V ст. до н.е. його використовували у значенні "плем'я негрецького походження", "народ негрецького походження". Себе греки позначали словом "демос" (народ) і відрізняли від негреків тим, що останніх іменували "етносом". У такому значенні римляни ввели слово "етнос" у латинську мову. У зв'язку з його латинізацією з'явився прикметник "етнічний" (ethnicos), що вживався у значенні "нехристиянський", "язичницький". Нині термін "етнос" став науковим поняттям, є еквівалентом давньогрецького слова "демос" (народ) у значенні специфічної міжпоколінної історико-культурної і природної, усвідомленої людьми спільноти. Щоб підкреслити саме таке його значення, інколи поєднують обидва слова у словосполученні "етноси-народи". Нині поняття "етнос" вживається як науковий термін для означення всіх історичних типів етнічних спільнот від племен до сучасних націй.На́ція (лат.natio — плем'я, народ) — полісемантичне поняття, що застосовується для характеристики великих соціокультурних спільнот індустріальної епохи. Існує два основних значення терміну^[1]:Політична спільнота громадян певної держави — політична нація. Часто вживається як синонім терміну держава, коли мається на увазі її населення, наприклад для посилання на «національні» університети, банки та інші установи.Етнічна спільнота (етнос) з єдиною мовою і самосвідомістю (як особистим відчуттям «національної ідентичності» так і колективним усвідомленням своєї єдності і відмінності від інших). У цьому значенні фактично є синонімом терміну народ

Культу́ра (лат.Culture — «обробіток», «обробляти») — сукупність матеріальних і духовних, нематеріальних цінностей, створених людством протягом його історії.

По́бут — сфера діяльності людей, пов'язана з задоволенням ними своїх власних матеріальних та культурних потреб (житло, одяг, їжа, відпочинок тощо). Побут також охоплює звичаї, обряди, традиції, які відображають особливості життя конкретного класу, нації, народності, етнічної групи.

Етногене́з (від грец. ethnos — плем'я, народ і …генез), процес утворення етнічної спільності, походження народів на базі різних етнічних компонентів. Етногенез включає як початкові етапи виникнення якого-небудь народу, так і подальше формування його етнографічних, лінгвістичних і антропологічних особливостей.Історично розрізняють два типи Е. Перший відноситься до етнічної історії домодерного суспільства і завершується утворенням народностей (переважно у феодальну добу). У етногенетичних процесах другого типу при додаванні сучасних етнічних спільнот (наприклад, сучасних народів Америки) вирішальну роль відігравали представники вже сформованих народів і процеси акультурації. Е. характеризується взаємозв'язком двох видів етногенетичних процесів, консолідацією автохтонних (родинних і неспоріднених) етнічних компонентів і залученням до процесу Е. переселенців (мігрантів).

ЕТНІЧНІ ПРОЦЕСИ — етнологічна субдисципліна; істотна зміна в ході історичного розвитку окремих етнічних елементів, частин етносів та етносів в цілому (див. Етнос), а також поява нових етнічних спільнот. Е. п. відбуваються стихійно і багато в чому незалежно від свідомості й волі людей.

Етнічна групаГрупа етнічна (мовно-етнічна) — 1. Територіальна частина певного етносу, якій притаманні особливості в культурі, побуті, мові (наявність діалекту, говору, говірки), а також особлива самосвідомість і, звичайно, самоназва; 2. Невелика частина певного етносу, яка територіально відійшла від нього в результаті міграції, але зберегла попередню етнічну свідомість, мову, особливості культури й побуту (наприклад, українці в Казахстані, Канаді тощо)^[1].

Термін "етнічна група" часто вживається як синонім термінів "етнічність"' та "етнічна ідентичність", "нація", "національна група", "етнічна" та "національна меншина" тощо. Втім, значна частина західних вчених взагалі не вважає за потрібне займатись питаннями визначень^[2]. У міжнародному праві терміни "етнічність", "етноси", "етнічна група" та деякі близькі їм - відсутні^[2], замість них вживаються терміни "нація", "народ" та 'національна меншина". На думку деяких українських науковців^[2], без таких визначень не завжди зрозуміло, про що конкретно йдеться, тим більш, що за кожним із цих термінів стоять далеко не однакові феномени. Проблема визначення поняття "етнічна група" ускладнюються тим, що колишні радянські вчені зловживали соціологічними категоріями, а західні - психологічними

12. Загальні відомосі про населення Австралії та Океанії (етногенез, етнічна історія, антропологічні й мовні ознаки тощо) Австралійська провінція( охоплює простори австралії та о.Тасманія і охоплює дві історико-етнографічні області-аборигеноавстралійську та англоавстралійську)Аборингеноавстралійська область под на Тасманійську історико-етнографічну підобласть( у 1642р.Тасман відкрив острів, а в1798 Флідерсон та Бас обпливли його.Європейці на острові застали значну кількість аборигенів, але зі збиральництва на острові могло прожити лише не більше 6 тис. чоловік.У1802 на Тасманії зявилося перше поселення європейців.У результаті чорної війни 1834 р. тасманійці майже повністю винищені, іх залишки майже повність вивезені з острова.У 1860 р ще жило 11 тасманійців, а в 1876 р померла остання тасманійка ) англоавстралійську область(сформуваласьпереселенцями з Великобританії,а з кінця 19 ст. до них долучилися переселенці з інших країн.Австралію для європейців відкрив у 1605 віллен Янц.але голландські поселенці тут не зявилися.У 1770 Дж.Кук вівідав Австралію, Втрата англійцями американських колоній спонукала їх до захоплення Австралії У1788 вони висадили тут 850 каторжників які заклали майб місто Сідней

Океанська провінція(охоплює всі етноси тихого океану.У її складі вид 5 оластей)Папуаська область( охоплює Нову Гвінею з архіпелагом Бісмарка та о.Бугенвіль, східну частину о. Тімор. Понад 90% населення папуаси, в складі яких віділять 700 самостійних етносів.Папуаси нал до папуаського антропологічного типу папуасько-меланезійської підраси великої австралоїдної раси.Мови нал до до папуаської мовної сімї.крім папуасів етноси які розмовляють австранезійськими мовами.Меланезійська область(меланезійсь­кої підраси великої австралоїдної раси. У складі меланезійської підраси розрізняють чотири основні антропологічні типи: папуа­ський (архіпелаг Бісмарка), негритоський (на о.Есперіту-Санто в групі островів Нових Гебрид), меланезійський (більшість остро­вів Меланезії), новокаледонський (о.Нової Каледонії).

Нині меланезійці сповідують християнство (католицизм і протестантизм), але під його виглядом продовжують дотримува­тися своїх традиційних вірувань і обрядів.Полінезія. Полінезійці — це близько 40 етнокультурно близьких аборигенних етносів, які розмовляють мовами полінезійської підгрупи східноавстронезій-ської групи австронезійської сім'ї мов. Загальна чисельність полі­незійців у 2003 р. становила близько 1238 тис. чол. Найбільш численними з них є маорійці (450 тис), самоанці (240 тис), га­вайці (160 тис), тонганці (104 тис), таїтяни (98 тис), уеваї (14 тис), туматоуанці (12 тис), ніуеї (2 тис.) та ін. За расовими озна­ками полінезійці належать до перехідної полінезійсько-мікроне­зійської раси. Сповідують нині вони католицизм чи протестан­тизм. Зберігають і численні дохристиянські обряди і вірування.МікронезіяМікронезійці — це група близьких між собою за культурно-побутовим укладом етносів, які розмовляють мовами австронезій-ської мовної сім'ї. Найчисленніші етноси східноавстронезійської мовної групи — це кірібатці-тунгаруї (68 тис), труки (45 тис), маршальці (ЗО тис), понапи (25 тис), а західноавстронезійської групи — чаморри (85 тис), белауї (19 тис). Мікронезійці нале­жать до полінезійсько-мікронезійської перехідної раси. Антропо­логічні особливості мікронезійців сформувались із змішання ме­ланезійських, полінезійських та індонезійських расових ознак. Виділяються дві антропологічні групи: індонезійсько-меланезій­ська (чаморри), що зближується з населенням Індонезії та Східної Азії; океанійська (полінез. канаки — жителі південних морів), що зближується з меланезійцями і полінезійцями.Історія етносів різних частин Мікронезії складалася по-різно­му як в доколоніальні, так і в колоніальні часи. Найістотніші зміни відбувались у культурі етносів Західної Мікронезії, значно менших змін зазнала традиційна культура Східної Мікронезії.АнглоновозеландськаНова Зеландія була відкрита в 1642 р. А.Тасманом. Удруге її відвідав Дж. Кук у 1769 р. Перші європейські поселенці — це втікачі-каторжники з Австралії та втікачі-моряки, які адаптува­лися маорійським суспільством. У 1814 р. на о. Нової Зеландії проникають англійські місіонери, які відкрили шлях до англій­ської колонізації. Слідом за місіонерами прийшли купці і перші поселенці, які за металеві вироби скуповували в маорійців най­кращі землі. Але це не викликало конфліктів між аборигенами і колоністами, бо останніх у 1840 р. налічувалося всього 2 тис. чоловік. У 1840 р. на Нову Зеландію був призначений новий губе­рнатор, який проголосив приєднання островів до Англії. Почався швидкий приплив нових колоністів. За час з 1840 до 1861 рр. число європейських колоністів виросло до 99 тис, а на 1871 р. їх чисельність зросла до 270 тис. чоловік.

Основний приплив переселенців йшов з Англії, Шотландії та Ірландії. Переселенці з цих країн приносили на нові місця зви­чаї і традиції своєї батьківщини. Наприклад, шотландці-пересе-ленці сповідували пресвітеріанство і в своєму житті користува­лися демократичними засадами, англійці дотримувалися поряд­ків консервативної Англії. Саме переселенці 60-70-х років XIX ст. склали основу нинішніх англоновозеландців. Єдність мови, території розселення, близькість культурних традицій і запрова­дження в 1852 р. самоврядування сприяло консолідації англомо­вного населення з переважаючими англошотладськими традиці­ями в націю. У 2003 р. населення країни становило 3875 тис. чол., з них майже 450 тис. майорійці.