17.Сімейний, суспільний лад і духовна культура народів Океанії (на вибір студента -папуасів, меланезійців, полінезійців чи мікронезійців).

Суспільний лад папуа­сів досить своєрідний. Папуаські племена були етнічними спіль­нотами. У них не проявлялися жодні політичні зв'язки. Належ­ність до племені пов'язувалася зі спільністю території, походжен­ня, мови і культурно-побутових традицій. Племена не мали зага-льноплемінної організації влади і вождів. Вони були такими амо­рфними утвореннями, що до приходу європейців навіть не мали племінних самоназв (етнонімів).

Основною формою родинно-соціальної спільноти у папуасів були роди, в яких спорідненість велася за батьківською лінією. Кілька близьких за походженням родів створювали невелике об'єднання (союз), що в інших племен ототожнюється з фратрія-ми. Таке об'єднання могли скласти і ті сусідні роди, які перебу­вали у дружніх господарсько-культурних контактах. Ці об'єд­нання (союзи) і були найвищою формою соціальної організації папуасів.

Основним виробничим осередком папуасів була община. У них розрізнялися три види общини: родова, гетерогенна і сусідська. Найбільш поширеною була родова община, до якої входили чо­ловіки, їх сестри і дочки. Нечлєнами роду були в них дружини з інших родів. У такій общині панувала родова власність на всі угіддя і результати спільної праці, урівнювальний розподіл. Пра­вда, в ній вже інколи зустрічалася власність окремих сімей та навіть індивідуумів. Це засвідчує, що ознаки ранньої родової об­щини в папуасів розмивалися рисами її розпаду. Такі родові об­щини не мали спадкових вождів, а керівну роль у ній відіграва­ли чоловіки з непересічними особистими здібностями і авторите­том. Вони нарівні з іншими працювали і від рядових членів від­різнялися лише правом мати кілька дружин.

Гетерогенна (від гр. слів пеіегоз — інший та £епоз — рід, походження) община — неоднорідна, що складалася з різних за своїм походженням частин. Зустрічалась вона рідко. Господарст­во в ній велося сімейними общинами (великими сім'ями). Вона володіла лише лісами, водоймами, болотами і пустищами, а го­роди, землеробські угіддя, човни і т.ін. були власністю сімейних общин.

Сусідська община в папуасів поширилася під впливом конта­ктів з європейцями та індонезійцями і спостерігалася в селах, що лежали поруч з містами.

У папуасів панувала парна сім'я, що складалася з чоловіка, дружини та їх дітей. Інколи зустрічалася полігамія чоловіків, але навіть при цьому сім'я функціонувала як парна. Зрідка кіль­ка парних сімей, які походили від одного чоловічого предка, скла­дали сімейну общину.

Багата духовна культура папуасів. Різноманітністю відзнача­ються релігійні вірування. В одних племен переважали тотеміч­ні вірування, що тісно перепліталися з магією, в інших шанува­ли предків у вигляді культу черепів. Магія папуасів мала вира­жений землеробський характер і була спрямована на забезпечен­ня врожайності. Популярними були також промислова, любовна і шкідлива магія.

З кінця XIX ст. зусиллями місіонерів тут поширилося хрис­тиянство (католицизм і протестантизм). З традиційними віру­ваннями і обрядами тісно пов'язаний фольклор папуасів. У них широко побутували міфи про тотемних предків, казки і опові­дання про духів, високого рівня досягло в них танцювальне ми­стецтво, мистецтво співу та художня різьба по дереву. У 1975 р. було утворено незалежну державу Папуа-Нову Гвінею. Офіцій­ною державною мовою країни є англійська. На її основі склалося кілька місцевих говорів, але в побуті племінних спільнот пану­ють папуаські мови