46. Господарство, традиційна матеріальна й духовна культура ірокезів.

Основне заняття ірокезів — мотично-паличне підсічно-вогне­ве землеробство — було тісно пов'язане з колективним виробни­цтвом родової общини. Основною культурою ірокезів була куку­рудза. Вони знали 11 її сортів.

Готували землю під посіви чоловіки родовою общиною. Всі інші роботи виконували жінки. Вони вибирали собі жінку-вож-дя, яка керувала всіма роботами на землі. Обробляли землю ро­довою общиною, але поля розділяли між домовими общинами.

Основним знаряддям праці ірокезів була палиця-копалка, мо­тика і лопата. На час посіву вони пророщували насіння. Якщо поле використовували не вперше, то на ньому збирали бур'ян і спалювали біля бадилля кукурудзи. У ямки від витягнутих ко­ренів бадилля садили нові зерна. Коли сходи кукурудзи досяга­ли 20-25 см висоти, довкола стебел розпушували ґрунт, а коли вони піднімалися вище колін — кукурудзу підгортали. Ірокези вирощували кукурудзи більше, ніж споживали, а тому її надли­шки йшли на обмін.

Важливу роль у господарстві ірокезів відігравало полювання, що задовольняло їх потреби у м'ясній їжі та шкурах. Полювали на оленя, лося, бобра, видру, куницю, лисицю, зайця, ведмедя, дикобраза, білку, щурів. Полювали чоловіки впродовж осені і зими. Мисливці поодинці чи невеликими групами розходилися по довколишніх лісах. На час свята середини зими вони поверта­лись у свої поселення. Мисливські угіддя були власністю племені.

Основна мисливська зброя лук і стріла, з середини XVII ст. — вогнепальна зброя. Широко вони користувалися пастками, силь­цями і ямами. Справжній переворот у їх полювання внесло зро­стання попиту на шкурки бобрів. Швидко ірокези опустошили свої боброві угіддя і почали проникати на території сусідніх пле­мен. Це викликало безперервні війни ірокезів із сусідами.

Весною і влітку ірокези доволі успішно займалися рибальст­вом. Рибу ловили вудочками, кошиками, сітками, взимку робили ополонки і в них опускали сітки, рибу били списами, стріляли з лука і т.п. Нитки для сіток виготовляли жінки з диких коно­пель, кропиви, луба в'яза чи липи, а сітки плели старі чоловіки за допомогою дерев'яних голок.

Збиральництво відігравало допоміжну роль. У ньому були зайняті жінки і діти. Збирали все їстівне.

З промислів у ірокезів найбільш поширеним було ткання по­ясів і ременів із рослинних волокон, плетіння сіток, кошиків з лози і коріння, виготовлення дерев'яного та гончарного посуду способом наліплювання, обробка шкур, виготовлення замші та ін.

Ірокези вміли робити зі шкур м'яку замшу. До приходу євро­пейців вони не знали зшиваного одягу. Чоловіки носили набедре-ні пов'язки із замші, а жінки обгортали стегна прямокутним кла­птем замші у вигляді спіднички. В прохолодну пору тіло обгорта­ли замшевою шкурою лося чи оленя, а взимку одягали ще й наки­дку зі шкур ведмедя, бобра, видри, лисиці чи білки. Накидки одягали хутром до тіла, а в талії перев'язували. На ноги взували довгі панчохи з хутра, а зверху — шкіряні мокасини. У свята чоловіки одягали на голови круглі шкіряні шапочки і пов'язки, які оздоблювали коротким пір'ям, жінки — головні пов'язки і заплітали волосся у дві коси. Чоловіки часто голили голови, зали­шаючи лише поздовжню смугу волосся від чола до потилиці.

Шитий замшевий одяг в ірокезів з'явився під впливом євро­пейців: у чоловіків — доколінна сорочка і штани; у жінок — сукня, що підперізувалась у талії. Уже в ХУН-ХІХ ст. ірокези шили одяг з покупних матеріалів.

Ірокези жили в "довгих будинках", що в довжину сягали до 90 м, у ширину — 6-10 м, а у висоту — 6-8 м. Таке житло прямокутної форми мало стовпову конструкцію. Його основу ста­новили три ряди вкопаних у землю стовпів. Середній ряд був вищим від бокових. До нього кріпили балки і навішували крок­ви. Стіни і дах житла закладали жердинами і закривали корою.

^{На час приходу європейців у ірокезів збереглося чимало пе­режитків тотемізму і анімізму. На основі анімістичних вірувань у них почав формуватися політеїзм. Серед божеств важливу роль відігравали божества рослинного світу (кукурудзи, бобів, гарбу­зів), світлих сил природи (вогню, сонця, грому і блискавки) і т.п. Повсюдно у них склався культ особистих духів-покровите-лів. Найвищим божеством у ірокезів вважався бог-творець, який нібито підтримує небо.}