Четвертий арешт івана франка

Маловiдомий у франкознавствi факт переслiдування І.Франка в 1892 р. за популяризацiю твору Ф.Енгельса «Соцiалiзм утопiчний i науковий» останнiм часом починає все частiше фiгурувати у дослідженнях про письменника. З цим фактом зв’язане i нез’ясоване питання про четвертий арешт Франка. Вважаємо доцiльним докладнiше зупинитися на цьому немаловажному моментi з його бiографiї.

У замiтцi, умiщенiй в № 165 газети «Дiло» за 1892 р., читаємо: «Розправа карна проти редактора «Народа» п. Iвана Франка, видавця п. Михайла Павлика i управителя друкарнi п. Валентiя Годака вiдбулася дня 1 нов. ст. серпня 1892. Всiх трьох обжалувала прокураторiя о розширювання руського перекладу брошури Фрiдрiха Енгельса «Соцiалiзм утопiчний i науковий», котрої польський переклад сконфiскувала в 1882 роцi прокураторiя кракiвська, хоч оригiнал в нiмецькiм язицi не сконфiскований i можна його продавати.

До розправи станув п. Франко i управитель друкарнi, п. Михайло Павлик, перебуваючий тепер в Коломиї, надiслав до трибуналу лист. Помимо оборони д-ра Лiлiєна i п. Франка засудив суд всiх трьох обжалуваних на кару 10 з. р. i 24 години арешту. Засудженi внесли вiдклик проти вартостi засуду».

З цього уривку не можна зробити висновок про те, чи вiдбув Франко 24-годинний арешт, чи нi.

У листi до М.Драгоманова від 27 серпня 1802 р. Франко обмежився лише згадкою: «В понедiлок буде наш процес за «Соціалiзм утопійний i науковий»¹⁵¹.

У листi до М.Драгоманова вiд 16 грудня 1892 р. М.Павлик цей факт висвiтлив трохи бiльше, а саме: «Застав Ваш лист, вернувши зi Львова, де я мусив вiдсиджувати кару за Енгельса, а окрiм того цими днями мушу заплатити кари: по 10 гульд. за себе, Франка й друкаря, разом 30 г., а нi, то секвестр або примусова сидiнка в тюрмi. Сьогоднi ж наложено на мої речi секвестр за незаплачені у Львовi податки за «Народ». Я не мiг переконати Франка, що це треба заплатити, а тепер коли до 6.I н. ст. 1893 р. не буду мати 62 гульд. 57 кр., то опинюся буквально в голих стiнах»¹⁵².

Готуючи до друку сьомий том своєї переписки з М.Драгомановим, Павлик до слiв «кару за Енгельса» 15 жовтня 1909 р. зробив таку примiтку: «За те, що передрукував додатком до «Народа» його «Манiфест», заборонений в Австрiї, — надруковано пiд напором молодих i в їх (кепськiм!) перекладi. Надруковано лиш аркуш, котрий i сконфiсковано»¹⁵³.

М.Драгоманов не мiг зрозумiти ентузiазму Франка i Павлика, якi при скрутних матерiальних умовах взялися за друкування працi Енгельса: «Я нiяк не розберу, — писав вiн до М.Павлика в листi вiд 26 грудня 1892 р., — навiщо було печатати Енгельса i окремi Чуд. Д. (думки), коли навiть податки не платяться, — як можна було з Енгельсом дожити до штрафу, — чому не розказано друкарнi львiвськiй, що секвастрацiєю вона нiчого не осягне, окрiм скандалу, тодi як довг може сплатитися постепенно»¹⁵⁴.

Докладно з’ясовують цю справу матерiали судового процесу та тюремнi документи, якi зберiгаються у фiлiалi Центрального Державного архiву УРСР у Львовi. Деякi з них наведемо повнiстю (переклад з польської мови наш. — І.Д.).

№ 4807/92 АКТ ОБВИНУВАЧЕННЯ¹⁵⁵

Цiс. корол. Державна Прокураторiя у Львовi вносить обвинувачення до ц. к. Львiвського крайового суду в карних справах як до трибуналу, уповноваженого винести вирок у справi осiб, що перебувають на волi:

1) Iвана Франка iз Львова, вiком 36 рокiв, одруженого, батька 3 дiтей, гр.-кат. вiросповiдання, лiтератора i вiдповiдального редактора часопису «Народ»;

2) Михайла Павлика iз Львова, вiком 39 рокiв, неодруженого, гр.-кат. вiросповiдання, видавця i головного редактора часопису «Народ»;

3) Валентина Годака iз Львова, вiком 57 рокiв, одруженого, батька 2 дiтей, гр.-кат. вiросповiдання, управителя друкарнi Войцеха Манецького, якi у виданих 28 грудня 1891 р., 5 лютого 1892 р. i 14 травня 1892 р. додатках до часопису «Народ», що виходить у Львовi i друкується у друкарнi Войцеха Манецького, розповсюджували друком брошуру пiд заголовком «Socjalizm utopijny a naukowy przez Franciszka (sic!) Engelsa», випущену накладом i заходом редакцiї «Przedświt’y» в друкарнi цього ж «Przedświt’y» у Женевi в 1882 р., заборона розповсюдження якої рiшенням ц. к. крайового суду у Краковi вiд 8 липня 1882 р. № 15588 була оголошена, згiдно з усiма вимогами, чим допустились провини, передбаченої законом про пресу вiд 17 грудня 1862 р., № 6 Вiсника держ. законiв 1863 р., що карається на пiдставi цього самого §-а.

Пiд час головного судового засiдання слiд зачитати вiдношення Д. 7 з актом до № 15582/82, а також урядовi довiдки обвинувачених, i слiд також порiвняти пiд час засiдання текст вищезгаданої брошури, що додається до вiдношення Д. 7, з текстом сконфiскованого українського передруку, як Д. 5, i нiмецького перекладу (тексту. — І.Д.) цiєї брошури, що його подав обвинувачений Павлик.