Підстави

Тому, що спiвобвинуваченому Михайловi Павликовi виклик на суд вручено згiдно з вимогами ще 23 липня ц. р. i тому, що вiн (Павлик. — І.Д.) в процесi слiдства був переслуханий у справi закиненого йому вчинку, що підлягав покаранню, i тому, нарештi, що цей вчинок є тiльки провиною, отже, згiдно з § 427 к. п. судове засiдання вiдбулося в його неприсутностi, тим бiльше, що вiн у заявi вiд 25 липня ц. р. № 115397 виразно заявив, що не прибуде на суд, i погодився, щоб суд вiдбувся без нього.

Згiдно iз змiстом прочитаного на засiданнi ц. к. Крайового суду для карних справ у Краковi рiшення вiд 6 липня 1882 р. № 15588 розповсюдження брошури пiд заголовком «Socjalizm utopijny a naukowy przez Fr. Engelsa», випущеної накладом i заходами «Przedświt’y» у Женевi 1882 р., було заборонено, а підсуднi нi пiд час слiдства, а нi пiд час судового засiдання зовсiм не заперечили, а тим самим i визнали iдентичнiсть змiсту тiльки що згаданої брошури iз змiстом додаткiв до часопису «Народ», виданих 28 грудня 1891 р., 5 лютого i 14 травня 1892 р., в чому саме i полягає розповсюдження цiєї брошури, а отже, i суть провини, передбаченої § 24 закону про пресу вiд 17 грудня 1862 р. (Вiсник держ. законiв, № 6, 1863 р.).

Свідчення Iвана Франка, що вiн, як редактор часопису «Народ», i Михайла Павлика, що вiн, як видавець i головний редактор цього часопису, помiстили в цьому ж часописi як додаток переклад цiєї брошури, i, нарештi, зізнання Валентина Годака, управителя друкарнi Манецького, що вiн надрукував цi додатки до часопису, про який iде мова, доводять їх вину.

Пояснення Михайла Павлика на слiдствi i Iвана Франка пiд час судового засiдання, нiбито переклад на українську мову забороненої брошури був зроблений не з польської брошури, а з оригiнального тексту нiмецької брошури пiд заголовком «Der utopische und wissenchaftliche Sozialismus», виданої в Берлiнi, яка не пiдлягала конфiскацiї, не може бути взяте до уваги тому, що, передусiм, § 24 закону про пресу вiд 1862 р. беззастережно забороняє поширення забороненого твору, чи то в оригiналi, чи то в перекладi, незалежно вiд того, чи цей переклад зроблений з оригiналу, чи з iншого перекладу. I саме так треба розглядати цю статтю, якщо вона не має стати iлюзорною. А крiм того, з порiвняння українського тексту з текстами польським і нiмецьким виявляється, що в нiмецькому текстi є уривки, якi не були вмiщенi анi в польському, анi в українському перекладi, і саме це доводить, що український переклад зроблений з польського перекладу, а не з нiмецького тексту.

Також згiдно з виразною постановою § 7 к. к. не можна взяти до уваги пояснення Валентина Годака, як управителя друкарнi, нібито йому не було вiдомо, що цей надрукований додаток був перекладом польської брошури, виданої в 1882 р. у Женевi пiд тим самим заголовком, i що розповсюдження цiєї ж рiшенням ц. к. Крайового суду у Краковi було заборонене.

На цих, отже, пiдставах трибунал вважає всiх пiдсудних винними у порушенні § 24 зак. про пресу вiд 1862 р.

При покараннi трибунал взяв до уваги ту пом’якшуючу обставину, що ще не надруковано повного перекладу забороненої брошури, а тiльки її частину, а, крiм того, враховано, що Iван Франко i Валентин Годак мають досить численні сiм’ї, i тому то, застосовуючи щодо двох вищезгаданих § 55 к. к., а щодо всiх трьох § 54 к. к., вважав за вiдповiдне покарати кожного з них вiдповiдно до їх маєткового стану штрафом по 10 ав. зл., який на випадок неможливостi стягнення має бути замiнений 48-годинним арештом, а, крiм того, з уваги на те, що кожний з пiдсудних був уже за ту саму провину караний, наклав на них також згiдно з останнiм роздiлом § 24 закону про пресу вiд 1862 р. кару арешту по 24 години.

Рiшення щодо судових коштiв основане на положеннi § 389. Львiв, 16 серпня 1892 р.».

Як свiдчать тюремнi документи, Iван Франко, Михайло Павлик i Валентин Годак, кожен у свiй час, дiйсно вiдбули ув’язнення в тюрмi.

Валентин Годак вiдбув кару 3 грудня 1893 р. 12 грудня цього ж року пiшов до тюрми Михайло Павлик. Нижче наводимо «Свiдоцтво поведiнки» Павлика пiд час ув’язнення (переклад лише заповнених граф. — І.Д.).

1. Iм’я, прiзвище: Михайло Павлик; вiк: 39 рокiв; релiгiя: гр.-кат.; стан: неодружений; заняття: редактор часопису «Народ»; маєток: бiдний.

2. а) Мiсце народження: Косiв.

б) Останнє мiсце проживання або перебування: Коломия.

в) Приналежнiсть до гмiни: Косiв.

3. Добра поведiнка. Ранiше суджений: вироками мiсцевого суду: а) вiд 20.III 1877 р. № 3187 к. к., засуджений на 8 днiв арешту; б) вiд 21.I 1878 р. № 14441 за провину, передбачену § 285 i 287 к. к., засуджений на 3 мiсяцi суворого арешту; в) вiд 28.IХ 1878 р. № 10357 за провину, передбачену § 303 к. к. i § 516 к. к., засуджений на 6 мiсяцiв суворого арешту; г) вiд 4.VII 1891 р. № 5815 за провину, передбачену § 24 закону про пресу, засуджений на 5 зл. штрафу, або на 24 години арешту...¹⁵⁷.

6. День початку тюремного ув’язнення: (12) дванадцяте грудня 1892 (другого) року.

7. Кiнець тюремного ув’язнення (в загальнiй тюрмi): (13) тринадцяте грудня 1892 (другого) року.

8. Освiта: вмiє читати i писати.

9. Примiтка: кошти судового процесу не стягнені.

10. Поведiнка під час виконання кари: був спокiйний.

13.ХІІ 1892 року Пiдписи.

Найпiзнiше вiдбув тюремне ув’язнення Iван Франко. Ось його «Свiдоцтво поведiнки» пiд час ув’язнення:

1. Iм’я, прiзвище: Iван Франко; вiк: 36 рокiв: релiгiя: гр.-кат.; стан: одружений, батько 3 дiтей; лiтератор; маєток: бiдний.

2. а) Мiсце народження: Нагуєвичi.

б) Останнє мiсце проживання або перебування: Львiв.

в) Приналежнiсть до гмiни: Львiв.

3. Добра поведiнка: ранiше суджений: вироком ц. к. Львiвського крайового суду в карних справах: 1) вiд 21 сiчня 1878 р., № 14441, за провину, передбачену §§ 285, 287 i § 8285, 287 № п. к. к. на 6 тижнiв суворого арешту i 5 зл. штрафу, на випадок неможливостi стягнення на 24 години арешту. 2) Вiд 4 липня 1891 р., № 5815 за провину, передбачену § 24 закону про пресу вiд 17 грудня 1892 р. № 6 «Вiсника держ. законiв» на 5 зл. штрафу, або 24 години арешту...¹⁵⁸.

6. День початку тюремного ув’язнення: 18 (вiсiмнадцятого) березня 1893 (третього) року.

7. Кiнець тюремного ув’язнення (у загальнiй тюрмi): 18 (вiсiмнадцятого) березня 1893 (третього) року.

8. Освiта: вмiє читати i писати.

9. Примiтка: кошти судового процесу не стягненi.

10. Поведiнка під час виконання кари: був спокiйний.

19.III 1893 року. Пiдписи.

Як видно з наведених документiв бiографи Франка мають усі підстави говорити про чотири арешти письменника.

Залишається неясним, чому М.Павлик у примiтцi до свого листа, адресованого М.Драгоманову, називав твiр, що послужив приводом описаного вище судового процесу, «Манiфестом». Можливо, за асоцiацiєю: «Комунiстичний манiфест» вiн видавав в iнший час.

В архiвi Павлика зберiгся примiрник конфiскованої брошури.

Титульна сторiнка її така: Соцiялiзм утопiйний i науковий Фр.Енгельса — П.Лафарга, переклав Ю.Б. Накладом редакцiї «Народа», Львiв 1892. «З друкарнi Народної» В.Манецького пiд проводом В.Годака.

Брошура має 16 сторінок. На першій сторiнцi М.Павлик написав олiвцем: «сконф. i бiльше 16 ст. не було». Iнiцiали Ю.Б. означають, очевидно, Юлiана Бачинського. Такими ж iнiцiалами пiдписана примiтка на с. 3: «Праця, котру тут подаємо нашiй громадi, се витяг, зладжений П.Лафаргом, iз критично-полемiчної книжки Фр.Енгельса «Herrn Eugen Dührings Umwälzung der Wissenschft. Philosophie, Nationalökonomie, Sozialismus». Є се власне резюме теоретичних виводiв сеї книжки — i може служити вступом до студiї над науковим соцiалiзмом. Ю.Б.».

Перекладач, очевидно, не знав, що П.Лафарг тiльки переклав вiдомий твiр Енгельса «Розвиток соцiалiзму вiд утопiї до науки». Про переклади своєї працi «Розвиток соцiалiзму вiд утопiї до науки» Ф.Енгельс писав у вступi до англiйського видання цього твору в 1892 р.: «На просьбу мого друга Поля Лафарга, нинi депутата вiд Лiлля у французькiй палатi, з трьох роздiлiв цiєї книги (Анти-Дюрiнг. — І.Д.), я склав брошуру, яку вiн переклав i видав у 1880 р. пiд назвою «Соцiалiзм утопiчний i соцiалiзм науковий». Цей французький текст лiг в основу польського i iспанського видань. В 1883 р. нашi нiмецькi друзi видали брошуру тiєю мовою, якою вона була написана. Потiм з цього нiмецького тексту були зробленi переклади iталiйський, росiйський, датський, голландський i румунський. Отже, включаючи i дане англiйське видання, брошура ця була поширена на десяти мовах. Гадаю, що ні один соцiалiстичний твiр, не виключаючи нашого «Комунiстичного Манiфесту», вперше виданого в 1848 р., i «Капiталу» Маркса, не був стiльки разiв перекладений. В Нiмеччинi брошура витримала чотири видання, загальним тиражем близько 20 000 екземплярiв»¹⁵⁹.

Франко i Павлик розповсюджували цей твiр одинадцятою мовою — українською.