logo search
ekzamen_vidpovidi_opisovi_docx1

25. Основні заняття, сім'я, суспільний лад і вірування бушменів.

Голандською мовою бушмени-«лісові люди». Належуть вони до бушменської підраси великої негроїдної раси.,розмовлють діалектами бушменської мови. Сповідують традиційні релігії.Займають полюванням і збиральництвом. Металеві вироби і кераміку одержували шляхом обміну. Полювали луками та стрілами. Що мали кремяні чи кістяні наконечники. При полювання виявили чудову спостережливість,вміння маскуватись. Стріляли з луку на бігу. Щоб швидше бігати по піску вони придумали сандалі з колючками на підошві. Основним знаряддям збиральництва у бушменів була палка-копалка,кошики з лози,посуд із шкарлупи страуси них яєць. З приходом європейців почали використовували наконечники із пляшкового скла. Крім тварин і птахів у їжу вживали ще ящірок,жаб,змій.Ведучи кочове життя вони не мали постійного житла. Житлом їм слугували гроти,вітрові загорожі,ями в піску. Одяг був такий:набедрені повязки із шкури,фартухи і плащі із шкури.Для суспільного ладу характерне збереження родоплемінних відносин. Кожне з племен мало свою назву,діалект,територію,обряди і вірування. Але племенна не мали у них загально племінного самоуправління. Все суспільне і господарське життя проходило в кочових мисливських групах. Вони складалися з кількох мали сімей і об’єднували 10-15 осіб,родичів по чоловічій лінії.Вірування у бушменів були перші релігійні вірування тотемізм,анімізм,магія.Здобутками їхньої культури були наскельні фарбові зображення, міфи примітивні тотемно-анімістичні релігійні ритуали. 

.26.Традиційне будівництво мальгашів.

Все життя мальгашів регламентується філософсько-релігійним поняттям,яке називається вінтана. Вона з*явилася до того,як європейці ввели на острові сонячний календар. Вінтана пов'язана з річним обігом Місяця навколо житла, тому на кожен місяць і день Місяця відведено в будинку своє місце. Вінтана бере початок у січні, коли Місяць дивиться на північно-східний кут будинку. Вона йде за Місяцем, від північного сходу, через схід, південь, захід, на північ. Підходячи до дому, слід рухатися за вінтаною, тобто за годинниковою стрілкою. Мальгаш, що йде з півночі, ніколи не підійде до західних дверей прямо. Він піде в обхід, щоб увійти до будинку зі східної сторони. Йти проти вінтани - значить турбувати душі предків, які можуть зігнати своє невдоволення на живих. Через східні двері, якщо такі є, не входять і не виходять, оскільки ці двері для рази, померлих предків. Якщо, через незнання, хтось скористається східним входом, то за його життя мальгаші не дадуть і жмені монет. Жителі Мадагаскару не знають, де ліва сторона, а де права. Свої домівки вони орієнтують з півночі на південь, згідно до вінтани або руху Місяця. Південь традиційно вважався місцем, де живуть злі духи. Мальгаші впевнені, що вони бояться вогню, тому домашнє вогнище розташовується в південній частині житла. Південна сторона - це сторона матеріальних цінностей. На південному сході мальгаші влаштовують загороди для худоби. Спати головою на південь не можна ні в якому разі. Цим можна накликати біду на себе і на родичів. Так що подушка повинна лежати тільки в напрямку півночі. Головою на південь лягають спати тільки чаклуни. Північ - Найбільш сприятлива сторона світла. Їй відповідав чорний колір. Північ символізувала зиму і воду. З ними пов'язують добро і силу. Чоловік з півночі завжди вважався ідеальним судженим. Дівчина з півночі була найбільш бажаною в сім'ї нареченого. Схід - Святість із світла, тому що звідти прийшли предки мальгашів. Раніше в східній частині будинку встановлювали стовп для культів і жертвоприношень. Цю частину світла символізували дерево і весна. З заходом пов'язаний жовтий колір. Захід - це метал і в'янення природи. Як і південь, захід - така ж несприятлива сторона, тому що там живуть нечесві, раби і дикуни. Слід сказати, що раніше на Мадагаскарі дуже суворо дотримувалися всякого роду Фаді, пов'язаних з вінтаною. Тепер по-справжньому забороненими для роботи вважають один-два дні на тиждень. Що ж до табу на кольори, то ці заборони вже ніде не дотримуються.

27. Загальні відомості про населення Західної, Південної та Південно – Східної Азії Західноазійська провінціяПровінція займає величезні посушливі райони Азії, що ле­жать західніше від Пакистану. На цих територіях розташовані Афганістан, Іран, Ірак, Сирія, Туреччина, Ліван, Ізраїль, Йорда­нія та країни Аравійського півострова, всього 16 держав. У скла­ді провінції виділяються три історико-етнографічні області.ІРАНО-АФГАНСЬКА ІСТОРИКО ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬОбласть займає території Афганістану та Ірану і характеризу­ється мовною і расовою строкатістю населення. Переважна біль­шість місцевих етносів розмовляє мовами іранської групи індо­європейської сім'ї.На території Афганістану найчисленніші тюркські етнічні меншини: узбеки, туркмени, а в Ірані — азербайджанці і турк­мени. Крім того, тут проживають ще й кілька малочисельних тюркських етносів (афшари, кашкайці та ін.), а також близько 1 млн арабів і понад 300 тис. ассирійців, які розмовляють афра-зійськими мовами.Пуштуни (самоназва західних паштани, східних — пахта-ни) — один із найчисленніших етносів ірано-афганської істори­ко-етнографічної області. їх загальна чисельність — близько 25 млн чол., з них в Афганістані — 9,5 млн чол., а в Пакистані — 15 млн чол. Належать пуштуни до індосередземноморської під­раси великої європеоїдної раси, розмовляють мовою пушту (паш-то) іранської групи індоєвропейської сім'ї мов, сповідують мусу­льманство сунітського напряму. Лише група пуштунів-дзадзі спо­відує мусульманство шиїтського напряму.Перси (самоназва фарсі, Ірані) — найчисленніший етнос Іра­ну, який населяє переважно центральну і східну частини краї­ни. Перси належать до індо-середземноморської підраси вели­кої європеоїдної раси. У них помітні вірменоїдні антропологіч­ні ознаки.Курди (самоназва курд, курманджНалежать вони до індо-середземноморської підраси великої європеоїдної раси, сповідують переважно мусульманство сунітського напряму.МЕСОПОТАМО-АРАВІЙСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬПереважна більшість населення історико-етнографічної обла­сті розмовляє арабськими та єврейською мовами, що належать до семітської групи афразійської (семіто-хамітської) мовної сі­м'ї. Крім них, тут проживають курди (Ірак), мова яких нале­жить до іранської групи індоєвропейської сім'ї, та переселенські групи вірмен, вихідців з Кавказу, Ефіопії, Сомалі, Індії, Пакис­тану, Афганістану, Ірану, Туреччини та інших країн. Корінне населення належить до індо-середземноморської підраси великої європеоїдної раси. В Ємені, Об'єднаних Арабських Еміратах, вздовж узбережжя Аравійської затоки і Червоного моря Саудів­ської Аравії проживають групи носіїв ознак негрської підраси великої негроїдної раси та групи носіїв ознак ефіопської перехі­дної расиМАЛОАЗІЙСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬТурки (самоназва тюрк) — етнос, який склався на основі тюркських кочових племен (огузів, туркменів і османів), які мі­грували в Малу АзіюПІВДЕННОАЗІЙСЬКА ПРОВІНЦІЯДЕКАНСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬОбласть займає Деканське плоскогір'я з гірськими система­ми Східних і Західних Гат. На цих територіях проживають етно­си, які розмовляють мовами дравідійської сім'ї мов. Найчислен­ніші етноси дравідійської сім'ї: телуги (63 млн), таміли (52 млн), каннари (ЗО млн), малаяли (ЗО млн), гонди (3,2 млн), ораоми (1,7 млн), тули (1,6 млн) та ін. За расовими ознаками вони нале­жать до південноіндійської (дравідійської) перехідної раси, а окремі етноси — гонди (3,2 млн чол.). бадаги (150 тис. чол.), куруби (10 тис. чол.), коти (1 тис. чол.) та інші — до ведоїдної підраси великої австралоїдної раси.ГАНГСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬОбласть населена етносами різних мовних і расових груп. Пе­реважну більшість цих етносів становлять ті з них, які розмовля­ють мовами індоарійської групи індоєвропейської сім'ї. В Індії всього проживають 1,065 млрд чол. (2003 р.); 24 індоєвропейсь­ких етноси складають майже 74% усього населення країни. Най­численніші з них: гіндустанці — 27,8%, біхарці — 10,5%, бенга­льці — 9%, маратхі — 7,5%, гуджараті — 5,2%, орії — 3,6%, пенджабці — 2,6%, раджастханці — 2,2% населення країни. На північному сході Індостанського субконтиненту проживає ще один численний індоєвропейський етнос — бенгальці, які налічують понад 180 млн чол. З них в індійському штаті Західна Бенгалія проживає 70 млн, а в республіці Бангладеш — 108 млн бенгаль­ців. У Бангладеш бенгальці становлять 98% населення країни.ГІМАЛАЙСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬГімалайська історико-етнографічна область займає території Непалу і Бутану, райони крайнього північного заходу Індії та півночі Пакистану. Місцеві етноси розмовляють мовами індоарій-ської групи індоєвропейської та центральної групи і сіно-тибет-ської мовних сімейЕтноси гімалайської історико-етнографічної області характе­ризуються різними расовими ознаками. Так, тхари, шерпи і бхо­тії належать до тихоокеанської підраси великої монголоїдної раси, гурунги, невари, лімби, раї, магари, таманги до південноазійської перехідної раси, а ассамці, кашмірці, непальці, буриші, ладани — до індо-середземноморської підраси великої європеоїдної раси.ІНДО ПАКИСТАНСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬЕтноси історико-етнографічної області належать до індосере-дземноморської підраси великої європеоїдної раси і лише в бра-гуїв проявляються окремі ознаки дравідійської раси. Більшість населення області розмовляє мовами індоарійської та іранської груп індоєвропейської сім'ї мов

БІРМАНО-АССАМСЬКА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬНаселення історико-етнографічної області складається з чо­тирьох груп. Першу групу становлять ассамці, більшість яких проживає в Ассамі, та бенгальці, які розмовляють мовами індо-арійської групи індоєвропейської сім'ї мов. Другу групу явля­ють собою етноси центральної групи сіно-тибетської сім'ї мов: наги, качіни, гари. Третю групу становлять кхаси, мова яких належить до монкхмерської групи австроазійської сім'ї мов. Че­тверту групу місцевого населення являють собою переселенці з долини р. Гангу, які розмовляють індоарійськими мовами, та переселенці з півдня Індії, які розмовляють дравідійськими мо­вами. Переважна більшість місцевих етносів належить до піденноазійської перехідної раси.ОСТРІВНА ІСТОРИКО-ЕТНОГРАФІЧНА ОБЛАСТЬ

Острівна область займає о. Цейлон, Мальдівські, Андамансь-кі та Нікобарські острови. Населення області характеризується расовою, мовною та релігійною строкатістю. Так, сингали і маль­дівці центральної частини названих островів належать до індо-середземноморської підраси великої європеоїдної раси, але в них помітні домішки ведоїдної раси, андаманці — до папуасько-ме­ланезійської підраси, веди і південні мальдівці — до ведоїдної підраси великої австралоїдної раси, а нікобарці — до південно-азійської перехідної раси. Більшість населення острівної істори­ко-етнографічної області розмовляє сингальською та мальдівсь­кою мовами індоарійської групи індоєвропейської сім'ї мов. Крім того, тут проживають таміли та ланкійські маври, мова яких належить до дравідійської сім'ї мов, нікобарці, мова яких нале­жить до мон-кхмерської групи австроазійської сім'ї мов та анда­манці, мова яких становить окрему мовну сім'ю.

28. Основні господарські заняття народів Західної, Південної та Південно – Східної Азії Більшісь населення зайняте в с-г.Країни Зх Азії аграрні,промисловість в них тільки розвивається.Є два гос культ типи:плугове землеробство і кочове скотарство.Зрошувальне землеробство.Іригаційні споруди з дамб,магістральних каналів.В Більшій кількості арабських країн гол культури пшениця, ячмінь,фінікова пальма,в деяких місцевостях рис,цитрусові, городні.В субтропічних районах Середземного моря розводять яблуні.ВИНГРАД, фініки.В Ірані сіють особливі високоякісні сорти рису,плантації опійного маку.Розводять кіз,овець.Коней мають лише багаті.Верблідів розводять групи землевласників на Аравійському півострові, рідше в Тур,Ірані, авганістані.Впустелях, напівпустелях і горахЗах Азіїпош кочовий госп-культ тип господарства.Кочове ведеться меридіональному,вертикальному,стаціонарному.При кочовому меридіональному сезонні переміщення стад здійснюється в меридіональному напряму.Бедуїни Арваії розводять гол чином одногорбових верблюдів і породистих скакунів.Мясо верблюдів араби не їдять.Вгірських областяхІрана, авганістанаа ведеться кочове скотарство.Цей вилд заклечається в тому, що на літо скотарі проводять на альпійських пасовищах, а на зиму повертаються в закриті від вітру гірські долини.При стаціонарному скотарстві перекочування дуже невеликі-від декількох до десятків кілометрів.Ремесла обробка металів,ювелірництво,килимарство,гончарство,ткацтво.