23. Сімейна організація і суспільний лад народів Африки (у будь-якій з її частин, на вибір студента).

У єгиптян панівною є мала моногамна сім'я, що складається з подружжя і дітей. Ще на початку XIX ст. в Єгипті була поши­рена полігамія чоловіків. Заможні тримали по кілька наложниць. Діти від них вважалися законними. Ще в 50-ті роки XX ст. бли­зько 5% одружених чоловіків мали по кілька жінок. У сільській місцевості зрідка зустрічалися нероздільні патріархальні сім'ї. Вони об'єднувалися у групи споріднених сімей і очолювалися шейхами, які вирішували дрібні суперечки, в тому числі сімей­ні. Один із шейхів властями призначався за сільського старосту (омду). У фелахів ще й нині зустрічається кузенний шлюб. Бать­ки домовлялися про шлюб, а заручини влаштовували, коли май­бутнє подружжя було ще дітьми. Зрідка на селі траплялися ви­падки левірату. Основним приводом до розлучень була бездіт­ність. Розлучившись, чоловік мусив допомагати своїй колишній дружині, поки вона знову не виходила заміж.

У ХІХ-першій половині XX ст. поширеними були ранні шлюби дівчаток, які вже в 13-15 років ставали матерями. Народження першого хлопчика (наступника) відзначали дуже бучно, а мати кількох синів користувалася загальною пошаною.

Чимало давніх традицій збереглося в обрядах поховання. Про смерть сповіщали високі голоси плакальниць. Якщо людина по­мерла до полудня, то її ховали в той самий день. Помите тіло загортали в біле, а зверху в зелене полотнище і загрібали. Плака­льниці, як і в часи Стародавнього Єгипту, на знак жалоби фарбу­вали лице і руки синьою фарбою. Вони під звуки барабана повіль­но пританцьовували, голосили і дряпали собі обличчя та груди.

Загалом культура єгиптян має загальноарабський характер. Протягом другої половини XX ст. поширилися стандартні форми європейського побуту і культури, а етнічні традиції єгиптян прояв­ляються в усному і пісенному фольклорі, святах, обрядах і релігії.

У багарів та інших арабських скотарських племен розпад ро­доплемінних відносин зайшов далеко, але сама родоплемінна ор­ганізація продовжувала функціонувати й далі. Кілька патріар­хальних сімей складають рід, кілька родів — коліно племені, кілька колін — плем'я, кілька племен, об'єднаних спільною на­звою, складають союз племен. На чолі родів стоять шейхи, а племена очолюються назірами.

При одруженні в багарів переважав кузенний шлюб. Хлопець брав за першу дружину дочку батькового брата. Це давало мож­ливість зберегти стадо худоби як викупне за молоду (махр) у сімейно-родинній групі. Шлюбний контракт укладали ще коли майбутні молодята були дітьми. Причиною розлучення могла бути лише бездітність чи подружня невірність жінки. Розлучена жін­ка поверталася до своїх батьків разом зі своїм приданим, а її родичі повертали викупне за дочку (махр). За традицією мужчи­ні дозволялося мати 4 дружини. Перша з них вважалася голо­вною розпорядницею і керувала усім домашнім господарством. У перші роки подружнього життя дружина не мала права бути присутньою при трапезах чоловіка. Діти їли окремо від батьків, не мали права з'являтись на очі гостеві. Але при цьому жінки і дівчата користувалися значними свободами: дружина переходи­ла жити до свого чоловіка, лише народивши двох-трьох дітей; одну дитину дочка залишала в сім'ї свого батька.

Багари сповідують мусульманство сунітського напряму. Знач­ного поширення набрали також численні релігійні братства, що склались упродовж ХІУ-ХУІ ст. Своє походження братства по­в'язували з іменами давно померлих шейхів