5. Історична школа в етнології
ІСТОРИЧНА ШКОЛА — західний напрям етнологічних досліджень, який вивчає історичні взаємозв'язки між народами й культурами. Ідеї історичної школи виникли наприк. XIX ст. і спричинили втрату панівного впливу першої наукової етнологічної школи — еволюціонізму. На противагу останньому представники І. ш. відкидали наявність історичної закономірності та з цієї причини обмежували в цілому завдання історичної науки описом конкретних подій. Через те що дійові особи й перебіг подій у галузі етнології залишались, як правило, невідомими, то їй доводилося шукати інших сфер дослідження.
Спроби знайти такі сфери зводилися переважно до пошуків центрів походження народів чи культур, з'ясування меж їхнього поширення і шляхів переміщення. Внаслідок цього виникли різні напрями дифузіонізму (однієї з найвідоміших етнологічних наукових шкіл), що стали характерними для етнологічних досліджень, зокрема в деяких європейських країнах і С Ш А в першій пол. XX ст. (теорія культурних кіл — Скандинавські країни, Німеччина, Австрія; історикоархівний напрям — Німеччина; концепція культурних ареалів — США; американська історична школа — США). З появою у С Ш А неоеволюціонізму (модернізованої етнологічної наукової школи) І. ш. відійшла на задній план. Вона не могла більше обходити своєю увагою питання прогресу в історії людства. Згідно із твердженнями прихильників І. ш., про це могло йтися лише стосовно окремих галузей суспільного життя, зокрема наукового і технічного розвитку. Це дуже обмежене визнання ідеї розвитку з боку І. ш. не відповідало, однак, потребам світу, який істотно змінився після другої світової війни і пов'язував тепер із питанням про можливості майбутнього розвитку також питання про тенденції розвитку в минулому.
АМЕРИКАНСЬКА ШКОЛА ІСТОРИЧНОІ ЕТНОЛОГІІ — напрям етнологічних досліджень, метою якого є створення цілісного уявлення про історію, заснованого на вивченні кожного окремого народу, його мови та культури. Головним предметом етнології(антропології) А. ш. і. е. вважає людську культуру, а точніше культуру людських «груп».
До 90х pp. XIX ст. етнологічна наука в СІПА розвивалася в межах еволюціоністського напряму. Але на поч. останнього десятиліття XIX ст. в Америці зароджується новий напрям в етнології, головною відмінністю якого від попередніх було обстоювання історичного методу дослідження культури. Культура при цьому тлумачиться як сукупність моделей поведінки, які людина засвоює в процесі зростання і прийняття нею своєї культурної ролі.
Засновником напряму став відомий учений і громадський діяч Ф. Боас, за ім'ям якого виникла назва «школа Боаса», офіційна назва: «А. ш. і. е.».
Головні положення А. ш. і. е.: етнологія має вивчати конкретно і всебічно кожний народ окремо — мову, культуру і антропологічний тип; взаємодія культур різних народів утворює їх культурну спільність у певних географічних ареалах; в межах цих ареалів слід шукати конкретні форми взаємного впливу народів, дифузію окремих культурних елементів; розвиток людства і його культури відбувається на підставі загальних законів, які пізнаються з великими труднощами; в пізнанні загальних законів розвитку не треба керуватися зовнішньою схожістю явищ, адже насправді вони можуть виявитися дуже різними за сутністю і походженням; не слід переносити «свої» критерії моральної оцінки на народи іншого культурного типу; у кожного народу історично формуються свої соціальні ідеали, свої моральні норми.Кінцевою метою А. ш. і. е. її прихильники вважали побудову єдиної історії всіх народів, не одних тільки цивілізованих націй, а саме всього людства і всіх часів, етапів історії — від льодовикового періоду до сучасності.У Скандинавії існував історично-географічний напрям дифузіонізму (представник — Ерік Норденшельд), у Німеччині — культурно-історичний (Фриц Гребнер, Вільгельм Шмідт) та антропогеографічний (Лео Фробеніус), у Північній Америці ідеї дифузіонізму були втілені в теорії культурних ареалів (Едуард Сепір, Мелвілл, Герсковіц), у Великобританії цей напрям розвивався у рамках геополітичної школи (Графтон Еліот-Сміт, Вільям Ріверс).
Засновником дифузіонізму є Фрідріх Ратцель. Він звернув увагу на закономірності розповсюдження явищ культури за країнами та зонами. У своїх дослідженнях виявляв загальну картину розселення людства по землі й розвиток культури у зв'язку з географічними умовами. Вважав, що роль розповсюдження етнографічних предметів у спілкуванні між народами набагато більша, ніж розповсюдження мов або расових характеристик. Предмети залишаються на території навіть тоді, коли народ припинив існування, тому вивчення географічного розповсюдження предметів є найважливішим при дослідженні культури.
- Місце загальної етнології в системі гуманітарних наук (визначення загальної етнології, об'єкт і предмет дослідження)
- 2.Поняття етносу. Таксономічні рівні етносу
- 3.Науковий зміст терміна етнологія в історичному розвитку
- 4 .Становлення етнології та її напрямків.
- 5. Історична школа в етнології
- 6.Соціологічна школа в етнології
- 7.Джерела й методи дослідження загальної етнології, її зв'язок з суміжними дисциплінами.
- 8. Класифікації народів світу.
- 9. Класифікації народів світу за господарсько – культурними типами.
- 2)Виробляючі гкт,засновані на ручному мотично-паличному землеробстві.
- 3)Виробляючі гкт,засновані на орному комплексному землеробсько-скотарському господарстві.
- 4)Виробляючі гкт,засновані на рухливих формх скотарства.
- 10.Концепція етносу
- 11.Основні поняття етнології
- 13. Особливості господарства і матеріальної культури австралійців та тасманійців
- 14. Сімейна організація, суспільний лад і вірування австралійців і тасманійців
- 15 Особливості господарства і матеріальної культури народів Океанії
- 16. Микола Миклухо-Маклай як дослідник Папуасії.
- 17.Сімейний, суспільний лад і духовна культура народів Океанії (на вибір студента -папуасів, меланезійців, полінезійців чи мікронезійців).
- 18.Таємні союзи у народів Океанії.
- 21. Особливості господарства і матеріальної культури народів Східної Африки.
- 23. Сімейна організація і суспільний лад народів Африки (у будь-якій з її частин, на вибір студента).
- 24.Основні заняття, сім'я, суспільний лад і вірування пігмеїв.
- 25. Основні заняття, сім'я, суспільний лад і вірування бушменів.
- 29. Поселення й житло народів Західної, Південної та Південно – Східної Азії
- 32.Традиційне харчування народів Західної, Південної та Південно – Східної Азії.
- 33.Традиційні вірування народів Західної, Південної та Південно – Східної Азії.
- 34. Загальні відомості про населення Східної та центральної Азії
- 35. Особливості господарства і матеріальної культури тихоокеанських народів Східної Азії
- 37. Особливості господарства і матеріальної культури народів Сибіру (на вибір студента
- 40. «Ведмеже свято» в азійських народів.
- 41. Загальні відомості про населення Північної Америки. Сучасна карта народів Пн. Америки.
- 42. Особливості господарства, традиційна матеріальна й духовна культура ескімосів та алеутів.
- 44. Господарство, традиційна матеріальна й духовна культура мисливців прерій та пампи.
- 45. Землеробські традиції народів Америки
- 46. Господарство, традиційна матеріальна й духовна культура ірокезів.
- 47. Етнографічні особливості державних народів Центральної та Південної Америки (на вибір студента).
- 48. Загальні відомості про етнічний склад Європи. Європа поділ. На Сх. Та Зх.Європейську провінції.
- Західно-центральноєвропейська провінція
- 49. Загальна характеристика народів Західної Європи.
- 50.Особливості господарства і матеріальної культури північноєвропейський народів
- 52.Шлюб у народів Європи (на вибір студента) серби
- 53.Традиційне житло у народів Європи (на вибір студента)
- 54.Етнографічні особливості народів Прибалтики
- 55 Господарство, матеріальна й духовна культура кавказьких народів (Грузія і Вірменія)
- 56.Традиційні вірування народів Кавказу