14. Сімейна організація, суспільний лад і вірування австралійців і тасманійців

Суспільний лад тасманійців майже не вивчений. Відомо, що вони ділились на 20 племен, кожне з яких розмовляло своїм діалектом. Племена поділялися на кочові групи ("орди", "кла­ни"), що налічували від 20 до 50 чоловік. Кочові групи рухалися суворо по визначеній території і не порушували кордонів своїх сусідів. На північно-західному узбережжі, багатому на морську живність, окремі групи переходили до осілості.

Очевидно, кочові групи тасманійців були зародковими рода­ми, бо в них строго дотримувались екзогамії. Чоловіки викрада­ли жінок у своїх сусідів, інколи робили походи для їх захоплен­ня. Шлюб у тасманійців був парний, але вдови ставали власніс­тю всіх чоловіків групи. У них спорідненість велася по матері. У тасманійців зберігався віково-статевий поділ і перехід у групу дорослих через обряди ініціацій з нанесенням рубців на тіло. Виразної системи виборних вождів кочових груп у них не було, стосунки між членами груп регулювалися традиціями.

Про релігію тасманійців дійшло мало відомостей. Вони по­клонялися духам дня і боялися духів ночі. У них склався культ місяця, тому и місячні ночі вони влаштовували свої короборі. Кожна кочова група тасманійців мала свого чаклуна-лікаря, який лікував за домогою масажів, кровопускань, трав, мінералів, глин та магічних дій

АвстралійціНайбільшими етнічними спільнотами у них були племена. Кожне з них мало своє ім'я, територію, діалект, звичаї і релігійні вірування. Австралієць повинен був дотримуватися племінних звичаїв і традицій. За їх порушення могли скарати на смерть чи вигнати з племені. Спів-племінники підтримували один одного, відкрито демонстрували свою спорідненість. Плем'я було верховним власником племін­ної території, захищало своїх членів перед зовнішнім світом, втру­чалось у шлюбне життя своїх членів через племінну ендогамію та внутрішньофратрійну екзогамію, але при цьому племена не мали племінних рад і вождів, не знали політичної організації влади. Це свідчить, що племінний лад австралійців лише почав формуватися. Чисельність австралійських племен коливалась від 100 до 2000 чоловік, у більшості випадків вони налічували 500-600 чоловік.

Звичайно племена поділялися на територіальні складові, які називають локальними групами. їх чисельність коливалася від ЗО до 100 чоловік. Локальні групи були однорідними, замкнути­ми господарськими колективами, виробничими осередками, в яких панував віково-статевий поділ праці. Виробничий процес у локальній групі міг мати як колективний, так і індивідуальний характер, але розподіл завжди був урівнювальний.

Рід австралійців засвідчував спільність походження його чле­нів від одного (тотемного) предка, тобто складався з кровних ро­дичів за батьківською чи материнською лініями. Роди звичайно були екзогамними, їх члени усвідомлювали свій кровний зв'язок навіть тоді, коли жили відокремлено, але прямого впливу на ре­гулювання шлюбних відносин вони не мали.

Шлюбні стосунки австралійців регулювали фратрії (від гр. слів ігаїег — брат, рпгаітіа — братство) — екзогамні половини племен, що є сукупністю кількох родів, які походять від одного первісного роду. Крім того, за фратріями влаштовувалися стійби­ща, виставлялися військові загони, виконувалися обряди і цере­монії ініціацій тощо. Але головне їх призначення — регулюван­ня шлюбних стосунків, а основна ознака — заборона шлюбних стосунків між членами однієї фратрії. Порушення екзогамії ка­ралося смертю. Фратрії мали свої самоназви, а належність до них передавалася за материнською чи батьківською лініями спо­рідненості.

Фратрії, у свою чергу, поділялися на 2-4-6-32 шлюбних кла­си, а в них спорідненість велася ще і за поколіннями. Цим дося­галося подальше обмеження вступу в шлюбні стосунки близьких родичів.

На час приходу єпропейців у австралійців панував уже пар­ний шлюб, але продовжували зберігатися пережитки багатошлю­бності (полігамії). Тому на стійбищах зустрічались як житла на одну пару з дітьми, так і житла на сім'ю, що складалася з чоло­віка, трьох-чотирьох, інколи десяти-дванадцяти жінок та їхніх дітей. Одруження для австралійця було важливою справою, але молодому, ще не авторитетному чоловікові, важко було знайти дружину. Цьому заважала нерівність вікових груп. Старші чоло­віки, які користувались авторитетом, одержували по кілька мо­лодих, здорових і гарних дружин. Тому хлопці одружувалися переважно з удовицями та жінками з фізичними вадами. Лише здобувши авторитет, визнання і вплив, чоловік міг взяти собі одну чи кілька молодих, гарних і здорових дружин.

У суспільних відносинах австралійців переважав вплив чоло­віків, які найважливіші справи обговорювали на своїх зборах у локальних групах чи родах. Особливим авторитетом користува­лися зрілі чоловіки віком від 35 до 60 років. Саме з-поміж них чоловіки вибирали керівників (вождів) своїх родів чи локальних груп. Вони разом із старими чоловіками виступали охоронцями і носіями влади роду чи локальної групи. Жодних інших органів влади австралійці не знали. Саме зрілі чоловіки та поважні старі чоловіки вирішували справи внутрішнього і зовнішнього життя родів і племен. Після смерті вождя старі чоловіки вибирали но­вого. При цьому віддавали перевагу сину чи брату померлого, якщо той мав необхідні для керівництва здібності. Окремий ін­дивід не був вільний у своїх вчинках, а мусив коритись устале­ним традиціям і порядкам, що визначали поведінку людини від народження до смерті.

У релігії австралійців переважав тотемізм, а поруч з ним по­бутували ще й магія та анімізм. Тотемізм аборигенів був всеохо-плюючим, тобто проник у всі сфери життя. Почуття споріднено­сті чи близькості з тотемом проявлялося, перш за все, у тотеміч­ній табуації, тобто у забороні вбивати свій тотем і споживати його в їжу. Віра у спорідненість людей зі своїми тотемами засві­дчувалася міфами і переказами про перевтілення, про зв'язок предків зі священними предметами (чурінгами, амулетами), то­темічними центрами і обрядами.

Значне місце в релігійному житті австралійців посідала ма­гія. Вони дуже боялися шкідливої магії, і всі хвороби, нещастя і смерть розглядали як результат чарів ворогів. Менш поширеною була любовна та шлюбна магія, що ставила за мету причарувати людину протилежної статі. Якщо шкідлива і любовна магія вва­жалися доступними всім, то лікувальна магія вимагала особли­вих знань і спеціалістів — знахарів. Вона нерозривно пов'язана з первісною медициною. В ній широко використовувалися різні трави, припарки, перев'язки, масажі, натирання жирами, кро­вопускання тощо. Професія знахаря вимагала довготривалої під­готовки, а оточуючі вірили у зв'язок знахаря з духами.

З практикою магії (шаманізму) пов'язані повсюдно поширені анімістичні вірування. Уявлення про духів у австралійців доволі розпливчасті. У них розрізнялися духи померлих і духи живих.

Народна творчість, особливо фольклор, дуже тісно пов'яза­ний з релігійними віруваннями. Але в них було чимало творів, які не мали релігійних мотивів. Для австралійців дуже характе­рними були колективні, наслідувальні, культові і розважальні танці, які європейці об'єднували загальною назвою короборі. Танці супроводжувалися співом, але відомі й примітивні музичні ін­струменти.

Образотворче мистецтво аборигенів також тісно пов'язане з релігією. Австралійці широко практикували різьбу, випалюван­ня, розмальовування, орнаментування пташиним пухом, нане­сенням рубців на тіло і т.ін.