Коментар Нотатки редактора

Текстологічну обробку тексту було затруднено кількома обставинами: об'єктивними — невиробленістю нормативного строю української літературної мови в момент створення праці, і суб'єктивними — Д. І. Багалій писав свою «Історію Слобідської України» — до речі, вперше за наукове життя уживаючи писемну українську мову — в стислі строки, а кооперативне видавництво «Союз» не змогло надати авторові кваліфікованої допомоги, бо в його штаті не було ні редактора, ні коректора. Тому можна сказати, що праця побачила світ в мало-читабельному вигляді.

Ми зважилися на безперечні зміни тексту тільки в ситуаціях, коли було ясно, що перед нами типографська помилка. В тих же випадках, коли перед нами поставали мовні особливості самого автора, ми підходили до тексту твору делікатно і диференційовано, залишаючи русизми (напр., крестьян, города), деякі розбіжності написання окремих слів (напр., значення — значіння, соціальний — соціяльний, народ — нарід).

Цитати наведено в тому вигляді, як вони подавалися автором в першому виданні.

Власні імена подано в сучасному і єдиному написанні, окрім тих, де є сполучення хв-(сучасне ф-): напр., Хведір, Мерехва.

Географічні назви приведено до сучасного написання, щоб уникнути двозначності: напр , традиційне для дожовтневої наукової літератури написання Білгород, Білгородська лінія замінено на Бєлгород, Бєлгородська лінія. Назву Слободська Україна свідомо залишено саме в такому написанні, яке було характерним для дожовтневої наукової традиції, а не так, як прийнято в сучасному правописі — Слобідська Україна. В ті часи, коли це поняття існувало як реальна одиниця територіального поділу, правильним було саме таке написання. І це не дивно: Д. І. Багалій в тексті розвідки наголошує, що в жалованних грамотах і інших офіційних документах XVII—XVIII ст. йти на слободу означало йти на вільне поселення. Досить згадати, що сучасне значення слова свобода як незалежність є похідним від давньо­руського свобода (пізніше слобода), тобто поселення. Тому ми вважаємо написання Слободська Україна не тільки історично зумовленим, етимологічно доцільнішим, але й емоційно насиченим для сучасного українського читача.

В коментарі застосовано валову нумерацію посилань. Кожному розділу відповідає, окрім реального, ще короткий історичний коментар. Зважаючи на популярний характер викладення Д. І. Багаліем історії Слобожанщини, ми вважали не зайвим ненав'язливо зорієнтувати читача, щоб при потребі він міг звернутися до інших історичних розвідок.