Боротьба з татарами

Боротьба з нападами татар пронизує майже всю історію Слобідської України в XVII—XVIII ст. Цей край в буквальному розумінні був политий не тільки потом, а й кров'ю тисяч його оборонців. Російський уряд, політичні відносини якого з Кримським ханством та татарськими ордами весь час залишалися складними, дотримувався в основному оборонно-наступальної тактики, поволі просуваючи свої кордони в степ шляхом будівництва укріплених ліній фортець — Бєлгородської, Ізюмської, Української та ін. Історики по-різному розцінювали ефективність цієї тактики. Зокрема, Д І. Багалій вважав, що названі укріплені лінії були неефективними, І дотримувався думки, що наступальна тактика у боротьбі з нападами татар була б більш виправданою. В такому ж дусі висловлюються і деякі сучасні дослідники (див.: Загоров­ский В. П. Белгородская черта. С. 55). Д. І. Багалій першим з дослідників історії краю зумів створити систематичну, комплексну картину будівництва і географію розташування системи укріплень на території Слобожанщини. Відновлена дослідником панорама боротьби україн­ського населення з татарськими нападами на територію Слобідської України і сьогодні залишається повною і достовірною.

90. Мова йде про успішний похід в 1556 р. російського війська спільно з українськими козаками проти кримських татар і похід 1559 р.

91. Походи кн. В. В. Голіцина — 1687 і 1689 рр.

92. Походи Мініха — 1735— 1739 рр.

93. Нова Сербія — адміністративно-територіальна одиниця на Правобережній Україні (1752— 1764), населена вихідцями з Подунав'я, організованими у військові структури.

94. Запорізьку Січ було зруйновано в 1775 р.

95. Крим перейшов під владу Росії в 1783 р.

96. Карасубазар — суч. м. Білогірськ Кримської обл. (з 1945 р.).

97. Кафа — суч. Феодосія.

98. Мажа — чумацький віз.

99. Паланки, паланка — адміністративно-територіальна одиниця (округ) в Новій Січі (1734— 1775 рр.).

100. Мент— момент.

101. Див.: Воронежский юбилейный сборник. Воронеж, 1886. [Вып. І].

102. Обломи — бруствер в стіні фортеці, висотою під груди стрільця.

103. Котки — колоди, які перекидали через фортечний мур під час навали ворога.

104. Тараси; тераси; стіна, рублена Тарасами — мур, який складався з двох вінчатих стін, розташованих паралельно і скріплених під прямим кутом поперечними балками так, що утворював клітку, заповнену землею чи камінням.

105. Форштадт— передмістя фортеці.

106. Кроваті—помости на фортечному мурі, де розміщувалися стрільці.

107. Вертлюг, верклюг — нерухомий гвинт, на якому що-небудь обертається.

108. Ретраншемент — допоміжна фортифікаційна споруда другої оборонної лінії XVI—XIX ст., спочатку у вигляді огорожі позаду фортечного муру, пізніше — кількаповерхових казарм з бійницями, амбразурами, вікнами.

109. Див. прим. 72.

110. Нова лінія — Ізюмська лінія, збудована в 1679—1680 рр. на території сучасних Харківської і Бєлгородської областей.

111. Острожки — тут: частокіл, огорожа з загострених паль, густо вбитих в землю.

112. Надолби — оборонні споруди з вкопаних в землю коротких дерев'яних колод.

113. Честик — частокіл з загострених деревин, вбитих в шахматному порядку на невеликій відстані в дубові колоди.

114. Пассек В. В. (1808—1842) —дослідник історії та етнографії Слобідської України.

115. Орлик П. (1672—1742) —генеральний писар, один із найближчих соратників І. Мазепи. Був проголошений гетьманом (1709 р.) частиною старшини за кордоном після поразки під Полтавою.

116. Маються на увазі, очевидно, погляди російських (напр., С. М. Соловйова), польських (О. Яблоновського, Ф. Равіти-Гавроньського) та деяких українських (П. Куліша) істориків на українське козацтво як на виключно деструктивне анархічне об'єднання.