Адміністративно-політичний лад, політична автономія Слобожанщини

В прогресивній російській та українській історіографії кінця XIX — початку XX ст. дуже популярними були теми, зв'язані з вивченням державно-правових відносин, взаємин місцевих і центральних органів влади, системи самоврядування та представництва. Актуальність цих проблем в значній мірі пояснювалась пекучою потребою політичних реформ в країні, яка ставала на шлях капіталістичного розвитку. Д. І Багалій ще в молоді роки засвідчив свій інтерес до названої проблематики, присвятивши кілька спеціальних досліджень виборам на Україні депутатів в так звану «Комиссию для составления проекта нового Уложения» (1767 р.), історії цехів в містах України, проблемам міського самоврядування в Харкові, університет­ській автономії і таке інше. До осмислення цих питань учений звернувся і в буремні роки революцій, але уже на більш високому рівні — в плані політичного статусу Слобід­ської України в складі Росії. Заслугою Д. І. Багалія було те, що він чи не першим серед дослідників визначив головну особливість політико-адміністративного ладу краю і більшу, ніж це було на Лівобережній Україні, залежність Слобожанщини від царського уряду.

117. ...Івашко Сірко зрадив...— І. Сірко брав участь у повстанні разом з гетьманом І. Брюхо-вецьким проти царської адміністрації на Україні.

118. ...зла доля рибинського полковника...— цей натяк І. Сірка не мав під собою підстав.

119. Данилевич В. Є. (1872—1936) — російський і український історик, археолог. Див.: Дани­левич В. Е. Время образования Слободских черкасских полков //Сб. статей, посвященный В. б. Ключевскому. М., 1909.

120. Новіша розвідка Є Альбовського — монографія «Харьковские казаки». X., 1914

121. Див.: Головинський П. Слободские казачьи полки. Спб., 1864.

122. Клейноди — відзнаки, регалії та атрибути влади українського козацького війська. До них належали хоругва, бунчук, булава, печатка, пернач, литаври, значки.

123. Лазаревський О. М. (1834—1902) — видатний український ліберальний історик.

124. Див. Твердохлебов А. Наследственное полковничество (переписка по поводу борьбы двух полковничьих родов за полковничий ранг) //Киев, старина. 1887. Май

125. Є. О. Щербінін — губернатор Слободсько-Української губернії в 1705—1775 рр.

126. Рейтарські полки — важка кіннота, озброєна вогнепальною і холодною зброєю (XVI— XVII ст.)

127. Копейні полки — складалися з піших та кінних воїнів, озброєних списами. Входили до складу створеного Іваном IV стрілецького війська. Існували до зформування Петром І регуляр­ної армії.

128. Див.: Данилевич В. Из истории управления Слободской Украиной в XVII столетии (К биографии острогожского черкасского полковника И. С Саса). X., 1906.

129 Приказ Великої Росії, Великоросійський приказ (1687/1688—1700) — відав управлінням великоросійських територій. Йому була підпорядкована і Слобідська Україна, хоча справами українських земель відав Малоросійський приказ Залежність від Великоросійського приказу відбивала більшу залежність Слобожанщини від центрального уряду.

130. Пушкарський приказ — орган державного управління в Росії в XVI—XVIII ст., який відав артилерією армії.

131. Соборне Уложеніє — Соборне Уложення 1649 р., уложення царя Олексія Михайловича, перший друкований кодекс законів Російської держави, який залишався основним зводом законів до першої половини XIX ст. включно.

132. Посольський приказ (1549—1720) — відав зносинами з іншими державами.

133. Конфірмовані — затверджені.

134. ...збори на консистентів.......порції та рації — збиралися з населення у грошовій

формі, вигляді провіанту на користь регулярних військ, які перебували на постої.

135. Абшит— відставка.