logo
методичка з народознавства, практичні

Семінарське заняття № 7

Тема:Українська народна медицина

Вид заняття: дискусія.

Методи: інтерв’ю, аналіз проблемних ситуацій, навчальні дискусії, діагностика знань, самостійна робота.

Мета:знатинародні уявлення про анатомію і фізіологію людини, народне розуміння етіології захворювань, погляди на народних лікарів, методи діагностики та профілактики, санітарно-гігієнічні норми, класифікацію лікувальних засобів; умітизастосовувати отримані знання під час фахової діяльності

Мотивація навчання особистісне і професійне самовдосконалення

Актуалізація опорних знань: запитання для обговорення та дискусіїі завдання для практичного виконання.

І. Підготуйте відповіді на запитання й виконайте завдання:

  1. Розкажіть про історію виникнення народної медицини.

  2. Які Ви знаєте лікувальні трави й ягоди?

  3. Назвіть ліки мінерального та тваринного походження.

  4. Що Ви можете розповісти про давню стоматологію? Які народні засоби боротьби з зубним болем і догляду за зубами застосовують у Вашій родині (місцевості).

  5. Чи було колись поняття «дієта»? Чому сучасні люди дуже часто застосовують дієту й чи корисно це, на Ваш погляд, для здоров’я?

  6. Поясніть слова Жан Жака Руссо: «Коли ви помітите, що я дуже хворий і мало надії на моє одужання, віднесіть мене на луки, і ви побачите, що мені знову стане краще».

  7. Обґрунтуйте, чому куріння вважали однією з найшкідливіших звичок і як із ним боролися? Яке Ваше ставлення до куріння?

  8. Що таке магічна медицина? Ваше ставлення до знахарів.

  9. Прочитайте роздуми мислителів про здоров’я. Який із вислові Вам подобається найбільше? Чому? Пригадайте і запишіть вислови про здоров’я відомі Вам.

  1. Прочитайте статтю. Підготуйте короткий виступ на тему: «Моє ставлення до алкоголю, куріння та наркотиків».

1.Викрадач розуму - так іменують алкоголь із давніх часів. Про оп'яняючі властивості спиртних напоїв люди дізналися приблизно за 8000 років до нашої ери - з появою керамічного посуду, що дало можливість виготовлення алкогольних напоїв із меду, плодових соків і винограду. Можливо, виноробство виникло ще до початку культурного землеробства. Мандрівник Н.Н. Миклухо-Маклай спостерігав папуасів Нової Гвінеї, що не вміли ще добувати вогонь, але знали прийоми готування хмільних напоїв. Чистий спирт почали одержувати в 6-7 сторіччях араби й назвали його «алькоголь», що означає «одурманюючий». Першу пляшку горілки виготовив араб Рагез у 860 році. Перегонка вина для одержання спирту різко збільшила пияцтво. Не виключено, що саме це послужило приводом для заборони вжитку спиртних напоїв основоположником ісламу (мусульманської релігії) Мухамедом. Ця заборона ввійшла згодом і в збір мусульманських законів - Коран (7 сторіччя). З тих пір протягом 12 сторіч у мусульманських країнах алкоголь не вживали, а відступників закону (п'яниць) жорстоко карали.

Але навіть у країнах Азії, де споживання вина заборонялося релігією (Кораном), культ вина все ж процвітав і оспівувався у віршах.

У середньовіччі в Західній Європі також навчилися одержувати міцні спиртні напої шляхом сублімації вина й інших цукристих рідин, що бродять. Відповідно до легенди, уперше цю операцію учинив італійський чернець алхімік Валентіус. Спробувавши щойно отриманий продукт і прийшовши в стан сильного алкогольного сп'яніння, алхімік заявив, що він відкрив чудодійний еліксир, що робить старця молодим, стомленого бадьорим, сумуючого веселим.

З тих пір міцні алкогольні напої швидко поширилися країнами світу, насамперед за рахунок промислового виробництва алкоголю з дешевої сировини (картоплі, відходів цукрового виробництва і т.п.). Алкоголь настільки швидко ввійшов у побут, що практично не один художник, письменник або поет не обходив цю тему. Такі картини пияцтва є на полотнинах старих голландських, італійських, іспанських і німецьких художників. Люту силу алкоголізму розуміли передові люди свого часу. Релігійний реформатор тих років Мартін Лютер писав: «Кожна країна повинна мати свого диявола, наш німецький диявол - добра бочка вина».

Поширення пияцтва на Русі пов'язано з політикою панівних класів. Була навіть створена думка, що пияцтво є нібито стародавньою традицією російського народу. При цьому посилалися на слова літопису: «Веселие на Руси - есть пити». Російський історик і етнограф, знавець звичаїв і вдач народу, професор Н.И. Костомаров (1817-1885) довів, що в Древній Русі пили дуже мало. Лише на обрані свята варили медуху, брагу або пиво, міцність яких не перевищувала 5-10 градусів. Чарку пускали по колу і з неї кожний надпивав декілька ковтків. У будень ніяких спиртних напоїв не вживали, і пияцтво вважали найбільшою ганьбою і гріхом.

Але з 16-го сторіччя почалося масове завезення з-за кордону горілки й вина. За часів Івана IV і Бориса Годунова були «царські шинки», що приносили масу грошей у скарбницю. Проте уже тоді намагалися обмежити споживання спиртних напоїв. Так у 1652 році вийшов указ «продавати горілку по одній чарці на людину». Заборонялося видавати вино питущим, а також усім під час постів, по середах, п'ятницях і неділях. Проте через фінансові розуміння незабаром була внесена правка: «чтобы великого государя казне учинить прибыль, питухов с кружечного двора не отгонять», чим фактично підтримувалося пияцтво.

З 1894 року продаж горілки став царською монополією.

Однією із темних плям минулого, сліди якого ще збереглися донині, є пияцтво й алкоголізм.

Чи треба говорити, що Росія та й, на жаль, Україна в сенсі вжитку спиртного країни особливі. Тут є свої сумні традиції, свої стандарти. Переважає в нас ужиток у «ударних доз»: велика кількість випитого в стислий термін. Частіше вдень. Інакше кажучи, домінує несприятливий, так званий «північний» тип пиття. І п'ємо ми, на жаль, історично усе більше і більше.

2. Куріння та його вплив на організм людини стають сьогодні соціальною й медичною проблемами. Доведено, що куріння тютюну є великою небезпекою для здоров'я й призводить до виникнення різних захворювань, які спричиняють передчасну смерть людей. Виявляється, що смертність від раку легень серед курців у 20 разів вища, ніж серед тих, що не курять. Також курці в 13 разів частіше хворіють на стенокардію (захворювання серця) і в 10 разів частіше — на виразкову хворобу шлунка. Як правило, курець живе на 6-8 років менше, ніж його ровесник, який не курить.

Що ж таке тютюн? Тютюн — це однорічна рослина з родини пасльонових, висушені листки якої після спеціальної обробки подрібнюють і використовують для куріння. До складу листків тютюну входять такі речовини, як нікотин, білки, вуглеводи, органічні кислоти, смоли й ефірні олії. Основна особливість тютюну, завдяки якій він відрізняється від інших рослин родини пасльонових, — вміст нікотину.

Нікотин — одна з найсильніших рослинних отрут, основна складова частина тютюнового диму. У чистому вигляді це безбарвна оліїста рідина неприємного запаху, гірка на смак. Вона добре розчиняється у воді, спирті, ефірі й легко проникає крізь слизові оболонки порожнини рота, носа, бронхів, шлунку.

Давно вже став звичним плакат — "Крапля нікотину вбиває коня!" Ми часто не задумуємося над змістом цих слів. Але ж таки справді вбиває! Велика гарна тварина падає від краплини страшної отрути. Дуже чутливі до нікотину птахи, ссавці, а також риби й земноводні. Наприклад, якщо змочити кінчик скляної палички нікотином і доторкнутися нею до дзьоба горобця, то він загине. Також краплина нікотину призводить до загибелі всіх риб у акваріумі.

Смертельна доза нікотину для людини — 50-70 мг (1 мг на кілограм маси тіла). Відомо, що кількість нікотину, який надходить із тютюнового диму в організм, становить приблизно 1/25 вмісту його в тютюні. Важливе значення має те, як часто роблять затяжки під час куріння. Людина дістає смертельну дозу нікотину, викурюючи 20-25 сигарет в день.

Отруйність нікотину відчув кожний, хто взяв у рот першу в житті сигарету. Ніхто не може докурити першої сигарети до кінця. Цьому заважають запаморочення й нудота, а часом і ще неприємніші відчуття, такі, як інтенсивне слиновиділення, шум у голові, головний біль, серцебиття, загальна слабкість, тремтіння рук, блювання, пронос. У тяжких випадках людина непритомніє. Поступово організм пристосовується до нікотину і куріння не викликає таких неприємних відчуттів. Хоча отруєння організму триває.

Шкідлива дія тютюну не обмежується нікотином. До складу тютюнового диму входить приблизно 30 отруйних речовин: аміак, синильна кислота, чадний газ та ін.

Тютюновий дим, який вдихає курець, потрапляє у верхні дихальні шляхи, а потім — у трахею та легені. Під впливом тютюнового диму відбувається хронічне подразнення слизової оболонки гортані, розвивається запалення голосових зв'язок, вони потовщуються, грубішають. Це призводить до зміни тембру голосу (грубий голос курця), що особливо помітно в молодих жінок.

Внаслідок подразнення слизової оболонки бронхів і трахеї тютюновим димом розвивається їх хронічне запалення (бронхіт і трахеїт).

Тому курці частіше хворіють на запалення легенів, туберкульоз, захворювання у них мають складний перебіг.

Учені встановили, що куріння — один з основних чинників, який призводить до того, що розвивається рак легенів. Захворюваність на рак легенів серед курців у 30 разів більша, ніж серед тих, хто не курить. Також відомо, що куріння збільшує ризик захворіти на злоякісні новоутворення інших органів: язика, гортані, стравоходу, шлунку, сечового міхура. Тютюновий дим згубно діє на серцево-судинну систему, дихальну систему та органи травлення.

Нині ми не можемо говорити про куріння підлітків як про невинні пустощі. Куріння — соціальне лихо. Через нерозуміння, сліпе наслідування моди, дорослих, ровесників підліток починає курити — спочатку робить одну затяжку, викурює одну сигарету, а потім тягнеться до лиховісної пачки знову і знову. І так куріння стає звичкою. А почати куріння набагато легше, ніж покинути. Отож, краще не починати.

3. Ще в ранньомупалеоліті (4000 – 1000рр. до н.е.) відбулося перше знайомстволюдини з наркотиками.Здокументів та історичнихдовідоквідомо, щошумерійці, китайці, індійці, стародавні греки, ацтеки й племена Сибіру знали діюнаркотичнихрослин, використовувалиїх.

Наприклад, про один із таких видів наркотиків – гашиш говориться в «лакувальнику» китайського імператора Шен – Нуна в 2737р. до н.е. як ліки від кашлю та розладу шлунку.

Перший медичний препарат, виготовлений з опіуму, прописав хворому в XVI ст. відомий Парацельс.

За останні роки зловживання наркотичними засобами, психотропними речовинами та їх незаконний обіг набули масового характеру і в Україні.

Практика свідчить, що основною сировинною базою наркоманії в Україні є мак. Споконвіків насіння, на перший погляд мирної культури, використовували як продукт харчування. Наркоотруту містить не воно, а головки маку. На жаль, в останні роки пелюстки цієї рослини вкрили пеленою журби не одну оселю.

Україна сьогодні нагадує людину, яка тільки втягується в це лихо й поки що «бавиться» так званими легкими наркотиками. Інтенсивна міграція населення, потоки вантажів, а також історично зумовлені соціальні та культурні зв‘язки між країнами сприяють збільшенню надходжень в Україну наркотиків іноземного виробництва.

Незважаючи на те, що зловживання наркотиками є однією з найважливіших проблем ХХІ століття, досвід вживання людьми наркотичних речовин вимірюється тисячоліттями. За своїм характером людина завжди тягнеться до невідомого. І їй, як свідчить практика, не складно було відкрити таємницю: природа в своїй глибині містить рослини, коріння чи листя, які виділяють соки, що піднімають настрій, надають сил, роблячи життя, хоча й ненадовго, «щасливим».

Наркоманія надзвичайно підступна і складна хвороба. Вживання наркотиків руйнує імунітет наркомана, його серцево-судинну систему, внутрішні органи. Бранця «білої смерті» видає зовнішній вигляд: його шкіра, зуби, волосся. Життя наркоманів поділяється на дві фази: перша, в якій знаходяться під дією наркотиків, і друга фаза, коли шукають дозу, бо починається жахлива «ломка».

Наша медицина навчилася лікувати наркоманію, та біда в тому, що наркомани нерідко повертаються у колишнє середовище і не можуть втриматися від спокуси знову спробувати «заборонений плід». На жаль, хвороба настільки змінює особистість, що наркомани навіть після тривалого лікування беруться за старе, бо не можуть адаптуватися до існуючих умов. Неспроможні подолати побутові чи соціальні проблеми.

ІІ. Практичні завдання

  1. Запишіть українські народні медичні рецепти (на окремому аркушу паперу), які застосовують у Вашій родині.

  2. Пригадайте відомі Вам народні прислів’я, приказки про здоровий спосіб життя й шкідливі звички.

  3. Напишіть творчу роботу на тему: «Народна медицина: за й проти».