методичка з народознавства, практичні

Семінарське заняття № 4

Тема:Український народний гумор

Вид заняття: семінар-бесіда з використанням ігрових ситуацій.

Методи: імітаційна гра«Діловий театр із елементами гумору», бесіда, діагностика знань, психологічне дослідження впливу гумору, самостійна робота.

Мета:знати національну специфіку українського гумору та місце гумору в українській культурі; вмітидоречно застосовувати гумор під час ділового спілкування іу фаховій діяльності

Мотивація навчання особистісне і професійне самовдосконалення.

Актуалізація опорних знань:запитання для обговорення та дискусіїі завдання для практичного виконання.

І. Підготуйте відповіді на запитання й виконайте завдання:

Що таке гумор? Якими жанрами народної творчості він представлений в Україні?
Значний внесок у жартівливу пісенність українського народу зробили народні професіональні співаки-кобзарі. Розкажіть про їхню творчість.
Якими засобами досягають комізму? Наведіть приклади.
З чого і з кого не слід глузувати? Чому Ви так думаєте?Як Ви розумієте поняття «Чорний гумор»?
Чи підтримуєте Ви вислови «Жартуй, але знай міру»і «Від великого до смішного один крок»?

Як Ви розумієте значення крилатих висловів «Гомеричний сміх» і «Сардонічний сміх»?
Проаналізуйте судження видатних людей про почуття гумору. Чому вони так думали?

Якщо ви хочете, щоб життя вам посміхалося, подаруйте йому спочатку свій гарний настрій (А. Сміт).
Гумор запускає в дію механізм розуму (Марк Твен).
Гірким словом моїм посміюся (вирізьблено на пам’ятнику М.Гоголю в Москві).
Глузування боїться навіть той, котрий уже нічого не боїться на світі (М.Гоголь).
Сміх для здоров’я що масло коров’яче (народна мудрість).
Сміх – це політика... Сміх – це завжди здоров'я... Сміх – це завжди життя (Олег Чорногуз).
Усміхатися –це завжди трішки показувати зуби (Народна мудрість).
А якщо спробувати систематизувати різні види сміху? Відомий клоун М. Румянцев (Карандаш), розглядаючи проблему сміху, зазначав: “уявимо собі для початку дерево сміху. Так сказати, творіння природи. Дерево росте. Число гілок з кожним днем збільшується, розширюється наш світогляд, комічне удосконалюється, як і мистецтво вцілому. Подивимося на крону нашого дерева. Одна сторона освітлена сонцем, інша – в тіні. Одна сторона – сміх добрий, той, що творить, інша – сміх злий, той, що руйнує. А корні дерева? Тисячі корінців, нібито відображення тієї ж крони, тільки без листя. Для крони потрібне повітря, корінцям потрібна земля. В одному випадку комічне народжене самою природою, людини бачить смішну ситуацію в житті, в іншому – творить смішне, користуючись силою своєї фантазії, але при цьому все ж відштовхується від природи, черпаючи в ній лише тему”.

ІІ. Практичні завдання

Пригадайте або випишіть зі збірників прислів’я, приказки, загадки, гуморески про гумор.
Поясніть і запишіть значення слів і словосполучень.

Гумор, сміх, жарт, дотеп, каламбур, сатира, іронія, анекдот, коломийка, частівки.

Використавши запропоновану інформацію, напишіть есе «Сміхова культура українців: історія і сучасність» .

Уперше у вітчизняній традиції світ сміхової культури можна спостерігати у відомій пам’ятці періоду Київської Русі «Молінні Данила Заточника». Це унікальне першоджерело ХII століття дає нам можливість вивчення витоків формування українського гумору, його місце в духовній культурі середньовіччя. Більш ніж півтора століття тому на це звернув увагу відомий російський дослідник С.П. Шевирьов. У «Слові Данила Заточеника», — писав він, — вперше знаходиться, як у малому зародку, малоросійський гумор, — ця особлива властивість наших південних русинів піднесена на вищий ступінь художності сучасним поетом — це чарівне злиття сумного сміху й усміхненого суму, які знаходять примирення у світлорозумній думці, що виливається в найпростішу народну форму — руської приповідки чи Соломонової притчі».

Проаналізуйте запропоновану інформацію. Як би Ви окреслили значення поняття «сміх», «народний гумор»?

Сміх, за висловом Максима Горького, — ознака міцного душевного здоров'я. Він же водночас є виявом високого духу, життєвого оптимізму, критичною розуму й тонкої спостережливості, загалом — талановитості народу. А. Луначарський розглядав український народний гумор як вияв «величезних і свіжих невичерпних сил, що відчувають за собою право дивитись і на дрібне, і на значне, велике певною мірою згори вниз, пом'якшувати ненависть презирством і зневагою, захоплення і схиляння — іронією, горе — надією».

Прочитайте інформацію про історію анекдоту в Україні. Підберіть і запишіть давні українські народні і сучасні анекдоти на цікаву Вам тему (на окремих аркушах паперу).

Анекдот - це коротенькі оповідання чи сценки про комічні події, пригоди, ситуації, людську поведінку або вчинок. Анекдот, як правило, ґрунтується на одному життєвому епізоді, відзначається лаконічністю викладу змісту і обов'язково завершується несподіваною смішною, дотепною розв'язкою. Персонаж проводиться через єдину сюжетну конфліктну ситуацію, але таку, яка найповніше виявляє його соціальну чи моральну сутність. Непередбаченість сюжетних ходів у анекдотах часто має настільки незвичайний або винятковий характер, що з певних міркувань (соціальних, етичних, вікових і т. д.) змушує оповідача добирати відповідного слухача, вимагає атмосфери цілковитої взаємності й довір'я між ними. На це вказує й сама назва жанру, що походить від грецького слова анекдотос, тобто не готовий в люди (заміж), або переносно: нерозголошений, таємний, неопублікований. У європейській літературі цей термін спершу адресували до коротких розповідей про незвичайні смішні випадки й пригоди з життя видатних людей, згодом перейшов у фольклористику як узагальнена назва усних дотепних прозових творів різного змісту й форми. З українських діячів культури термін анекдот стосовно народних гумористичних оповідань чи не вперше вжив Г. Квітка-Основ'яненко, який анонімно 1822 року в журналі «ВестникЕвропы» і 1832 року в газеті «Молва» переповів кілька почутих на Харківщині бувальщин про трьох братів, які, сховавшись під час татарського наскоку, не втримали язика за зубами і тому потрапили в руки нападників, про Наполеона, що нібито втік з Москви, дізнавшись про наближення полтавського полку; про Остапа з Охрімом, що рахували галок на хрестах, та ін. 1859 р. в Києві з'явилася вже й перша окрема збірочка творів цього фольклорного жанру — «Маленька книжка малоросійських анекдотів. У живій мові та фольклористиці існували й інші назви, що яскраво засвідчує заголовок збірки «Руські народні казки й приказки, байки й прибаютки, брехеньки й побрехеньки, билиці й небилиці, прикладки й нісенітниці», виданої в Києві 1875 р. К. Шейковським. Прозові гумористичні твори називали також «можебилицями» (П. Єфименко), «придабашками» (Ю. Федькович), «гуморесками», «вигадками» тощо. І в наш час поруч з узагальнюючим терміном «анекдот» зустрічаються, особливо в періодичній пресі та в заголовках популярних збірок народного гумору, назви «народна усмішка», «сміховина», «дотеп» тощо.

Підготуйте відеопрезентацію найцікавіших уривків із запропонованих нижче творів.

Одним із перших українських прозаїків почав опрацьовувати народні анекдоти в формі гумористичних оповідань Г. Ф. Квітка-Основ'яненко («Солдатський патрет» або «Пархомове снідання» — на основі анекдоту про куплений дешево хрін, «Підбрехач» — за анекдотом «Циган сват» тощо), а також на анекдотичній канві будувати окремі епізоди у своїх повістях (наприклад, в «Конотопській відьмі» сотник і писар рахують воли, як у відповідному анекдоті: оце рябий віл, а оце — один, два, три, чотири, п'ять, а де ж шостий?).

Література:

Діловий етикет: моральні цінності і культура поведінки бізнесмена: Навчальний посібник. – Київ: «Центр навчальної літератури», 2004. – 232с.
Жайворонок В.В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. – К.: Довіра, 2006. – 703 с.
Усі крилаті вислови, прислівя, приказки, загадки. Укладач Н.В.Курганова. – Харків: ТОРСІНГ ПЛЮС, 2007. – 320 с.

Теми для рефератів (наукових робіт)

Місце гумору в українській культурі.
Сміх як найзагадковіша людська здібність.
Анекдот як джерело народних афоризмів.
Багатство українських жартівливих пісень.
Філософія гумору.
Сучасний український гумор.
Вплив гумору на формування особистості.
Мовні особливості вираження гумору
Гумористи Рівненщини.
Гумор у рекламі: чи добре це?
Почуття гумору як ресурс стресоподолання
Значення гумору в моєму житті.

Содержание