20. Художнє мовлення. Лексика й стилістика.

Поняття «стиль». Стилістичні можливості мовних засобів: багатозначність, омоніми, синоніми, антоніми, пароніми, архаїзми, історизми, неологізми, слов'янізми, професіоналізми, жаргонізми, арготизми, діалектизми, просторічні слова, фразеологізми.

Стилістичні ресурси граматики. Уживання іменників, прикметників, дієслів, дієприкметників та дієприслівників.

Словесні засоби художньої зображальності. Епітет, порівняння, алітерація, алегорія, перифраза, автологія й металогія.

Тропи. Метафора, метонімія, іронія, гіпербола, уособлення, синекдоха, літота.

Фігури. Анафора, антитеза, градація, оксюморон, дотеп, паралелізм, повторення, риторичне запитання, вигук, звернення, умовчання, еліпсис, епіфора.

21. Цілісний розгляд літературного твору. Домінанти змісту й форми. Прийоми аналізу домінант. Провідні методи комплексного аналізу літературного твору. Схема та специфіка аналізу ліричного твору.

Техніка аналізу твору й особистість літературознавця. Риси особистості, що впливають на якість і підсумок літературознавчого аналізу: здатність до широкого зіставлення світу твору зі світом реальним, любов до своєї праці, здатність до самовдосконалення, уміння “чесно читати”.