12. Структура і функції громади. Молодіжні громади й ініціації.

Найвищим керівним органом громади була копа, копний сход або віче. Перші дві назви більше вживалися на сході України, третя — у Карпатах та Прикарпатті.

В мирний час (сход, віче) переважно збирали для розв'я­зання чергових проблем громади або виборів нових функціонерів.

Віче розглядало такі питання: вибори "посадових" осіб, розподіл і перероз­поділ земельних ділянок між членами громади (господарськими двора­ми), визначення земельних ділянок, що мали залишатися в общинній власності для спільного загального користування, надання окремих ділянок поміщику, іншим громадянам чи приватним особам, питан­ня про оренду, визначення земель під відповідні сівозміни, розподіл або передання іншим користувачам тих ділянок, які з різних причин виявилися без господарів. Окрему групу становили питання, пов'язані з фінансовими справами.

Залежно від того, хто вважався власником села, уряд (король, поміщик), а також від характеру сільськогосподар­ського виробництва (землеробство, скотарство, лісові промисли та ін.), нерідко — і від місцевої традиції встановлювались різні форми феода­льної повинності селян перед феодалом або феодальною державою. Найпоширенішими вважалися три форми: відробіток повинності у панському господарстві (панщина); натуральна оплата феодальної по­винності; грошова оплата повинності — чинш.

Внаслідок цього копні сходи і віче визначали обсяг натуральних продуктів або кількість грошей, що повинен був внести кожен її член залежно від величини чи якості земельного наділу, яким він користувався. Грошові, натуральні збирання могли встановлюва­тися, коли віче вирішувало, чи споруджувати громадські будинки або общинні господарські об'єкти: церкви, хати для священика (плебанії), школи, корчми, млини тощо.

Вибори "посадових" осіб проводилися переважно через три роки. На допомогу старості, отаманові чи війту віче вибирало інших гро­мадських слуг.

На Гуцульщині обирали депутатів, відповідальних за організацію літнього випасу овець та іншої худоби на полонинах і за облік та роз­поділ виробленої полонинської продукції. Обрання на "посади" — від війта до пастуха — засвідчувало довір'я громади до обранців, а це слу­гувало моральною підставою практики взаємозамінюваності.

Важливою функцією сільської громади вважалася турбота про до­тримання всіма її членами норм звичаєвого права. За цим стежили так звані копні та волосні суди, у Карпатах і на Прикарпатті — зборові суди.