13. Громадське самоврядування

Однією з визначальних рис селянської громади було само­врядування. Найвищою владою на селі вважалась громадська рада, яку репрезентували виборні посадові особи — сотники, десятники, крім того, наглядачі громадських хлібних магазинів, об'їждчики полів тощо. На чолі громади стояв сільський ста­роста.

Назви посадових осіб на всій території України в різні часи були різними. У середньовіччі вони залежали від того, кому належало село (державі чи панові), на якому праві було засновано (у західних областях села на руському праві очолював «тивун» або «отаман», на волоському праві — «князь», на німецькому — «солтис»). У XIX ст. найпоширенішими назвами начальників сільських громад були: «староста» (на східних землях України), «війт» (на західних).

При обранні старости загальними вимогами були: християнська віра, законне народження, 25 років від роду, проживання в даній громаді не менше трьох років. У виборі кандидатури старости велике значення мали його ділові якості авторитет у селі, вміння відстоювати інтереси громади перед урядом.

Старості в селі належала адміністративна влада: він мав доводити до громади постанови уряду і стежити за їх дотри­муванням; дбати за виконання розпоряджень, які надходили від панського двору. Серед найголовніших обов'язків старости було завідування маєтком громади: земельними угіддями, зерно­вими припасами тощо. Він розпоряджався будівництвом гро­мадських споруд, ремонтом громадських доріг. Староста разом з виборними стежили за рівномірним розподілом податків між членами громади і регулярною їх сплатою, вчасним відробітком шарварку тощо. Сотники і десятники виконували поліцейські обов'язки.

У самоуправлінні громад важливу роль відігравали засі­дання громадських рад, громадські сходи (загальні збори пред­ставників від усіх господарств) та громадські суди. Сільський сход був основним розпорядчим органом громади.

Повноправним учасником громадського сходу виступав голова сім'ї — батько, якого лише в окремих випадках могли заступити повнолітній син або дружина. Правом голосу кори­стувалися також вдови, які самостійно вели господарство. Повсюдно найбільший, часто вирішальний вплив на сходах мали літні люди — старійшини, передусім заможні, поза тим брались до уваги їх розважливість, кмітливість, репутація в сім'ї та громаді.

Громадою обговорювали купівлю чи орендування землі, лісу, спорудження школи, церкви, а також виконання певної громадської повинності, джерела сплати податків тощо. Із самоврядуванням у громадах тісно пов'язане питання громадського судочинства. У XIX ст. під тиском державного судівництва поступово знижувалась роль сільських громадських судів.