logo
УНТ

Література

Народні думи, пісні, балади / Вступ. ст. В.Яременка. — К., 1970. — С. 139-280.

Пісні літературного походження / Упор., вступ. ст. В.Г. Бойко, А.Ф. Омельченко. — К.: Наук. думка, 1978. — 494 с.

Пісні та романси український поетів: У 2т. — К., 1956. — Т.1. — 348 с. — Т. 2. — 388 с.

Погребник Ф. Наша дума, наша пісня: Нариси-дослідження. — К., 1991. — 207 с.

Українські класичні романси / Упоряд., вступ. ст. Т.П. Булат. — К., 1983. — 335 с.

Франко І. Студії над українськими народними піснями // Франко І. Твори: У 50 т. — Т. 42. — К.: Наук. думка, 1984. — С. 7-492.

Франко І. Як виникають народні пісні // Франко І. Твори: у 50 т. — Т 27. — К.: Наук. думка, 1980. — С. 57-65.

Самостійна робота № 10

Тема. Дитячий фольклор

Мета: засвоїти класифікацію дитячого фольклору, знати зразки напам’ять, з’ясувати роль дитячого фольклору в народній педагогіці, родинному вихованні.

Завдання

  1. Зробити (письмово) огляд зразків дитячого фольклору

  2. Вивчити напам’ять 2-3 колискові пісні, а також 4-5 інших зразків дитячого фольклору.

  3. З’ясувати художні особливості дитячого фольклору, навести приклади.

Література

Бойко В.Г. Український дитячий фольклор // Український дитячий фольклор. — К., 1962.

Дитячий фольклор. Колискові пісні та забавлянки. — К.: Наук. думка, 1984.

Довженок Г Український дитячий фольклор. Віршовані жанри. — К., 1981.

Довженок Г. Вступ // Дитячий фольклор. — К.: Дніпро, 1986.

Форма перевірки: Колоквіум.

Уривки фольклористичних праць, рекомендованих для опрацювання

ІЗ ЛЕКЦІЙ ПО ТЕОРІЇ СЛОВЕСНОСТІ” О.О. ПОТЕБНІ

[...] Поряд з прислів’ям, що виникло з великого поетичного твору за допомогою переказу, з прислів’ям, у якому великий поетичний твір стискується до одного періоду, інколи до одного вислову, у всякому разі до однієї синтаксичної одиниці, існує особливий рід прислів’я, що більше або менше безпосередньо корі­ниться в спостереженні. Спосіб виникнення подібного прислів’я взагалі дуже повчальний при вирішенні питання про форми людської думки.

Звичайно, всяке слово, вислів, всяка не позбавлена смислу фраза є певний знак, певний образ нашої думки, але не всяка фраза є прислів’я, поетичний твір. Про вислови, які не мають у собі поетичного образу, тобто про прислів’я безобразне, я не говоритиму, я веду мову винятково про прислів’я, яке має в собі поетичний образ.

Зверніть увагу, яким чином найпростіший вислів окремого випадку стає прислів’ям. Ось, наприклад, спостереження, взяте з життя: дерев’яна, шершава ложка, дійсно, може робити заїди. Із цього спостереження утворилося прислів’я: „Суха ложка рот дере”.

Тут вам образ настільки ясний, що про походження його говорити нічого, але нам треба зупинитися на іншій половині питання: до чого служить цей образ, які певні випадки групуються навколо, нього? Якщо ми будемо тут узагальнювати лише часткові випадки з тієї ж сфери, то ми прислів’я не одержимо. Для того, щоб цей вислів справді став прислів’ям, потрібно взяти випадок або ряд випадків з іншої сфери, по­трібно, щоб частковий образ одержав переносне зна­чення; тоді він стає і поетичним твором і прислів’ям. Людина запалює дрова і каже, що „без підпалу дрова не горять”. Коли він говорить це про дрова, то це прислів’ям не буде; якщо ж це кажуть у тому розумінні, що без вожака, заводіяки справа не йде або що без причини не буває наслідку, тоді це стає прислів’ям.

[...] Ми говоримо: „ось убив бобра”, це приказка, і вживається в іронічному значенні; вона виникла з прислів’я.

Відомо, що ще в XVII столітті по всій Росії і Малоросії водилися бобри, і ловля їх була важливим джерелом прибутку; звідси прислів’я: „не вбити бобра, не бачити добра”, тобто його шкури.

[...] Прислів’я становлять для нас загадки, і це не випадково, тому що прислів’я відокремлює від загадки щось дуже другорядне. Приклад: ”Одно каже: світай боже, друге каже: не дай боже, третє каже: мені все одно, що вдень що вночі”. Це — загадка, і як загадка є поетичний твір. Вона розгадується таким чином: світай боже, це каже вікно, не дай боже кажуть двері, тому що зі світлом у них постійно входять і виходять, це їм важко; мені все одно каже поперечна колода, що підтримує стелю в хаті (сво­лок), і, якій, зрозуміло, все одно, що день, що ніч. Це — загадка, доки розгадкою служить найближче: вікно, двері і сволок. Але, коли ми знайшли їй застосування до життєвих явищ, вона стає прислів’ям. Під світлом, наприклад, можна розуміти: освіту, під вікном, дверима і балкою — людей, що по-різному до неї ставляться. [...]

Цитується за виданням: А.А.Потебня. Из лекций по теории словесности. Басня. Пословица. Поговорка. Харьков, 1914, с. 102-103, 110, 141.