4. Відомі особистості та їх внесок у розвиток міста

Лев Бачинський (1872-1930) - відомий галицький громадсько-політичний діяч.

Після листопадового зриву 1918 р. у Львові, Л.Бачинський працював державним секретарем (комісаром) Станіславівського повіту. Коли Станіслав став столицею ЗУНР, Л. Бачинський був обраний віце-президентом Української Національної Ради. Був автором конституційного закону від 3 січня 1919 р. про обєднання ЗУНР з Українською Народною Республікою (УНР).

Одна з вулиць сучасного Івано-Франківська названа імям Л. Бачинського.

Садок Баронч (1814-1892)- галицький польський історик, фольклорист, архівіст, вірменин за національністю. Саме він підготував і опублікував одну з перших в історичній літературі книгу про нього "Памятки міста Станіславова" (1858). З особливою любовю написані С.Барончем сторінки, де йдеться про памятки історії та культури міста.

Юліан Целевич (1843-1892) - відомий вчений і педагог. Три основні праці принесли Ю. Целевичу визнання як дослідника історії Галичини. "Дещо за поселеннє Угорської України русинами і за унію церкви православної угорських русинів з Римом" (1868), "Історія Скиту Манявського" (1887 р.) і "Опришки" (1882-1891 рр.). Ю. Целевич присвятив свої дослідження рідному краю, де він народився, учителював (у Монастирчанах біля Солотвина та в Станіславській гімназії), слухав легенди про опришків Довбуша, мандрував з учнями і студентами до скитських руїн.

Євген Желехівський (1844-1885) - відомий український лексикограф. Він був одним із засновників товариства "Просвіта" у Львові, а потім створив філію цього товариства у Станіславові. Є. Желехівський вів велике листування з відомими українськими діячами, зокрема М. Бучинським, Олександром Барвінським, Омеляном Партицьким та ін. За словами В. Качкана, палкий любитель місцевого фольклору, Є. Желехівський збирав на Станіславщині приказки, колядки, повіря, народні пісні та досліджував їх.

На основі зібраних матеріалів видав збірник під назвою "З уст народу" (1868 р.)

Василь Ільницький (1823-1895)- письменник і педагог. Як відзначають дослідники, важливим матеріалом, який розкриває боротьбу галицької інтелігенції за національні права, показав як гуртувався народ навколо ідейних культурно-просвітницьких лідерів, був нарис В. Ільницького "Завязане Ради Руської в Станіславові. Буча Польська". Провідною думкою твору є створення в Станіславові Руської Ради, яка б розбудила суспільство від довгого сну, "згуртувала народність нашу і забезпечила дані нам свободи".

Францішек Карпінський (1741-1825)- відомий польський поет,один з попередників польського романтизму. Крім поезій, Карпінському належать також цікаві спогади, так звані "Памятники", які були опубліковані в Кракові у 1844 р. В них подано чимало даних, які стали важливими джерелами з історії міста початку другої половини XVIII століття.

Микола Лепкий (1878-1945) - гімназійський професор.

Антін Могильницький (1811-1873) - письменник і громадянсько-політичний діяч.

Гнат Павлюх (1879-1972)- здібний керівник, педагог, він був головою гуртка "Рідна Школа" (1908-1928 рр.) в Станіславові.

Микола Сабат (1879-1972)- відомий діяч освіти. Н. Сабат опрацював видання "Кобзаря" з оригінальним коментарем, за що його обрано дійсним членом НТШ у Львові.

Денис Січинський (1865-1909) - композитор. Ним було написано найкращі композиції: кантату "Лічу в неволі" (в с. Вікторів в 1901 р.) та "Минулі літа" (1907) на слова Т.Шевченка, хорові твори на слова І.Франка "Непереглядною юрбою", "Даремне пісне", "Пісне моя", музика до театральних пєс та ряд солоспівів з фортепіано, а також інструментальні твори та обробки народних пісень.

Іван Вагилевич (1811-1866). У Станіславові проходила юність видатного українського письменника, вченого, одного з перших галицьких просвітителів, учасника славнозвісної "Руської Трійці" та співавтора альманаху "Русалка Дністрова".[5]