1.2 Життя міста у XVIII-XIX ст.

XVIII століття ознаменувалося тяжкими випробуваннями для міста. Місто переходило з рук в руки поляським, російським та австрійським військам. У 1772 році містом остаточно заволоділи австрійські війська і аж до 1918 році місто перебувало під їхньою владою.

Хоч час був і важкий, все ж місто розвивалось. Протягом століття був збудований новий єзуїтський костьол (старий дав тріщину і його розібрали).

У 1767 побудовані солодовий і варний цехи станиславівського бровару - нинішній пивзавод по вул. Hовгородській, 49.

У 1784 р. було відкрито гімназію з пятикласною формою навчання, а також ще одну нормальну школу. Зявляються нові вулиці: Галицька, Тисменицька, Зосина Воля (тепер вул. Євгена Коновальця), Заболотівська. Всього налічувалося тоді 268 будинків. Околиці Станиславова нагадували села з полями, городами та пасовищами біля хат.

У 1790 році прокладено першу шосейну дорогу Стрий-Станиславів-Коломия-Кути.

У 1797 році у місті відкрито першу жіночу та нормальну (тобто чотирьохкласну) єврейські школи. На кінець століття у Станиславові проживало 908 сімей, з них 407 - українських і польських та 397 - єврейських (всього 5448 чоловік). 312 родин належали до так званих "комірників", яким засоби до існування давала лише праця по найму.

На початку XIX століття в місті розпочалися дуже великі зміни, так у 1802 році австрійський уряд відкупив Станиславів і вирішив знищити фортифікаційні мури й вали, а також передав міську ратушу у розпорядження армії, яка перетворила її у складське приміщення та міську тюрму. Йшли інтенсивні роботи по знесенню Станиславівської фортеці: розбиралися укріплення, засипалися фортечні рови, розрівнювалися вали. Фортечний матеріал йшов на бруківку старих й нових вулиць.

У 1823 році у Станиславові була відкрита перша книгарня, при якій існувала невеличка читальня, що обслуговувала мешканців міста й околиць.

В 1827 році урочисто відкрито перший міський сквер (нині на Вічевому майдані). Мешканці міста називали його "Краттерівка" на честь ініціатора його появи австрійського старости тодішнього Станиславова Франциска Краттера.

У 1830 році створено першу поштову службу.

У 1842 році розпочала свою роботу окружна лікарня, через три роки було відкрито єврейську лікарню на 50 ліжок. На середину XIX століття в місті налічувалося 10 ремісничих цехів, які обєдннували 376 майстрів і 264 челядника й учня. Працювало 4 бровари, гарбарня, 2 кондитерські мануфактури, 5 цегелень, 12 млинів, а також підприємства по виготовленню лікерів, свічок і мила; було 3 великі та 50 малих крамниць.

24 березня 1848 р. під впливом революційних подій в Австрії та Польщі у Станиславові починає формуватися загін національної гвардії, до якої зразу ж записалося 125 чоловік. Через шість днів у місті так як і по всій Австрійській імперії було скасовано кріпацтво. У серпні цього ж року Міністерство освіти Австрії дозволило ввести викладання української мови в гімназіях, в тому числі у Станиславові.

У 1861 році почав працювати паровий млин потужністю 80 кінських сил - один з трьох на всю Східну Галичину. 1 вересня 1866 року до міста урочисто прибув перший поїзд на залізниці Львів-Чернівці.

В середині 1879 року місті виходило багато газет і журналів, серед яких були "Омнібус", "Гонець", "Потсуп", "Гасло", "Хроніка", "Господар і Промишленик" та інші.У вересні 1883 року. До міста на запрошення Владислава Дзвонковського знову приїхав Іван Франко.

20 листопада 1898 р. був урочисто відкритий памятник польському поетові Адаму Міцкевичу (до 100-річчя з дня народження).