3.2 Архітектура

Ратуша (будинок для самоврядування міської влади) за традицією європейських середньовічних міст завжди будувалася в центрі квадратної площі, яка традиційно носила назву Ринок, де відбувалися щоденні торги продуктовими товарами, що їх доставляли селяни з навколишніх сіл. [Додаток 1]

Івано-Франківська ратуша -- будинок в центральній частині Івано-Франківська розташований на Площі Ринок.

Одна з небагатьох ратуш в Україні, збудованих у стилі модерн.

Теперішня ратуша була побудована у вигляді польського військового ордена Virtuti Militari (вид зверху). Цей орден, зокрема, давали бійцям армії Галлера за ліквідацію ЗУНР.

Івано-Франківська ратуша -- єдина світська споруда в Україні, яка має позолочений купол.

Тепер тут розміщується обласний краєзнавчий музей.

Вірменська церква або Вірменський костел Непорочного Зачаття Найсвятішої Діви Марії (народна назва -- «голуба церква») -- памятка архітектури національного значення у місті Івано-Франківську. Сьогодні це - Покровський кафедральний собор української автокефальної православної церкви.

Храм розташований у самому середмісті Івано-Франківська біля площі А. Шептицького за адресою: вул. Вірменська, буд. 6.

Вірменська церква в основі є взірцем барочного стилю. Храм являє собою цегляну, тринавову базиліку з трансептом. Головний фасад увігнутий з трикутним фронтоном, фланкований двома круглими баштами. Церкву перекрито напівциркульним склепінням з розпалубками, центральний обєм перекритий куполом без барабану, що спирається на опорні стовпи за допомогою підпружних арок і вітрил. У оформленні інтерєру храма використані іонічний ордер, а також деревяна скульптура, яка, вочевидь, належить різцю М. Полеєвського, на стінах фрески, виконані Я. Солецьким, що вміщені на карнизі центрального вівтаря та трансепту.

Привертає увагу виконана у вірменському стилі вівтарна плита Хачкар, яка є в центрі вівтаря.

Палац Потоцьких є памяткою архітектури та містобудування історичного значення. Комплекс палацу був збудований у 1672 - 1682 рр. (його звів польський коронний гетьман Андрій Потоцький для себе і родини.). Добудовувася у 80-х роках ХХ століття. Він використовувався спершу, як місце проживання власників Станіславова, а згодом впродовж десятиліть - як військовий госпіталь. У радянські часи тут знаходився військовий госпіталь.

Наразі дослідники не мають навіть приблизного «портрету» резиденції. Історія палацу найбільш ймовірно зберігається у польських або австрійських архівах. [Додаток 2]

Темпель -- реформістська синагога в м. Івано-Франківськ. Будівля виконана в мавританському стилі з елементами неоренесансу. Вхід в темпель був із західного боку через хол в головну залу, з трьох сторін оточену галереями для жінок. Загалом було 300 сидячих місць. У східній стіні є апсида, у якій раніше розміщався старовинний мавританський Арон Гакодеш. Спочатку по кутах синагоги розміщувались чотири вежі, оздоблені зірками Давида.

Станіславська фортеця (Станіславівська фортеця) - заснована у 1662 році, зараз є історико-архітектурним памятником ХVII-XIX ст. Розташована на території нинішнього Івано-Франківська. Місто-фортеця було споруджене в короткий термін 5 місяців (початок будівництва у 1661р.), за проектом Франсуа Корассіні з Авіньйону (Франція) у формі правильного шестикутника (з шириною сторони 400м) з додатковими бастіонами, редутами і фортом. Фортеця будувалась за останнім словом новітньої фортифікаційної науки, яка вже не передбачала традиційних середньовічних башт, бійниць у стінах, бойового помосту для захисників з внутрішньої сторони. На вістрях шестикутника розташувались бастіони - зовнішні пятикутні укріплення, що дозволяли здійснювати флангуючий мушкетний обстріл вздовж стін. Поперечний розріз стін складав земляний вал завширшки 20-30 м, зміцнений ззовні дубовими колодами. Вже після 15 років заснування Станиславівська фортеця була настільки сильною що змогла зупинити у 1672 р. величезну турецьку армію, витримавши тривалу облогу.

Нажаль до нашого часу збереглася тільки частина оборонного цегляного муру на розі вул. Новгородської та Бельведерської. Зараз триває реставрація цієї частини.

Колегіальний костел Пресвятої Діви Марії -- найдавніша монументальна споруда Івано-Франківська після ратуші.

Нині колегіальний костел Пресвятої Діви Марії -- єдина культова споруда в місті, яка використовується не за призначенням. У 1965році тут розмістили геологічний музей. Проведене у звязку з цим переоблаштування приміщення не сприяло збереженню унікальної памятки. Повторна реставрація відбулася у 1980 році, відколи в костелі розміщується Івано-Франківський художній музей. У ньому експонуються унікальні зразки образотворчого, народного та сакрального мистецтва краю. [Додаток 2]

Греко-католицький кафедральний собор Святого Воскресіння Христового (єзуїтський костел) 1753-1763 рр.

Ченці ордена єзуїтів побудували в Станиславові свій костел, який є витвором австро-баварської барокової школи і виділяється чіткою композицією основних обємів, пропорційністю в чому простежуються деякі риси класицизму. Стрункий силует головного фасаду доповнюють шатроподібні завершення двох веж, форми яких запозичені з гуцульської деревяної архітектури. Багатий декор інтерєру доповнює барочна скульптура головного вівтаря, де розміщені фігури ангелів, святих і апостолів. Будівництво первісного єзуїтського костелу в місті розпочалося в 1720 році, завершилося в 1729 р. - тоді у ньому відбулося перше богослужіння. Технічні помилки при будівництві костелу призвели до того, що зявились тріщини, які загрожували як самій споруді, так і парафіянам. У звязку з цим в лютому 1752 року костел був розібраний. Причиною незадовільного технічного стану костелу були, як вважають дослідники, його надто неглибокі фундаменти, що не могли витримати ваги самої споруди. Отже костел був розібраний до основи. Нове будівництво було завершене в 1763 році.

Сьогоднішня споруда кафедрального собору має назву церкви Святого Воскресіння, що була головною українською церквою міста Станиславова від початку його існування та збудованої ще в 1601 році в с. Заболоття на місці сьогоднішньої синагоги.

Храм реставрувався в 1835 р., 1885 р., 1995 р. і 2003 р. В 1849 році переданий Українській Греко-Католицькій Церкві; в храмі встановлений пятиярусний іконостас. [6]