4. Методика вивчення дум та історичних пісень.

За чинною програмою із української літератури (за заг. ред. Р.Мовчан) календарно-обрядові, колискові, літературного походження, стрілецькі пісні вивчаються в 6 класі, суспільно-побутові (козацькі, чумацькі, бурлацькі, кріпацькі, солдатські, заробітчанські тощо), коломийки вивчаються у 7 класі, історичні пісні та думи вивчаються у 8 класі, родинно-побутові пісні (про кохання, про сімейне життя) та народні драма і балади вивчаються у 9 класі. Знання учнів про різновиди українських народних пісень, дум, балад, легенд тощо поглиблюються і в наступних класах, адже творчість письменників містить у собі елементи фольклору.

Народні пісні та думи – це ліро-епічні твори. Це поєднання зумовлює й етапи роботи над цими жанрами.

Як показує практика, досить часто вивчення у школі народних пісень та дум зводиться до простого читання, що завершується бесідою про поетичні образи цих творів та їхню ідейно-естетичну спрямованість. Тобто, пісні та думи учні опрацьовують як звичайні ліричні твори, в результаті чого втрачається той емоційний вплив, який здатні зробити ці твори на слухачів, окрім того, учні так і не засвоюють специфіку окреслених жанрів.

Пісні і думи вимагають своєрідного підходу до вивчення. Жанрова своєрідність народної пісні не тільки зумовлена особливостями змісту, а й ритмомелодійною будовою, засобами художньої виразності. Ліризм і особлива поетичність народної пісні виявляється в мелодії. Мелодія – душа пісні, невід’ємний компонент її художньої форми і змісту. Виходячи із цього, важливо, щоб під час вивчення пісень та дум, учні почули їх у грамзапису чи у безпосередньому виконанні.

Без мелодії, музичного супроводу важко донести до учнів неповторний колорит різноманітних пісенних жанрів, розкрити емоційне забарвлення твору. Жодне читання, яким би майстерним воно не було, не може замінити пісні в її природному звучанні.

Виконання дум вимагає особливого музичного таланту, своєрідного стилю імпровізації. Їх виконавцями були і є професійні співаки-кобзарі, лірники. Дума, як відомо, виконується речитативом під акомпанемент кобзи чи бандури. Знайомство учнів із цим жанром повинно будуватися саме на цій жанровій особливості творів. В іншому разі вони так і не відчують їх колорит, характер звучання.

Шестикласники недостатньо усвідомлюють взаємозв’язок між мелодією, ритмом і загальним характером звучання пісні, що призводить до поверхового сприймання. Тому перед безпосередньою роботою над піснею чи думою необхідно підготувати учнів до сприймання пісні. Мета цього етапу не тільки налаштувати емоційно, пробудити настрій, намалювати в уяві картини, а дати необхідну суму знань про епоху, оспівану у творі, її героїв, розкрити і умови творення окресленого жанру.

Так, перед прослуховуванням чумацьких пісень учителю доцільно розповісти про давній чумацький промисел, показати шлях на карті, який долали чумаки, обговорити і всі ті труднощі, що доводилося долати в дорозі. Не зайвими будуть і фотоматеріали, де були б зображені самі чумаки, їх транспортні засоби. Авторами чумацьких пісень були самі чумаки, тому ці пісні стали реальним відображенням тих часів, донесли до нас історію чумакування. Такою роботою підготуємо учнів до розуміння тужливого, сумного характеру мелодії цих творів.

Первинне знайомство із текстом можна провести різними способами. Після підготовчої роботи прослухати грамзапис пісні чи думи. Далі проводимо бесіду на сприймання, головне завдання якої з’ясувати, чи усвідомили учні єдність мелодії і слів, настрій твору.

Правильно буде йти іншим шляхом. Спочатку прочитати текст історичної пісні чи думи. Відзначити, який настрій виражений у тексті твору. Далі з’ясовуємо, якою, на їх погляд, повинна бути мелодія до цієї пісні, чим це зумовлено. А потім прослуховується твір у виконанні співаків.

Пісня покликати зворушити найтонші струни сердець слухачів, отже, й аналіз не повинен руйнувати сприймання твору. Запитання вчителя для обговорення твору повинні бути спрямовані на виявлення емоцій, реакцій на зміст і ритмомелодику твору, почуття, викликані зустріччю з піснею, допомогти зрозуміти основний зміст поетичних картин і образів. Під час поглибленої роботи над ідейно-художнім змістом пісні визначаємо також і засоби поетичної виразності – епітети, метафори, порівняння, символіку образів та кольорів. Особливу увагу зосереджуємо на народнопоетичній символіці, які часто повторюється у фольклорі. Наприклад, орел, сокіл, явір символізують мужність козаків; калина – дівочу вроду; голуби – закоханих; чорний ворон – символ смерті чи біди; верба, шум діброви – журбу тощо. Якщо читач не розуміє ідейно-естетичної функції образів-символів, він неправильно зрозуміє твір в цілому.

Восьмикласники нерідко ототожнюють думу та історичну пісню, бо за своїм ідейно-тематичним змістом вони близькі. Проте дума відрізняється від історичної пісні своєю будовою, характером відтворення життєвих подій, способом змалювання героїв, ритмікою, поетичною мовою, способом виконання. У цьому специфіка думи як окремого фольклорного жанру. Варто учителю провести порівняльну роботу, зіставити ці жанри, щоб учні побачили різницю і навчилися самостійно визначати жанри.

Дума, як казка, має зачин і кінцівку. Але функціональна роль їх різна. У зачині вказується місце і час дії, оспіваних у творі, а також готує слухача до сприймання глибокого ідейно-художнього змісту твору.

Думи близькі до російських билин. Корисно практикувати зіставлення різних фольклорних жанрів.

Даємо фрагмент уроку вивчення календарно-обрядових пісень.

Тема. Купальські пісні «Заплету віночок», «Ой вінку мій, вінку», «Купайло, купайло». Літо – пора найбільшого розквіту природи, пафос гармонії духовного світу людини з природою (6 клас).

Мета: поглибити знання учнів про народні обрядові пісні літнього календарного циклу, дати відомості про особливості купальських пісень, розкрити значення пісні в естетичному й духовному розвитку людини;

розвивати навички виразного читання пісень, аналізу пісенних текстів, уміння знаходити образи-символи і коментувати їхнє ідейно-художнє навантаження, формувати вміння самостійно працювати з додатковою народознавчою літературою;

виховувати інтерес до народних звичаїв та обрядів, прищеплювати любов до української пісні.

Обладнання: фотоматеріали народних гулянь на Івана Купала, аудіозапис купальських пісень, макет Марени та Купала, вінок, репродукції картин К.Білокур.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань і формування на їх основі вмінь і навичок.

Епіграф: Гратиме сонечко на Івана!

Народна пісня

Хід уроку

1. Актуалізація опорних знань