3. ТРАДИЦІЇ ХАРЧУВАННЯ

У системі культури життєзабезпечення одне з ключових місць належить їжі. Адже це найперша основа і повсякденна життєва потреба людини. Харчування українців, як і інших народів, формувалося залежно від напрямів господарської діяльності. Істотним був і вплив культурних традицій.

Для українців характерне шанобливе, дбайливе ставлення до продуктів харчування. Перед сніданком, обідом і вечерею українець традиційно промовляв коротку молитву. За столом не жартували, не лаялися. Взірцями світової народної кулінарії і водночас виразниками самобутньої української культури ще у XVII -- XVIII ст. стали такі страви, як борщ, галушки, вареники, горілка, узвар.

Святкова та ритуальна їжа українців відігравала важливу функцію соціального спілкування, несла додаткове символічне навантаження. Найважливішою обрядовою стравою був хліб у різних його видах. Він використовувався на весіллі (коровай та інше печиво), в пологових, поховальних, календарних обрядах. Під час цих же обрядових дій вживалися каші. Архаїчною ритуальною їжею здавна була кутя та поминальний канун, що готувалися з немолотої пшениці. Хліб та хлібні і крупяні страви символізували родючість природи, землі, жінки, єднання людей, всесвіт і місце людей у ньому (коровай як втілення ідеї світового дерева), а також реінкарнацію померлих. Яйця у весняних, пологових, весільних обрядах вважалися символом відродження природи та продовження роду. Ритуальну роль відігравали й мясні страви, зокрема свинина під час новорічних свят, мясо курей як символ плодючості та весілля.

На Слобожанщині пекли хліб переважно з житньої муки, домішуючи гречку. З випіканням хліба було повязано багато заборон і правил. Так: не можна було випікати хліб у пятницю, тримати двері відчиненими при садженні хліба у піч, торкатися тіста “нечистій” жінці.

Таким чином, хліб набував для українців сакрального значення, а крім того -- головної цінності при визначенні етичних, звичаєвих, а також естетичних норм.