2.2 Перша власниця маєтку Вищетарасівка

У ніч на 5 червня 1775 року російське військо під загальним командуванням генерал-поручика П. Текелія за таємним наказом Катерини II оточило Запорізьку Січ і зруйнувало її. Володіння Тараса і його нащадків перейшли до казни. Розпочався новий вид колонізації. Запорізькі землі були роздані царським вельможам, яких зобовязали заселити ці землі кріпаками з великоросійських губерній. Протягом семи років було роздано більше ніж чотири мільйони десятин та переселено з Росії біля одного мільйона кріпаків.

У 1783 році всю цю місцевість, де знаходилася слобода Вищетарасівка, придбала у власність графиня Олександра Василівна Браницька Яворницкий Д,И. Запорожье в остатках старины и преданиях народа. Часть І, - 1888. С. 275-277.. Після заселення слободи сімейним народом, графиня доручила своєму директорові економії Івану Іллічу Булгакову упорядкувати цю слободу та на благо її підданих зробити у ній все необхідне.

Згідно з цим дорученням Булгаков справу по благоустрою слободи почав турботою про будівництво у ній церкви на честь святої великомучениці Олександри.

Тоді, 15 вересня 1784 року Булгаков подав щодо побудови церкви прохання преосвященному Некифору, а в цьому прохані писав: «згідно доручення мені графині Олександри Василівни Браницької, слобода Верхнетарасівка,…тамо живущіе поданні, бажають, коли від вашого преосвященства буде благословення, збудувати нову церкву в честь святої великомучениці Олександри …» Феодосий Макарееский, Материалы для историко-статистического прошедшего XVIII столетия. Выпуск І и выпуск II. - Екатеринослав. Печатано в типографии Чаусского, 1880. с.208-209 -описання Екатеринославской епархии. Церкви и приходы

Своєю резолюцією від 5 серпня 1793 року митрополит Катеринославський благословив освятити новозбудовану в слободі Вищетарасївка деревяну церкву.

О.В. Браницька (дівоче прізвище Енгельгард) була племінницею князя Григорія Потьомкіна. Могутність Потьомкіна дала змогу визвати сестер Енгельгард зі смоленської глушини, де вони одержали звичайну провінційну освіту. Старшою була Олександра. Вона вже була нездатна досягти блискучої освіченості катеринінського двору. Але, маючи розум, характер, перебуваючи у тісних взаєминах зі своїм всемогутнім дядьком, вона цим самим компенсувала недоліки свого виховання В.А.Кулик. Вищетарасівка - любов моя.-Дніпропетровськ 2009. С.14 .

Двадцять щасливих років життя при дворі Катерини II були для Браницької засобом забезпечення себе і своєї сімї. Це відмічали її сучасники. Так, за словами графині В.М. Головіної, Браницька "незважаючи на спритність свого розуму, не могла приховувати жадібність характеру: вона дуже багата, і завжди скаржилась на свою бідність" Арабоглы М.А, Три усадьбы, три судьбы. - Санкт-Петербург: Искусство-СПЕ, 2006. С. 38..

Після смерті в 1791 році бездітного Потьомкіна Браницькій, за рішенням Сенату, залишилася велика спадщина, а після завершального розділу Польщі графині Браницькій та Скавронській (її сестрі) було подаровано 8400 кріпаків. Чоловіком О. Браницької був граф Ксаверій Браницький останній великий коронований гетьман Польщі. У свій час польський король Станіслав Август Понятовський подарував йому землі, на яких знаходилися 134 села і два міста. Одне з них -Біла Церква.

14 грудня 1795 року графиня О.В, Браницька продала свій маєток Вищетарасівка за 15 тисяч рублів полковнику третього Чугуївського полку Дмитру Єгоровичу Леслі В.А.Кулик. Вищетарасівка - любов моя.-Дніпропетровськ 2009. С.15.

Свій вічний спокій графиня Браницька знайшла в одному з храмів Білої Церкви.