3. Регіональні відмінності у житлі

Словянське та суто українське у житлі

Первинною формою давнього українського житла були землянки й напівземлянки. Вони були просто збудовані - з похилим або двосхилим дахом, однокамерні, зведені на невеликій глибині, опалювалися "по-чорному", тобто дим з печі виходив просто у помешкання.

У землянці були так звані "волові вікна" - невеличкі отвори із засувною дощечкою, яка при потребі відкривалася, подаючи у кімнату світло і повітря. Найдавніші однокамерні житла на території України датуються другою половиною І тисячоліття.

З X ст. розвиваються багатокамерні типи житла, особливо у середньому Подніпровї. З XV ст. на Україні відомий двосторонній варіант трикамерного житла типу світлиця - сіни - світлиця.

Від землянки до української хати у тому вигляді, в якому вона відома цілому світу, минуло немало часу. З ХV ст. до початку XX ст. хата суттєвих змін не зазнавала.

У побудові традиційного українського житла можна виділити регіональні ознаки та характерні для словянського житла загалом. Так, основні прийоми техніки будівництва - горизонтальний характер розвитку плану житла, розміщення варистої печі й зумовлена цим наявність неопалюваних сіней - належать до спільних для всіх східнословянських народів і складають найдавніший пласт.

А от застосування зрубної, каркасної техніки при спорудженні житла, а також часткова, або суцільна побілка стін та виділення окремих архітектурних елементів підведенням їх кольоровою глиною однорідність вирішення інтерєру приміщення - це все суто етнічні ознаки.

Регіональні відмінності діляться на пять зональних типів традиційного українського житла: північний, центрально-правобережний, центрально-лівобережний, південний та західний.

Поліське житло

Саме цей тип житла найдовше зберіг словянську ознаку - однокамерність зі стебкою (своєрідний льох) і кліттю (комірчина або місце для худоби), які виконували функції господарських прибудов.

Стіни зводили із суцільних колод або колотих плах. Дах крили дошками (драницями) та соломою, переважали двосхилі дахи. Господарські приміщення прибудовувались одне до одного, утворюючи замкнутий двір.

Для центрально-правобережного типу характерним було каркасно-глиносоломяне житло.

Стіни в хатах будували з хворосту, який обмащувався глиною, перемішаною з половою, пізніше розвинулась валькова техніка, форма була усталена - хата з двома світлицями та сіньми між ними.

Зустрічались у цьому регіоні каркасні та зрубні хати (Київщина, Черкащина), збудовані з соломи, очерету, лози, інколи з каменю. Дахи мали чотирисхилу форму із довгим виступом стріхи, на горищі зберігалося різне начиння.

Центрально-лівобережний тип

Для центрально-лівобережного регіону України характерні хати "в шули" та зрубні. Розповсюдженими були мазанки і глиняні хати з великою кількістю різноманітних оздоб.

Житло на півдні України

На півдні України основними будівельними матеріалами були камінь і глина, широко використовували вапняк та черепашник.

Хати нагадували напівземлянки, стіни обмащували синюватою глиною, верхні частини фасадів оздоблювали вирізані кінські голови або змії.

Західний тип найбільш різноманітний у своїх варіантах на БОЙКІВЩИНІ: будівлі зводили з високими гострими дахами, з галереями, прибудовами, використовуючи переважно дерево, стіни не білили. На Лемківщині галереї та прибудови відсутні, форми більш строгі, на дверях кожної хати малювали "квіт" - дерево, кожна гілочка якого символізувала народження дитини. Гуцульське житло менше за розмірами. Господарські будівлі утворювали замкнуті двори. Надзвичайно велика кількість декоративних оздоб - головна ознака хати гуцула. На Закарпатті, особливо рівнинному, хати нагадують будівлі центральних районів України.

Спільне і різне в українських оселях

Покрівельний матеріал для різних частин України теж був різний, на заході - дерево (щепа, драниця, гонта), в зоні лісостепу - солома, очерет, якими "вшивались" хати. До спільних українських ознак належить розташування печі у житловій кімнаті. Піч завжди знаходилася в кутку біля входу і повернута була устям (вихідний отвір) до чільної стіни.

Розташування меблів у хатах теж було чітко визначене. У селянських сімях задовольнялись переважно спадковими предметами та речами побуту, що виготовлялись власними руками.

Найдавнішими були нерухомі меблі, передусім лави. По всій Україні їх ставили вздовж чільної та причілкової стін, зєднуючи на покуті. Подібною до лав була конструкція "полу" - спального місця. Пізніше його стали замінювати переносними деревяними ліжками. Невідємною частиною хати була "жердка", яка нерухомо кріпилася до стін і стелі над "полом", у будень вона слугувала вішалкою для одягу, а у свята на ній вивішувалися рядна та килими. До стіни у протилежному від печі кутку кріпився мисник - не величка полиця-шафа для посуду. Постійним було і місце для дитячої колиски - над "полом". Кількість рухомих предметів була обмеженою: стіл який ставився до покуті, скриня та ослони. Найбільша увага господарів зосереджувалась у хаті на покуті. Це було місце, де зберігалися предмети, яким надавалося значення вищої культурної цінності сімї: стіл, хліб-сіль, ікони, рушники, а пізніше - документи та фотографії.

Особлива роль у житлі відводилася долівці й призьбі. Долівки були земляними, їх збивали з червоної глини, а напередодні свят змащували, застеляли травами. Призьба, яка виконувала у господарстві різноманітні функції (для сушіння, була своєрідним утеплювачем, служила замість лавки на подвірї), теж дбайливо доглядалася, постійно підмащувалася глиною.

Обряди, повязані з будівництвом хати

Існувало багато обрядів, повязаних із будівництвом хати: на тому місці, де мали її звести, залишали чотири перепічки на ніч. Якщо один із хлібців зникав, тут можна було будувати хату, якщо все залишалося без змін, це був знак, що господаря, якщо він не зважить на пересторогу, чекають злидні. Помешкання ніколи не зводилося на тому місці, де росте бузина - "чортове дерево". При закладанні підвалин на покутньому стовпці клали якісь гроші, щоб велося у господарстві.

Коли підвалини були закріплені, роботу припиняли і робили обрядовий обід на покуті майбутньої хати. За обідом домовлялися, коли зводити стіни та як організувати толоку.

Хату будували швидко, завершувалося будівництво обовязково до заходу сонця. Потім хату прикрашали, власне не всю хату, а лише східний причілок (застільне вікно мало бути повернуте на схід). Обряд входин виконували тоді, коли внутрішній інтерєр було оформлено. На входини гоесті несли із собою хліб і сіль - символи достатку, бажали щастя у новій домівці.