Гадання та прикмети волинян

курсовая работа

2.2 ЧАС ОДРУЖЕННЯ

З-поміж різних обрядодій, приурочених до релігійних свят зимового періоду, окрему і доволі чисельну групу становлять ворожіння тобто різні способи довідатися про майбутнє. Чи не найчисельнішими з них, як відомо, є дівочі гадання на заміжжя.

Одним із традиційних способів, за допомогою якого в народі сподівалися привідкрити завісу прихованого прийдешнього - ворожіння з гілками вишні, черешні тощо. Саме такий спосіб гадання на майбутне заміжжя ми зустрічаємо на досліджуваних теренах Волині. «Треба виламати вишневу гілочку, поставити у воду, то як вона розівється на Василя, значить дівчина цього року заміж вийде» Архів Львівського національного університету ім.. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е - 128. (Польові етнографічні матеріали до теми Традиційна зимова календарно-побутова обрядовість українців, зібрані Марією Мельник, Хмільницькму та Чднівському районах Вінницької та Житомирської обл., 3-14 липня 2014). (с. Уланів, Хмільницького р-н).

Вишневу гілочку дівчина мала виламати у своєму садку, тоді поставити у воду або ж посадити у горнятко з землею і поставити у тепле місце, частіше ставили на піч. Цю дію дівчина робила на Андрія, рідше на Катерини. Якщо ж гілочка розцвіте на Василя, тоді ця дівчина вийде заміж у цьому році, якщо ні, тоді сидітиме в дівках ще рік, якщо гілка засохне, то весілля ще не скоро потрібно чекати Серебрякова О. Мантичні дії з рослинами в зимовому циклі свят українців / Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2008. - Вип.3 - 4. - С. 273. .

Подібне гадання ми зустрічаємо майже на всій Правобережній Україні. Про дещо складніший спосіб цього гадання повідомляє нам М. Сивицький. Маючи кілька залицяльників, лемківчанка ворожила про судженого так. Удосвіта напередодні Андрія черешневі гілочки садила у вазони, відмітивши кожну кольоровою ниткою і запамятавши, якого парубка ця галузка позначає. Відтак розставила їх по закутках у хаті, що б вберегти від наврочення, і щоранку набирала до рота воду та підливала. За віруваннями, дівчина до року мала одружитися з тим хлопцем, гілка якого розвинулася до Святого вечора Сивицький М. Духовна культура / Микола Сивицький // Лемківщина: Земля - люди - історія - культура. Т.ІІ: Записки НТШ. - Нью-Йорк, 1988. - С. 102 - 294..

Цікавий звичай з фруктовою гілочкою зафіксовано на Гуцульщині. Будь хто з родичів вирізав на Андрія гілку яблуні, груші чи сливи, в тому разі, коли хлопець мав серйозні наміри щодо дівчини. Цю галузку потім використовували у весільному обряді - били неї по плечах молодих, що мало забезпечити подружжю солодке життя, плідність і щастя Серебрякова О. Мантичні дії з рослинами …. - С. 273..

Проте такий спосіб гадання поширений не на всі території України. Наприклад, на Черкащині, Яворівщині і Міжгірщині, про таке гадання нічого не знають, або ж говорять, що це гріх. Люди пояснюють це так: «Казали, що це гріх. Що б тобі било легко вмирати, як мені ся розвивати», «Казали, що то не можна, то тяжко так їй сі розквисти, так буде і людині тяжко» Там само. - С. 274. .

Можна провести паралелі із сусідньою Польщею. У деяких її районах квітуча вишнева гілочка віщувала дівчині заміжжя, а в інших - «повідомляла про її цнотливість» Ганцкая О. Западные славяне // календарные обычаи и обряды в странах Зарубежной Европы ХІХ - нач. ХХ в. Зимние празники. - М.: Наука, 1973. - С. 206 -207.

Отож, ми бачимо, що гадання на вишневих/черешневих гілочках поширене на Волині, Поліссі, Гуцульщині, Лемківщині, натомість на інших етнографічних районах України воно проявляється рідко або відсутнє взагалі. Також ми спостерігаємо різні способи цього гадання, але результат скрізь однаковий, дівчата намагалися передбачити, коли їм судилося вийти заміж. У різних народів квітуче дерево асоціюється зі щасливою долею, яка повязує життєдайні сили природи і людини. Можливо саме тому розцвівши гілочкам приписували магічну дію.

Чи не найпоширенішою на етнографічній Волині є також магічна дія повязана з перекиданням чобота через хату. «Колись як на Щодрика, то кідаєш через хату те, у чому був обутий - черевик чи чобут. Дай будеш дивитися в яку сторону впаде носком, то знай, що це з теї сторони буде тобі пара» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 15 арк. (с. Новопіль, Черняхівського р-н, Житомирської обл.). Поганою прикметою вважалося, якщо взуття впаде підошвою догори, тоді дівчині взагалі не судилося вийти заміж. Це пояснюється тим, що в український віруваннях перевернуті речі віщують щось погане, наприклад ніколи не можна класти буханець хліба підошвою догори, адже це символізуватиме якісь негаразди і ймовірну смерть. Такі обрядодії здійснювалися як на Андріївських вечорницях, так і у Новорічну ніч.

На Катерини дівчата ходили попід хати і слухали, яка ж доля їх чекає. «Ідеш попід хату, як в кого велика сімя, стоїш під вікном, там жінка чи мати свариться на дітей: того туди гонить, того туди. Каже: «Іди рубашку наклади! - до хлопця, -Чого ти замурзався!». Ото як «Іди!» - значить добре, дівка замуж піде, а як «Сядь, бо я тобі дам!», то вже, каже,буди сидіти, бо сказали «Сядь!» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 16арк. (с. Пагурці, Хмільницького р-н, Вінницької обл.).

У цьому виді мантичних дій отримання відомостей про прийдешню долю будується на діалозі, тобто людина, що ворожить, створює відповідні умови, для отримання конкретних відповідей на запитання, що її цікавлять. Також обовязковою умовою цих дивінацій був вихід за межі свого житлового простору. За народними віруваннями, ці слова, що говорить провісник, є виявом Божої волі, яку Він посилав, через слова чи символи. Своєю чергою провісник наділявся особливим статусом, тому що був транслятором волевиявлення вищих сил.

Підслуховували в саду біля сміття, яке збирали від Різдва до Нового року у хаті і лише під Новий рік викинули під дерева і слухали де що зашарудить, де хтось крикне чи гілку вітер поколише, звідки лине який звук, звідти буде суджений. На Волині «Дівчата виходили на вулицю і слухали з якої сторони, щось перше обізветься - звідти буде наречений» Там само. - 28 арк., (с. Новопіль).

На Холмщині побутував схожий звичай, але це гадання відбувалось тоді коли кололи свиню під Різдво. Був такий звичай, коли кололи свиню під Різдво і починали її смалити, дівчата вибігали й гукали. Звідки буде чути гавкіт собак звідти і буде наречений Рижик Є. Календарні обряди українців Холмщини і Підляшшя / Єлизавета Рижик // Холмщина і Підляшшя: Історико-етнографічне дослідження / [відп. ред. В. Борисенко] - К., 1997. - С. 267..

Якщо на Святі вечори гавкає багато псів - багато весіль буде. Сидячи за столом, родина прислухається чи гавкає пес. Як загавкав, то з родини хтось жениться або віддасться. А як гавкають сусідські пси, то визначають звідки суджену чи судженого чекати Зборовський П. Різдвяний цикл свят …. - С. 52..

Потрібно згадати ще про одне ворожіння, яке полягало у тому, що б дізнатися чи в парі буде дівчина цього року. «Вносили дрова в хату, на оберемок брали заносили в хату і рахували їх чи до пари буде» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 1 арк. (с. Новопіль). Якщо полін виявилося до пари, то вона невдовзі знайде собі пару, якщо дров непарна кількість - цьогоріч на весілля можна не сподіватися Серебрякова О. Етнолокальні варіанти деяких календарних ворожінь (мантичні дії з дровами в зимовій обрядовості українців) / Олена Серебрякова // Народознавчі зошити. - 2010. - Вип. 5 - 6. - С. 630..

Дрова дівчата брали як і в себе на господарстві, так і з подвіря тих осель, де мешкали парубки. Крадіжку в народі засуджували, але крадені речі досить часто використовували у магічних обрядах. Люди вірили, що крадені речі наділені особливими магічними властивостями і їхнє використання посилює ефективність обрядів. Войтович В. Українська міфологія …. - С. 250.

Відомі і інші мантичні дії з використанням символіки «парне-непарне». Пізно ввечері напередодні Андрія дівчата виходили на двір і сіяли на снігу коноплі. Дівчина набирає в пелену насіння коноплі, виходить за хату, сіє на снігу і приспівує. На Поліссі дівчата приговорювали так:

«Андрію, Андрію, по тобі льон сію.

Я хочу знати з ким вік буду каратати».

Після цього дівчина збирає в долоні льон і заносить в хату, там сніг розстає і дівчина рахує парна чи непарна кількість льону.

Наталія Громова подає схожий варіант цього ворожіння на Бойківщині, але з деякими своєрідними нюансами. Дівчата, які з якихось причин не вийшли заміж до 25 років, ворожили так. Дівчина використовує чоловічу нижню білизну - татову чи братову. Бере кальсони за витягнуту в них резинку зубами, так обходить навколо хати і каже:

«Андрію, Андрію, я на тебе коноплі сію.

Портками волочу, бо віддатися хочу».

Рідше відомі випадки коли дівчата волочили по снігу свою спідницю. У крайніх випадках, цю обрядодію дівчата виконували голі, вірячи в те, що будучи абсолютно оголеною, ворожіння принесе позитивний результат. Адже голе тіло було важливим і сильнодіючим елементом у ворожіннях Громова. Н. Сучасні дівочі святвечірні ворожіння про шлюб … - С. 102..

Враховуючи семантику зерна як джерела нового життя, можна потвердити, що обрядовий акт розкидання насіння (імітація землеробських робіт) має виразну продукуючу (фертильно-еротичну) функцію -- кореляція родючості землі і фертильності жінки. Очевидно, у давнину такі дії повинні були наділити дівчину плідністю незалежно від результату дивінацій.

Ворожіння на шлюб бувають не лише індивідуальними, а й колективними. Серед таких видів гадань на визначення того як скоро дівчина вийде заміж було закидання дівчатами перевесел на дерево. «Крутили перевесла , йшли до теї хати, де є хлопці і закидали перевесла, чиї перевесла впали, то та дівчина замуж піде чиє не впало, засіло, то не вийде замуж цього року» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 28; 38 арк.; «Ішли на Андрея перевесла крутити з жита чи пшениці і закидали. Стають дівчата і дивляться, але кидають разом, на «Раз, два, три!» і дивляться, чиє зачипилося, значить не вийде ше заміж,чиє впало, значить та першою виходить заміж» (с. Зозулинці, Хмільницького р-н, Вінницької обл.).

Ще одним видом колективного ворожіння є ворожіння на балабушка (варениках, пампушках, коржиках). Першим ділом як дівчата зійдуться на Андрієвські вечорниці, вони печуть балабушки. Воду на балабушки дівчата носять ротом з криниці. «Вгинаються, набирають у жменю та й в рот приносять її. То на Андрія коржики печуть, то ідуть з ополонки у роті воду несуть. Було таке хлопці перевидять, розсмішать, що б та воду вилила, не донесла. Якщо виллє воду, вертається назад, але вже як хлопці є, то вони не дадуть її донести» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 2 арк. (с. Морозівка).

Прийшовши до хати, дівчата замішують балабушки, печуть. «тоді ті коржі позначали, кожна свого, клали на лавочку, пускали собаку і чийого він першого візьме, та в перід заміж піде» Там само. - 16 арк. (с. Пагурці). В деяких селах досліджених автором, інформатори повідомляли, що ще раз не можна було вертатися по воду, а чекати наступного року. «Як виллють, то більш не підуть, то лише як донесе ліпить ту балабушку» Архів ЛНУ ім. І. Франка. - Ф. 119, Оп. 17, Спр. - 482-Е. - 42 арк. (с. Білий рукав).

Всі інформатори з Вінницької Волині були одностайні в тому, що пес повинен був лише надгризти першого балабуха, тоді дівчина перша піде заміж. Свідчення розходяться у Житомирській Волині. «Як собака чию пампушку вкраде і зїсть - це до года замуж вийдеш. А як чию пампушку десь під стал чи надгризе, то до года помре» Там само - 12 арк. (с. Новопіль). О. Воропай по-іншому пояснює ситуацію коли собака заховає десь балабушку, але результат такий самий, коли собака, як провісник долі, лише надкусить балабуха. Інколи пес візьме балабушку і несе її десь у глухий кут - так і доля занесе дівчину в чужі краї, в далекі села. Найгірше, якщо пес не зїсть балабушку, а тільки надкусить її і покине Воропай О.Звичаї нашого народу …. - С. 17..

На вечорницях дівчата беруть свої черевики чи чобітки, у чому були взуті, в руки і переступають ними від стіни до порогу: чий чобіток першим вийде за поріг, та дівчина першою з-поміж присутніх вийде заміж Громова Н. Сучасні дівочі святвечірні ворожіння про шлюб …. - С. 102..

На Андрія або ж, подекуди, на Святий вечір молоді парубки робили збитки: ворота знімуть і кудись занесуть, двері камінням позакладають, що господарі вийти не можуть та ін. Доброю прикметою вважається, коли у ці дні хлопці знімуть кришку з криниці на подвірї у дівчини, тоді у цьому році дівчина піде заміж. Цікаво, що коли хлопець має серйозні наміри до дівчини, то він навмисно іде до оселі дівчини і знімає кришку з криниці, цим самим повідомляючи їй та її родині про свої наміри стосовно дівчини.

Отже, з давніх-давен дівчат завжди цікавило чи в парі вони будуть, як швидко вийдуть заміж, хто буде їхнім судженим і дати відповіді на ці запитання їм допомагали ворожіння. Ворожіння були як колективними так і індивідуальними. На різних теренах України ми спостерігаємо як подібні обрядодії, так і суто локольні, які характерні лише на певних теренах. Для ворожінь дівчата використовували різні атрибути які у буденні дні не мали ніякого магічного впливу . Але у певні дні (Андрія, Новий рік), на думку дівчат, вони набували магічних властивостей, які допоможуть їм привідкрити завісу у незвідане майбутнє.

Делись добром ;)