Степан Данилович Ніс і національно-культурний рух ІІ половини ХІХ століття

курсовая работа

Висновки

Отже, виходячи з результатів дослідження, можу зробити певні висновки. Я зясувала, що стрижнем українського національно-визвольного руху ІІ половини ХІХ століття були передові діячі, такі як Драгоманов, Куліш, Глібов та багато інших, які своєю діяльністю заявляли, хай не на весь світ, але на всю Європу про самобутність, національну свідомість, права на існування, розвиток українського народу, намагалися домогтися права на його самовизначення. Але не слід забувати про людей, які все своє життя провели серед українського народу, серед селян, бачили всю складність життя, були безкорисливими, намагаючись хоч якось поліпшити становище низів, зміцнити силу духу, наставити на шлях боротьби за свою історію, вселити надію в серце кожному. Такою людиною був маловідомий світові, але добре відомий українському селянству Чернігівщини, Полтавщини лікар, фольклорист, борець за українську національну ідею С.Д. Ніс.

Заслуга С.Д. Носа - у вивченні й пропаганді української національної культури й побуту, в дослідженні історії України й збиранні історичних документів, у поширенні української літератури його ставлення до суспільства виражалося насамперед у великій повазі й любові до простого народу. Закоханий у фольклор і етнографію, Степан Данилович зумів згуртувати навколо себе прогресивно настроєну інтелігенцію, вести письменницьку, журналістську і збиральницьку роботу. Створений ним у Чернігові славнозвісний «Курінь» боровся за повагу до надбань рідної культури, за друкування книг для народу, створення бібліотек. Гурток опікувався відкриттям недільних шкіл та їх фінансуванням, розвитком та репертуаром театральної справи губернії.

Громадівці не просто цікавилися народним життям і культурою, місцевою історією та освітою. Майже всі вони були дописувачами «Чернігівських губернских ведомостей», «Черниговского листка». Ця співпраця мала важливе значення для суспільного життя Чернігівщини. Провладне видання у своїй неофіційній частині підтримувало прагнення гуртка популяризувати народну культуру, освіту й фольклор. Діячі громади, у свою чергу, збагачували власними дослідженнями публікації журналу [4, с. 79].

Перегляд архівних матеріалів свідчить про те, що жоден жанр народної творчості не лишився поза увагою С.Д. Носа. Надзвичайна широта охоплення фольклорно-етнографічних матеріалів у колекції збирача дозволяє розглядати її як своєрідну енциклопедію творчості та побуту народу ІІ половини ХІХ століття. Літературні твори, фольклорно-етнографічні матеріали, які друкувалися в журналах «Основа», «Киевская старина», у газетах «Черниговский листок», «Черниговские губернские ведомости» та ін., мали своїм завданням «зберегти для народу… цікаві факти, матеріали історичного «народовивчення», сприяти розвитку національного самопізнання» [1, с. 186]. Цінні нотатки Носа можна зустріти в етнографічних збірниках А. Метлицького, П. Чубинського, В. Антоновича, Т. Рильського, М. Драгоманова.

Духовна підтримка з боку видатних земляків із Чернігівщини О. Кониського, Л. Глібова, П. Маркевича, М. Намиса, П. Куліша багато значила для провінційного аматора фольклористики та етнографа.

За будь-яких обставин, у житейській суєті і перипетіях С. Ніс був і залишався інтелігентом, і саме тому він заслуговував на звання народного лікаря. Степан Данилович високо цінував, уважно вивчав і чудово знав народноцілющу медицину, сміливо й широко використовував її досвід в особистій практиці.

Я вважаю, що переважна більшість зібраних С. Носом матеріалів має пізнавальну цінність для вивчення народної творчості Чернігівщини і України ІІ половини ХІХ століття.

Протягом довгих десятиріч історична наука, переобтяжена ідеологічними штампами, цілком залежала від політичної конюнктури. Лише сьогодні вона підходить до розвязання складних і суперечливих проблем історії України, висвітлення її маловідомих сторінок, однією з яких є життя і діяльність С.Д. Носа.

Список використаних джерел

1. Бернштейн М.Д. Журнал «Основа» і український літературний процес кінця 50-х - 60-х років ХІХ ст. с. 186.

2. Боряк Г. Сторінки прекрасного життя. // Літературна Україна, 1979 - 17 квітня.

3. Бріцина О.Ю. Фольклорно-етнографічна діяльність С.Д. Носа. // Народна творчість та етнографія. 1980. - № 1. - С. 67 - 70.

4. Дудар О. «Черниговские губернские ведомости» і Чернігівська громада: співпраця офіційного видання та опозиції // Сіверянський літопис. - Чернігів, 2007. - № 2. - С.76-80.

5. Дудко І. Городня. 2003. с. 39 - 44.

6. Дудко І. Степан Данилович Ніс. // Колгоспний промінь. 1960. 29 грудня. С. 4.

7. Дудко І. Ой не пугай, пугаченьку (До 140-річчя С. Д. Носа). // Сільські новини. 1969. 8 квітня. № 42-44. С. 4.

8. Євсієнко М. Словник видатних імен Городнянщини. Городня, 2003. С. 12 - 13.

9. Засс Р. Незвичайної долі звичайна історія // Дзвін. - 1991. - № 12. - С. 120 - 124.

10. Ісаєнко О. Він любив свій народ. // Деснянська Правда - 1989, 6 травня. № 87. С.4.

11. Ісаєнко О. За що арештували етнографа // Деснянська Правда - 1990. - № 200. - С. 4.

12. Ковалець Я. Степан Ніс // Сіверянський літопис - 1998. - № 4. - С. 78 - 81.

13. Малюк М. Життя й писання доктора Носа // Берегиня - 1992. - № 1. - С. 39 - 47.

14. Носа С.Д. могила у Городні // Чернігівщина: Енциклопедичний довідник. К., 1990. - С. 558.

15. Сазонов Д., Крихта С., Олексієнко Н. , Зіновєва А. Приречений, забутий і знов відроджений талант // Новини Городнянщини - 1998. - 26 грудня. № 146 -147. С. 4.

16. Сарбей В. Народознавець Степан Ніс // Історичний календар. К., 1998. - С. 143 - 145.

Делись добром ;)