"Домострой" - енциклопедія родинного життя, домашніх звичаїв, традицій російського господарювання

реферат

ЖІНКА ЕПОХИ ДОМОСТРОЮ

У «Домострої» жінка, зявляється у всьому слухняною своєму мужу.

Всі іноземці приголомшувалися надлишком домашнього деспотизму мужа над дружиною.

Взагалі жінка вважалася істотою нижче за чоловіка і в деяких стосунках нечистим; таким чином, жінці не дозволялося різати тварину: вважали, що мясо його не буде тоді смачне. Пекти просфори дозволялося лише старим. У відомі дні жінка вважалася негідною, щоб з нею разом є. За законами пристойності, породженим візантійським аскетизмом і глибоку татарськими ревнощами, вважалося негожим навіть вести з жінкою розмову.

Внутрішньосадибний родинний побут середньовічної Русі довгий час був порівняно замкнутим. Російська жінка була постійно невільницею з дитинства до труни. У селянському побуті вона знаходилася під гнітом важких робіт. Проте прості жінки - селянки, посадники, - зовсім не вели самітницький спосіб життя. У козаків жінки користувалися порівняно більшою свободою; дружини козаків були їх помічницями і навіть ходили з ними в походи.

У знатних і заможних людей Московської держави жіноча стать знаходилася узаперті, як в мусульманських гаремах. Дівиць містили в самоті, вкриваючи від людських поглядів; до заміжжя чоловік має бути їм абсолютно невідомий; не у вдачах було, аби хлопець висловив дівчині свої відчуття або клопотав особисто її згоди на брак. Найблагочестивіші люди були тієї думки, що батькам слід бити частіше за дівиць, аби вони не втратили свого дівування.

У «Домострої» є наступні вказівки, як треба виховувати дочок: «Якщо дочка у тебе, і на неї направ свою строгість, тим збережеш її від тілесних бід: не осоромиш особу свого, якщо в слухняності дочки ходять, і не твоя провина, якщо по дурості порушить вона своє дитинство, і стане відомо знайомим твоїм в кепкування, і тоді осоромлять тебе перед людьми. Бо якщо видати дочку свою безвадною - немов велику справу зробиш, в будь-якому суспільстві гордитимешся, ніколи не страждаючи із-за неї».

Чим знатнійше був рід, до якого належала дівиця, тим більше строгості чекало її: царівни були найнещасніші з російських дівиць; заховані в теремах, не сміючи показуватися на світло, без надії коли-небудь мати право любити і вийти заміж.

При віддачі заміж дівицю не запитували про бажання; вона сама не знала, за кого йде, не бачила свого жениха до заміжжя, коли її передавали в нове рабство. Зробившись дружиною, вона не сміла нікуди вийти з будинку без дозволу мужа, навіть якщо йшла в церкву, і тоді зобовязана була запитувати. Їй не надавалося права вільного знайомства по серцю і вдачі, а якщо дозволялося деякого роду поводження з тими, з ким мужу завгодно було дозволити це, то і тоді її звязували повчання і зауваження: що говорити, про що умовчати, що запитати, чого не чути. У домашньому побуті їй не давали права господарства. Ревнивий муж приставляв до неї шпигунів із служниць і холопів, а ті, бажаючи підроблюватися в милість панові, незрідка перетлумачували йому все в інший бік кожен крок своєї пані. Чи виїжджала вона в церкву або в гості, невідступна варта стежила за кожним її рухом і про все передавали мужу.

Дуже часто траплялося, що муж по наговору улюбленого холопа або жінки бив свою дружину з одного лише підозріння. Але не у всіх сімях така роль була у жінок. У багатьох будинках на хазяйці лежало багато обовязків.

Вона повинна була працювати і показувати собою приклад служницям, раніше всіх вставати і інших будити, пізніше за всіх лягати: якщо служниця будить пані, це вважалося не в похвалу пані.

При такій діяльній дружині муж ні про що не піклувався по домашньому господарству; «дружина повинна була знати всяку справу краще за тих, які працювали по її наказу: і страву зварити, і кисіль поставити, і білизну прати, і виполоскати, і висушити, і скатерті, і полавочники постилати, і таким своїм умінням вселяла до себе пошану».

При цьому неможливо представити побут середньовічної сімї без живої участі жінки, тим більше в організації живлення: «Панові ж про всякі справи домашніх радитися з дружиною як челядь годувати в який день: у мясоїд - хліб решітний, каша з шинкою рідка, а інколи, змінюючи її, і крута з салом, і мясо до обіду, а на вечерю щі та молоко або каша, а в пісні дні з варенням, коли горох, а коли і сущік коли печена ріпа, капустяні щі, толокно, а то і розсольник.

По воскресіннях і святах до обіду піроги густі каші або овочі, або оселедцева каша, млинці, кисіль, і що Бог пошле».

Уміння працювати з тканиною, вишивати, шити було природним заняттям в побуті кожної сімї: «сорочку зшити або вишити убрус та виткати, або шити на пальцях золотом і шовками (для чого) відміряти пряжу і шовки, золотої і срібної тканини, і тафти, і камки».

Один з важливих обовязків мужа - «поучати» свою дружину, яка повинна вести все домашнє господарство і виховувати дочок. Воля і особа жінки цілком підкоряються чоловікові.

Строго регламентується поведінка жінки в гостях і удома, аж до того, про що вона може вести розмови. Регламентується «Домостроєм» і система покарань.

Недбайливу дружину муж спочатку повинен «всяким міркуванням учити». Якщо словесне «покарання» не дає результатів, то мужу «достоїть» свою дружину «пользовати страхом наодинці», «з вини дивлячись».

Делись добром ;)