logo search
04

1. Етапи українського національно-культурного відродження 19 – початку 20 століть та їх ознаки.

Розвиток української культури від скасування Гетьманщини до початку 20 століття виразно ділиться на три періоди, що мають досить чіткі хронологічні рамки та особливості:

Протягом цього часу українські землі перебували у складі різних за суспільним устроєм, мовами й національними традиціями державних утворень. Українці, відтиснуті разом з іншими «недержавними» слов’янськими етносами (білорусами, чехами, словаками, болгарами, хорватами) на периферію культурного життя, мали спиратись на вікові традиційні основи народної культури, активно засвоюючи позитивний досвід інших культур. Історично склалось так, що українська культура тих часів змушена була затверджуватись як рідною, так і іншими мовами.

У західно- та південнослов’янських культурах відомо декілька моделей національно-культурного відродження:

Українське відродження об’єднало усі три моделі:

Усі види нової української культури були започатковані появою «Енеїди» Івана Котляревського, який у своєму творі вирішив три найголовніші проблеми: а) нагадав українцями про їх героїчне минуле; б) розкрив потенційні можливості народної розмовної мови; в) показав, як на основі традиційних елементів народної культури можна творити високе професійне мистецтво. Вплив Котляревського на розвиток української культури залишався провідним аж до Тараса Шевченка і навіть пізніше. Не дивно, що саме літературі належала домінуюча роль в становленні й розвитку української культури.

Становлення української культури європейського рівня було б неможливим без формування нової високоосвіченої національної інтелігенції, з середовища якої виходили провідні діячі культури, і яка була основним споживачем їх високохудожніх творів

***