3. Культурні новації бронзового віку.

• Доба бронзи – період, коли набувають широкого розповсюдження знаряддя праці та зброя з бронзи - першого штучного матеріалу в історії людства. Бронзові знаряддя твердіші та якісніші за мідні. Крім того, бронза плавиться при температурі, нижчій за мідь (700-900 замість 1083). Для багатьох регіонів Європи бронзовий вік охоплював 3 - 2 тис. до н.е.

• В епоху бронзи в Європі набуло поширення орне землеробство, про що свідчать знаряддя для оранки - дерев’яні рала. Перші рала на тязі тварин походять з Південної Месопотамії 4 тис. до н.е. У Єгипті рала почали використовувати лише на рубежі 4 - 3 тис. до н.е. спочатку для загортання посівів. У Європі їх знаходять в болотах і торфовищах Данії, Швейцарії, Німеччині, Чернігівської області України, Брянської області Росії. Відомі також зображення сцен оранки на скелях Швеції та Італії, кам’яних стелах Південної України (Бахчі-Елі). Запровадження орного землеробства не одразу виявило свої переваги у порівнянні з ручним. Річ у тім, що орне землеробство у Європі стало розповсюджуватися лише тоді, коли природні властивості найбільш родючих ґрунтів, завдяки діяльності неолітичних та енеолітичних землеробів, були значно виснажені. Кризова ситуація змушувала людей освоювати ділянки, віддалені від річкових заплав, де архаїчні прийоми оранки призводили до швидкої ерозії ґрунтів. Як наслідок, врожай на полях землеробів бронзового віку міг бути у 3 - 6 разів нижчим, ніж за умов ручного землеробства раннього неоліту. Падіння врожайності компенсувалось збільшенням площ оброблюваних ґрунтів.

• Подальший розвиток скотарства був пов’язаний з формуванням молочного напрямку. Ефективність використання великої та частково малої рогатої худоби значно підвищилась за рахунок використання білків у молочних продуктах, а також дорослих тварин у якості тяглової сили.

• Успішний розвиток скотарства у Євразії був тісно пов’язаний з одомашненням коня в енеоліті. Розвиток конярства супроводжувався спробами використання коней у транспорті. Біля 18 ст. до н.е. в похованнях перших іранців південної частини Східної Європи, представлених катакомбною культурно-історичною спільністю, з’являються колісниці для кінської запряжки. Близько 15 ст. до н.е., тут, у похованнях іранців зрубної культурної спільності, з’являються деталі вуздечки для верхової їзди. Починається багатовікова історія вершництва й кінноти.

• Завершення процесу перетворення конярства на важливу галузь скотарства сприяло оформленню кочового скотарства в степах Європи та Азії. Річ у тім, що в євразійських степах критичним чинником для кочівництва є характер зимових пасовиськ, зокрема товщина снігового покрову. Не усі домашні тварини здатні до видобування корму з-під снігу (табенювати). Велика рогата худоба та верблюди взимку вимагають підгодівлі з боку людини. Мала рогата худоба може випасатись сама за потужності снігового покрову до 10-12 см, а коні досить легко видобувають з-під снігу корм на глибині до 60 см. Ось чому з другої половини 2 тис. до н.е. табуни коней, керовані пастухами-вершниками, разом з отарами малої рогатої худоби утворили основу кочового скотарства в північних районах Великого Степу від Дунаю до Тянь-Шаню.

Процес розкладу первісних відносин у різних куточках Європи та Старого Світу у бронзовому віці йшов нерівномірно і мав різні наслідки: подекуди з’явились державні утворення, міста, класові відносини, в інших суспільствах ці процеси ще не мали суттєвого значення.

Міністерство аграрної політики та продовольства УКРАЇНИ

Вінницький національний аграрний університет

Кафедра історії України та філософії

ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри

______________________

____.________ 20__