Найважливіші історико-культурні памятки та обєкти.

До найважливіших історико-культурних памяток та обєктів у селі Волиця можна віднести: камяний памятник у вигляді стовпа (залишок військового цвинтаря) де були поховані німецькі солдати, неподалік від памятника стоїть хрест вмурований в камяний памятник, костел святого Йосифа будований від 1924 до 1928 року, церкву Благовіщення Пресвятої Богородиці з 1840 року.

Костел святого Йосифа. Будівництво храму розпочалося у 1914р. під керівництвом місцевого комітету парафіального на чолі з паном Адамом Юнгою власником села Тщенець. І сам храм через довший час належав селу Тщенець.

Але під час I світової війни вже 10-ти метрова будівля була знесена дощенту російським військом, а будівельний матеріал був використаний для зміцнення доріг в Перемишль.

Після I світової війни син Адама Юнги подарував землю, а також матеріали на будівництво костелу. Новий храм був побудований в період 1924-1928 при фінансуванні з боку власника майна згаданих вище, а також Теодора Козіка, господаря сусіднього села Ляцка Воля і допомозі польського уряду, як компенсації за збитки під час війни у вигляді дерева і субсидії 13000 злотих. Проект виконав Станіслав Маєрский, а будову костелу вела будівельна компанія Яна Нікодемовича з Перемишля. Костел посвятив 30 вересня 1928р. єпископ Кароль Юзеф Фішер.

Подальший розвиток парафії був зупинений II світовою війною, хоча костел був активний підчас війни і по її закінченню аж до 1950р. В 1950 - 1955 він був закритий, а кс. Дзедзяк відправлений у вязницю. Після звільнення з арешту кс. Дзедзяка костел діяв до 1957. Потім він і більшість вірних були змушені покинути Тщенець, і більша частина обладнання була спалена, а решту було вивезено до Польщі. Через деякий час костел був позбавлений вікон і вітражів, а структура будівлі була пошкоджена через хімічні речовини. Тому, що він протягом кількох років був складом для солі, а потім спортивним залом для школи.

Після 32 років закриття, 18 березня 1989 року костел у Тщенці було повернено вірним і наново урочисто посвячено. Після відкриття костелу, до червня 1990 року, храмом і парафією піклувався ксьондз Йосиф Лєгович. Потім кс. Ян Бурас, кс.Ян Строєк, який зробив дуже багато для святині, відремонтував її. З 1997р. кс.Ян Фургала, кс. Стефан Флісіковські , кс. Андрій Дравс, який по сьогоднішній день є там настоятелем.

Храм побудований у неоготицькому, орієнтованому стилі, мурований з цегли, на камяному цоколі. Територія навколо костелу оточена новою огорожею з воротами перед фасадом. Стара забудова костелу розташована по другій стороні дороги. Там знаходиться парафіяльний дім побудований у 1936-1939 роках за проектом Марціна Рибакевича з Перемишля.

Сьогодні костел знаходиться в не найкращому стані, але постійно проводяться роботи щоб відновити його. І це все завдяки старанням адміністратора парафії в Тщенці ксьондзу Андрію Дравсу.

Церква Благовіщення Пречистої Діви Марії. Церква була побудована в селі на початку 1990рр. В серпні 1989 року було виділено план під забудову церкви. Люди обгородили це місце дротом і 17 вер.1989 року поставили хрест, 8 бер.1990 року заклали фундамент.

Будували церкву жителі села. Керував будовою Олех Степан. Нагляд вів Ткачик Михайло.

22 грудня 1991 року відбулось освячення храму і перша Служба Божа в церкві. До того богослужіння відправлялися у побудованій біля церкви “ каплиці ”. Церкву назвали Благовіщення Пресвятої Богородиці, бо це було найближче свято до закладення наріжного каменя.

Протягом 1992-1993рр. продовжувалось будівництво церкви.

Але будівельники зводили храм без будь-яких аналізів тамтешніх ґрунтів. Наслідки такого халатного ставлення почали проявлятися тепер - церква почала осідати і руйнуватися. На будівлі почали появлятися тріщини. За словами вірян та настоятеля храму, це наслідки неправильного будівництва.

Камяний памятник. На території села за копією зберігся залишок військового цвинтаря з першої світової війни. На ньому були поховані солдати німецької армії. На цьому місці стоїть ще камяний памятник у вигляді стовпа і сходи. У 1953 р, тут були ще горбки солдатських могил і на кожній могилі була плита з написом німецькою мовою. Пізніше населення розтягнуло ці плити.

Хрест. Неподалік від цього цвинтаря на березі глибокої польової дороги стоїть окремо хрест. Розповідають, що тут похоронений солдат австрійської армії з першої світової війни. Його батько приїхав сюди, назбирав на полі каміння, зробив з нього основу памятника, а на верху вмурував хрест. Напису на ньому немає.