2. Вплив факторів на ентнічні процеси

Вплив урбанізації на етнічні спільноти є найрізноманітнішим. Почнемо з того, що вона, зазвичай, сприяє ускладненню етнічного складу населення території. Повязане це з міґраціями населення, завдяки яким зростають міста. Найбільші з них мають значні ареали міґраційного притягування, що можуть виходити за межі реґіону чи країни, де знаходиться місто, і охоплювати етнічні території декількох етнічних спільнот, завдяки чому і відбувається притік міґрантів різних національностей. Проте міжетнічні звязки, неминучі в процесі адаптації декількох етнічних груп у місті, пришвидшують різноманітні етнічні процеси, кінцевим результатом яких здебільшого є поступова асиміляція малих етнічних груп більшими, а отже, зростання етнічної однорідності міста.

Окремою важливою науковою проблемою є роль міст у процесі формування та розвитку тієї чи іншої етнічної спільноти. Міста завжди виступають центрами консолідації етносу, незалежно від того, більшість чи меншість у них становить корінний етнос, і це повязане з роллю політичних, економічних та культурних центрів, яку вони відіграють.

Ще одним наслідком впливу міста на етнічні групи є внутрішньоетнічні зміни, тобто модифікація основних етноформувальних ознак: мови, культури та ін. Наприклад, процес урбанізації зумовлює поступове зникнення локальних діалектних розбіжностей у мові того чи іншого етносу і сприяє поширенню літературної мови, а також - появі жаргонів різного походження.

Процес урбанізації поступово змінює антропологічні риси представників етнічної групи. Причиною цього є не лише міжетнічна взаємодія етнічних спільнот різних антропологічних типів, що відбувається у містах. Зміни значною мірою повязані зі специфічними властивостями міського середовища (особливий мікроклімат міста, вода, повітря тощо), що виникли в результаті взаємодії природних та техногенних факторів, та з умовами міського способу життя (зростання ролі розумової праці, зміни в харчуванні, способах відпочинку тощо). Усе це породжує контрасти в антропологічних рисах жителів міста та поступові загальні зміни їхніх найважливіших антропологічних ознак.

Важливою проблемою, що виникає у переселенців до міст, є потреба в адаптації до міських умов життя, міського середовища. Ця проблема посідає одне з провідних місць в урбаністичних дослідженнях у США, Канаді, країнах Західної Європи. Така увага зрозуміла: найбільш корисною для суспільства може бути лише та людина, яка у своїй щоденній життєдіяльності на всіх рівнях (від побутового до психологічного) відчуває себе комфортно. В поліетнічному місті труднощі адаптації зростають, оскільки виникає необхідність у пристосуванні не лише до нового способу життя, а й до інших етнічних культур. У цій ситуації відмінності у шляхах і умовах адаптації різних етнічних груп можуть спричинити соціальну нерівність між ними (в заробітній платні, освітньому рівні, умовах проживання та ін), що є потенційним джерелом конфліктних ситуацій на етнічному ґрунті.

Вивчення етнічного складу населення є одним із безпосередніх завдань етнічної географії. Етногеографи, як відомо, аналізують загальну кількість різних етнічних спільнот, що проживають на тій чи іншій території, та їх питому вагу в усьому населенні, а також особливості розселення етнічних груп, тобто форми та характер територіального розміщення, просторові форми взаєморозташування з іншими етнічними групами та міґраційні процеси. Географічне дослідження етнічного складу населення потрібно здійснювати з врахуванням його історичної динаміки та аналізувати в контексті загальносуспільного розвитку досліджуваної території з урахуванням найрізноманітніших природних, суспільно-політичних та економічних факторів.

Етнічний склад міського населення завжди був складнішим порівняно з етнічним складом навколишньої сільської території. Повязано це з генезою міст, тобто з особливостями їх формування й розвитку. Будь-яке місто - це передусім центр певної місцевості, певної системи розселення населення, своєрідна “фокусна точка" й, як і в будь-якому центрі, в місті перетинаються найрізноманітніші лінії, звязки, потоки, пришвидшується й урізноманітнюється дія всіх суспільних процесів. Крім цього, місто породжує нові явища й процеси, створює нові соціальні проблеми, специфічні, властиві лише йому.

Сільська місцевість, на відміну від міста, завжди характеризується повільнішим, більш консервативним способом життя, що можна пояснити багатовіковим звязком селянина із землею, яка, годуючи його, завжди була найбільшою цінністю. Для того, щоб змінити етнічний склад населення сільської місцевості потрібно було позбавити селян землі, або віднайти вільну землю, щоб поселити сільських іноземних колоністів. Отже, цілком зрозумілою є необхідність при етногеографічному вивченні населення досліджувати як етнічний склад міського населення, так і етнічний склад населення сільської місцевості, а не обмежуватися тільки відомостями щодо всього населення. У протилежному випадку виникає ймовірність неправильної оцінки етнічної ситуації у цілому. Типовим прикладом тут може бути етнічна ситуація, яка простежувалася в Галичині у першій третині ХХ ст. Назагал у складі населення реґіону тоді абсолютно переважали українці, однак у складі міського населення ситуація була зовсім іншою. Українці становили тільки четверту частину населення міських поселень, а основу їх населення складали представники інших етнічних спільнот: у великих містах це були, передусім, поляки, а також євреї; у середніх за людністю міських поселеннях переважали євреї, а на другому місці були поляки; тільки у малих міських поселеннях підвищувалася частка українців.

Проте, виділяючи етнічний склад міського населення, помилкою було б досліджувати його у відриві від етнічного складу сільського населення. Адже місто завжди розташоване на якійсь етнічній території, тобто “не в абстрактному середовищі, а в етнічно специфічному, що активно й вибірково" впливає на місто, на етнічні групи, що у ньому проживають. Більшість міст виникали саме із сільських поселень, і саме за рахунок сільського населення, як правило, вони зростають. Навіть якщо корінний етнос не становить більшості в населенні міста, воно залишається центром консолідації етносу, зростання національної інтелігенції, розвитку національної культури. Отже, дослідження етнічного складу населення міста неможливе без вивчення процесу формування й розвитку етнічної території народу, що є корінним для реґіону, у якому розташоване місто. Відповідно, вивчення різних етнічних груп у місті треба поєднувати з вивченням проблем корінного етносу та інших етнічних спільнот, розселених в одній історико-етнографічній області й обєднаних спільною історичною долею та тривалими етнокультурними контактами.