3. Погляди еволюціоністів на розвиток суспільства

Еволюціоністи-етнологи уявляли стадіальний розвиток людства трохи інакше від своїх попередників. Зокрема, Е. Тайлор у вже згаданій праці "Первісна культура" висловив припущення, що землеробство і скотарство могли виникати незалежно одне від одного в різних районах земної кулі. Він же поділив землеробство на палично-мотичне та орне, тобто на раннє (відстале) і більш досконале. Крім цього, Е. Тайлор уважав: високий рівень життя суспільства настав лише тоді, коли землеробство і скотарство обєдналися в одній господарській системі.

Погляди Е. Тайлора ознаменувалися прагненням багатьох його прихильників до більш конкретних історичних побудов, але для цього, на їхню думку, треба було впорядкувати зібраний етнографічний матеріал і розробити хронологічну шкалу. В останній третині XIX ст. це завдання намагалися розвязати багато дослідників, але жодному з них не вдалося створити строгої хронологічної системи, її запропонував у 1877 р. американський етнолог-еволюціоніст Л. Морган у праці "Стародавнє суспільство". Згідно з ученням цього дослідника, людське суспільство пройшло такі великі етапи розвитку:

Нижча стадія дикого стану: людина харчується плодами й горіхами, тобто виключно завдяки збиральництву. У цей період також розвивається членороздільна мова. У світі не залишилося живих суспільств, які могли б надати свідчення про цю стадію розвитку людства. На думку вченого, вона завершилася відкриттям вогню та виникненням рибальства.

Середня стадія дикого стану: з початком використання вогню і культивуванням рибальства людство розселяється на широкі зони (наприклад, полінезійці й австралійські аборигени).

Вища стадія дикого стану: починається з винаходом лука і стріл; її приклади можна виявити в деяких індіанських племен Північної Америки.

Нижча стадія варварства: довільною, але необхідною лінією поділу між дикунством і варварством слугує винахід гончарства.

Середня стадія варварства: характеризується використанням каменю для будівництва, одомашненням тварин і зрошувальним землеробством. Ці критерії можна виявити не скрізь.

Вища стадія варварства: починається з виробництвом заліза (наприклад, давні грецькі племена).

Цивілізація: починається з винаходом фонетичного алфавіту та письма.

Отже, епохи дикунства і варварства Л. Морган уперше поділив на три стадії та повязав їх зі значним прогресом у виробничо-господарській сфері. Вчений також уважав, що вже не залишилось живих зразків перших стадій розвитку людства. Попри це, деякі звички, що спостерігалися в різних спільнотах, можна було, на його думку, розглядати як пережитки попередніх стадій. Відтак це уможливлювало реконструювання цих стадій за допомогою пережитків.

Нові зрушення в сегменті дослідження історії господарства відбулися наприкінці XIX ст. Зокрема, в 1896 р. вийшла друком знаменита книга німецького географа і зоолога Едуарда Хана (1856-1928) "Домашні тварини та їх стосунок до господарства людини", яка визначила на тривалий період характер наукових дискусій стосовно походження відтворювального господарства. До речі, Е. Хан уперше ввів у науковий обіг поняття привласнювальне господарство і відтворювальне господарство й одним із перших став вивчати землеробство диференційовано, тобто поділивши його на декілька форм. Найдавнішою з них учений уважав мотичне землеробство - без застосування орних знарядь та упряжних тварин. Передумовою виникнення цієї форми первісного господарювання, на його думку, були засвоєні навички зберігати запаси продуктів харчування, які вже опанували мисливці. Е. Хан заперечував можливість самостійного виникнення скотарства у мисливців, позаяк передумови для будь-якого тривалого утримування тварин у них були відсутні через постійне коливання засобів існування від надлишку до нестачі. Доместикувати тварин, як уважав учений, змогли лише мотичні землероби, які провадили стабільний спосіб життя. Важливою ознакою доместикації Е. Хан уважав здатність тварин розмножуватися в неволі.

Загалом праці Е. Хана засвідчили насущну потребу у більш докладному дослідженні первісного суспільства. В особі Е. Тай-лора та Е. Хана наука спробувала відмовитися від уявлень про те, що землеробство виникло зі скотарства. Від цього часу в ній почалась тривала боротьба двох тенденцій: послідовники Е. Тайлора доводили, що скотарство і землеробство виникли незалежно одне від одного у різних народів, а послідовники Е. Хана настирливо виводили скотарство із землеробства.