2. На шляху до культурно-генетичного напряму історичної етнології. Теорія трьох стадій розвитку суспільства

культурний генетичний етнологія україна

Спроби зясувати історію еволюції людства загалом і господарських систем зокрема сягають античної доби. Так, спершу знаний грецький філософ-матеріаліст Демокріт (приблизно 460-370 рр. до н. е.), потім давньоримський поет і філософ-матеріаліст Тіт Лукрецій Кар (приблизно 99-55 рр. до н. е.) висловили здогад, що давні люди жили так само, як і тварини, тобто споживали те, що давала їм природа. Відтак зявилося землеробство (і скотарство). Із землеробством Лукрецій повязував виникнення рис, властивих цивілізації (міському способу жит*-тя). Цим ученим вторував Ібн-Халдун (1332-1406) - відомий середньовічний арабський історик і філософ.

Трохи інакше уявляв історичний шлях розвитку суспільства римлянин Марк Теренцій Варрон (116-27 рр. до н. е.), який виокремив три його послідовні стадії: мисливство і збиральництво, скотарство, землеробство. Натомість Джамбаттіста Віко (1668-1774), один із перших великих європейських істориків, думав, що спершу винайшли необхідні мистецтва (сільські, причому спершу хліб, а потім вино), відтак - корисні мистецтва (скотарство), потім - мистецтва зручності (міська архітектура), насамкінець - мистецтва насолоди (танці).

Зовнішньо подібних до Варронових схем еволюції господарства дотримувались у європейській науці в епоху Просвітництва. Зокрема, стадію домінування мисливства, збиральництва і рибальства тогочасні вчені повязували з епохою дикунства, стадію виникнення скотарства - з раннім етапом епохи варварства, а стадію формування землеробства -- з пізнім етапом епохи варварства. До речі, мислителі XVIII ст. вважали землеробами лише ті етноси, які використовували тяглових тварин та орні знаряддя. Скажімо, німецький історик культури Йоганн Ґотфрід Гердер (1744-1803) писав про це так: "Народи, які обробляють землю без власності на неї або руками своїх жінок і рабів, -- це ще не справжні землероби" Цит. за: ПІнирельман В. А. Возникновение производящего хозяй-ства / В. А. Шнирельман. - М., 1989. - С. 444.. Завершальною стадією розвитку людства оголошено цивілізацію.

Уперше суспільну історію поділив на епохи дикунства, варварства та цивілізації в 1768 р. шотландський філософ Адам Ферґюсон (1723-1816), назвавши кожну з них відповідними термінами. Ідеї А. Ферґюсона та його прихильників згодом розвинули французькі філософи-просвітники, передусім Жан Антуан Кондорсе (1743-1794), який спробував охарактеризувати суспільний лад у кожній із трьох названих епох докладніше.

У першій половині XIX ст. ідея трьох стадій розвитку людства отримала підтвердження у фактах первісної археології та фізичної антропології. У 1836 р. охоронець фондів Національного музею старожитностей у м. Копенгагені (Данія) Крістіан Юргенсен Томсен (1788-1865) уперше обґрунтував археологічними матеріалами систему трьох стадій, які назвав відповідно камяним, бронзовим і залізним віками (епохами). Його учень Йєнс Якоб-Асмуссен Ворсо (1821--1886) створив метод відносного датування археологічних памяток. Незабаром французький археолог-любитель Жак Буше де Перт (1788-1868) виступив із сенсаційним твердженням про те, що грубі камяні знаряддя праці, які знаходять під час розкопок, належать первісній людині, що проживала одночасно з такою викопною твариною як мамонт. Приблизно тоді ж виявили остеологічні залишки самої людини із залишками тогочасних диких тварин. Так "теорія трьох стадій" набула редакції, в якій вона поширилась у європейській науці в середині -- у другій половині XIX ст.

Іншим важливим чинником, який зміцнив становище "теорії трьох стадій" у науці в середині XIX ст., було порівняльне мовознавство. Саме завдяки йому припускалося, що розвиток господарства у Старому Світі був повязаний передусім з індоєвропейцями, які прийшли з Азії і спершу провадили скотарський спосіб життя, а лише згодом почали займатися землеробством. Цей шлях розвитку господарства в Європі вчені повязували передусім із наявністю у мові різних народів індоєвропейської мовної сімї однакової чи подібної скотарської термінології, тоді як землеробська термінологія суттєво різнилася у мові європейців. Аналіз семітських мов, на думку лінгвістів, також нібито підтверджував біблійну версію про те, що давні семіти були скотарями.

Все це створило передумови для виникнення й утвердження ідей еволюціонізму в сегменті дослідження людини та її культури.