1.1 Мобілізація сил трудящих на відсіч ворогові

На світанку 22 червня 1941 року фашистська Німеччина, віроломно порушивши договір про ненапад, без оголошення війни напала на нашу країну.

Комуністична партія підняла весь народ на священну боротьбу із загарбниками. На заклик партії і уряду разом з усім радянським народом піднялися трудящі Хмельниччини.

В усьому і скрізь приклад подавали комуністи. У перші дні війни в армію влилося 47 процентів складу обласної, партійної організації. Наслідуючи приклад комуністів, в армію пішли тисячі радянських громадян. Масово записувалися добровольцями жителі Проскурова, Камянець -Подільського, а також інших районів.

Жителька міста Проскурова М.І. Рудківська в своїй заяві про добровільний вступ в армію писала: "Я - домашня господарка, мені 43 роки. Але ж в дні, коли кровожерливий Гітлер напав на нашу священну і недоторкану землю, я не можу сидіти вдома, Хочу віддати своє уміння, що набула на курсах сандружинниць, Як і мій син, лейтенант, допомагатиму Батьківщині трощити гітлерівську зграю ."

Події на фронтах розгорталися дуже швидко, тому здійснити повністю евакуацію не вдалося. 30 червня 1941 року Ставка Головного командування, оцінивши обстановку, прийняла рішення відвести війська Південно-Західного і правого крила Південного фронту на рубіж Білокоровичі -Новоград-Волинський - Шепетівка - Проскурів - Камянець-Подільський. Однак ворогові вдалося прорвати оборону радянських військ в районі Новоград -Волинського. 8 липня 1941 року було окуповано Проскурів.

На загарбаній території гітлерівці встановили жорсткий окупаційний режим. Вони ліквідували наукові, культурно-освітні та медичні заклади, закривали інститути, технікуми, школи, театри, музеї, бібліотеки, лікарні, поліклініки, а натомість їх приміщення перетворювали в казарми, поліцейські дільниці. Промислові підприємства руйнувалися або використовалися для обслуговування гітлерівської армії.

Важко перерахувати всі ті жахливі злочини, що їх чинили гітлерівці на тимчасово окупованій території області,Проте ні масові розстріли, ні криваві насильства, ні тортури не змогли залякати подолян і вбити віру в перемогу Червоної Армії над фашистськими загарбниками. Разом з усім радянським народом вони чинили опір окупантам, зривали їх заходи, створювали підпільні організації, йшли в партизанські загони і під керівництвом комуністів із зброєю в руках вели нещадну боротьбу проти ворога.