Весняна обрядовість і її виховне значення

реферат

Радуниця - Великоднє поминання померлих

Перший понеділок після святої седмини церковний календар називають Радницею, або ж Великоднім поминанням померлих родичів. У народі цей день має й інші назви: Гробки, Проводи, Діди. У цей день дуже людно на кладовищах. Прийшовши на прибрані до цього могили, треба, покативши освяченим великодним яйцем по могилі, привітатися з покійним, як з живим: «Христос воскрес!», і покійник обовязково відповість: «Воістину воскрес!». Над кожною могилою півча і священик обовязково повинні відправити панахиду. Перед проводами потрібно сходити в церкву і відправити панахиду продуктами. Потім ці продукти треба віднести покійнику, щоб він також відчув радість Світлого Христового Воскресіння. Уже з суботи не можна згадувати про покійників як про померлих, адже вони живі і знаходяться серед нас.

По закінченню цих дійств всі присутні на кладовищі збираються на загальну трапезу, головною стравою якої вважається коливо, тобто пшениця-кутя, яку вважають основною їжею покійників. На кладовищі під час поминального обіду не можна цокатися чарками.

6 травня - Юрія (Георгія)

У народному календарі існує два свята Юрія - зимній 9 грудня і весняний 6 травня. Весняний Юрій вважається покровителем землеробства і тваринництва (саме імя Юрій у перекладі означає «землероб»), свійських та диких тварин. Юрій, або ж Георгій, опікується також молодими дівчатами, які шлють йому свої молитви.

З днем Юрія повязаний обряд вигону на поле худоби. Цьому процесу наші предки надавали особливого значення. Однією з найбільш шанованих професій були пастухи, так як корови відігравали роль годувальниці роду, своєрідної берегині.

З цього дня починають орати землю. Згідно з традицією спочатку орють у слабких і немічних людей.

Особливою цілющою силою володіє у цей день роса, яку Юрій спускає на землю. Роса Юрія зцілює від хвороб, нею треба умиватися тим, у кого поганий зір.

22 травня - весняний Микола

У народному календарі, як відомо, існує два дні Миколи: зимній Микола (19.12) і весняний (22.5). Весною церква святкує перенесення мощей Миколи-чудотворця з міста Лікія в італійське місто Бар.

Микола - покровитель водної стихії. Він опікується моряками і рибалками. Так як і на день Юрія, особлива увага приділяється обрядам, повязаним з тваринництвом. Більш за все цей день святкують на Заході України.

Повіря: Від Миколи до літа дванадцять заморозків.

Вознесіння Господнє

У співвіднесенні з біблійною розповіддю на 40-й день після свого Воскресіння Христос, декілька разів зявившись своїм учням, вознісся на небо і зайняв там місце поблизу свого Отця. Саме на честь цієї події православною церквою установлене свято Вознесіння Христового. У храмах у цей день виносять і ховають плащаницю, тому після Вознесіння уже не можна вітатися словами: «Христос воскрес!». Характерно, що вознесіння завжди приходиться на четвер.

На Вознесіння, яке в народі також називають Вшестям, краще за все росте трава. У цей день випікали спеціальне печиво у вигляді драбинок і поминають померлих родичів, а молодь влаштовує на природі різноманітні забави.

Отож, розповівши про звичаї і традиції кожного з весняних свят, ми можемо дійти висновку, що народ є умілим вихователем, психологом і педагогом, який ставить собі за завдання виховати наступні покоління розумними, сміливими, добрими, фізично і психічно здоровими, працелюбними та красивими. Народ прагне виховати повагу до старших і до померлих, навчити цінувати їх память. Люди розуміють, що діти мають рости чесними та слухняними, духовно багатими. Велике значення для українців, крім трудового, мало також релігійне виховання: набожність, віра в Господа дуже цінувалися, тому кожної неділі, не кажучи вже про великі релігійні свята, кожна родина ходила до церкви, яка й була головним осередком духовності на той час.

Розвиток усіх цих рис можна відшукати в обрядах нашого народу, які й були створені нашими предками для того, щоб сформувати у дітей перші суспільні навички, виховати позитивні моральні якості та розширити світогляд.

Список використаних джерел

1. Булатов Н.О. Обряды и верования древнего населения Украины. - К., 1990.

2. Булашев Г.О. Український народ у своїх легендах, поглядах і віруваннях. - К., 1994.

3. Енциклопедія українознавства. - Львів, 1993. - Т.1.

4. Іванченко М.І. Дивосвіт прадавніх словян: науково-популярний нарис. - К., 1991.

5. Ковальчук О.В. Українське народознавство. - К., 1992.

6. Культура і побут населення України: навч. посібник / В.І. Наулко, Л.Ф. Артюх, В.Ф. Горленко та ін. - 2-е вид. - К., 1993.

7. Скрипник Г.А. Традиційні уявлення і вірування українців. // Рад. школа, 1991. - №3.

8. http://www.ukrtrad.ua

Делись добром ;)