Вступ

Буковинська весільна обрядовість - особливо розвинутий і багатий місцевими варіантами підрозділ української сімейної обрядовості. Утворення сімї символічно стверджується укладанням шлюбу, який в Буковинському краї має порівняно з іншими видами духовної культури чи не найбільше різновидів, причому відмінності в обрядових діях існують не лише в різних районах, а й у межах однієї місцевості. Відмінності виявляються в термінології, засобах вираження тотожних елементів, обрядодій.

Згадки про весілля завжди викликають радісне відчуття чогось величного і неповторного. Загалом йому властива поважність, гуманістична мудрість і моральна чистота.

Традиційний весільний обряд у всіх місцевостях Буковини був насичений символікою і магічними діями, спрямованими на забезпечення щасливого життя, плідності та господарських успіхів молодого подружжя, а також позначений урочистою піднесеністю і високою емоційністю, якої йому надавав спів весільних обрядових пісень. Різноманітні за змістом і формою, характером виконання, вони супроводжували, коментували і розшифровували кожний ритуал весільної драми. На території Буковини створений винятково багатий цикл обрядових весільних пісень, які донесли до нашого часу відгомін далекої давнини, а подекуди й архаїчні назви.

Вивчення традицій укладання шлюбу має дуже важливе значення і значною мірою допомагає зясувати питання, повязані з народними звичаями, побутом, віруваннями, жанровою специфікою усної народної творчості.

Темою даної роботи є дослідження територіальних варіантів весільної обрядовості Буковини. Її актуальність не викликає сумнівів, оскільки цікавість до народної звичаєвості зростає, зокрема до багатого традиціями населення Буковинського краю, а саме характерні риси повсякденної побутової культури творять у сукупності з мовою неповторне етнічне обличчя народу

Цілий ряд негативних моментів сучасного процесу свято творення(надуманість, штучність, банальність розважально-ігрових елементів) актуалізує проблему наукового вивчення, раціонального і творчого використання прогресивної культурно-обрядової спадщини.

При написанні роботи використано методи структурного аналізу, порівняльного експедиційного пошуку, які забезпечили отримання історично та етнологічно достовірних і обєктивних результатів.

Хронологічні рамки дослідження охоплюють кінець ХІХ - ХХ ст. вибір такого діапазону хронологічних меж пояснюється тим, що на середину ХІХ ст. в українців Буковини склався багатющий весільний обрядовий комплекс, який практично без змін проіснував до середини ХХ ст. Лише нові умови життя другої половини ХХ ст. та цілеспрямована руйнівна діяльність ідеологічно-виховних закладів радянської доби відносно традиційної культури призвела до збіднення обрядового фольклору, зникнення багатьох обрядодій і ритуалів весільної обрядовості буковинців. Відновлення, повернення до повсякденного функціонування всього кращого з весільних обрядово-звичаєвих традицій вимагає вдумливої та наполегливої праці.

Вивчення цієї проблеми - досить складна справа, через те, що є певна обмеженість оригінальних друкованих джерел, а також зумовлене недостатнім вивченням даної теми в етнології.

Робота ґрунтується на джерельних публікаціях авторів ХІХ ст., матеріалах польових етнографічних експедицій Чернівецького державного університету та на власних етнографічних спостереженнях. Для виявлення динамічності такого складного явища, як весільна обрядовість, залучаються матеріали більш ранніх часів (кін. XVII - сер. XIXст.).

Систематичні записи й дослідження весільної обрядовості в Україні почалися в ХІХ ст., хоча перші згадки про весільні звичаї словянських племен дійшли до нас ще з часів Київської Русі. Зокрема у “Повісті минулих літ” знаходимо згадки про ці дійства. Тут згадується про відзначення одруження великим урочистим прийомом численних гостей, де пили багато різних напоїв і співали пісень Повесть временных лет. - М. - Л., 1950.. Весільне застілля словян подає також “Слово о полку Ігоревім”. Вивчення історичних памяток дає підстави висловити припущення, що на Русі весільна обрядовість за окремими своїми традиціями і обрядами була близькою до весільних обрядів, що виконувалися у ХІХ - ХХ ст.

Найдавнішим джерелом, де є опис окремих етапів українського весілля, вважається праця Яна Ласицького. Автор детально описує обряд вінчання, після якого весілля тривало з піснями, танцями “під плескання долонь” Грушевський М. Історія України-Русі. - Т. 1. - Львів, 1904..

Весільна обрядовість українців XV - XVII ст. описана в мемуарах іноземних послів, в офіційних свідченнях урядовців, мандрівників, що побували в Україні. Найбільш повно подав ритуал весілля Г.Л. де Боплан у праці “Опис України”, в розділі «Про українських козаків». Він зафіксував обряди сватання, запрошення на весілля, подав опис власневесільних і післявесільних обрядів Боплан Г.Л. Опис України. - Львів: Каменяр, 1990..

У останній чверті XVIII ст. зявляється перший фаховий запис українського весілля Г. Калиновського, де представлено майже всі складові частини обряду та подано цікаві обрядові деталі у весільний день Весілля: У 2 - х кн. / За ред. Шубравської М.М. - Кн. 1. - К.: Наук. думка, 1970.. Автор не наводить жодної весільної пісні, що значно зменшує вартість опису.

Особливо цінні з фактологічного боку дослідження та фахові описи весільної обрядовості вчених І половини ХІХ ст. Ознайомлення з джерелами цього часу дає змогу простежити еволюцію обряду, повніше уявити пережитки давніх шлюбних звичаїв, побачити зміни у весільних звичаях.

Першу публікацію весільних пісень здійснив З. Доленіа-Ходаковський Українські народні пісні в записах Зоріана Ходаківського // Упор. Дей О. І. - К.: Наук. думка, 1974.. Велике значення має праця Й. Лозинського “Руське весілє” Лозинський Й. Українське весіля. - К., 1992. Він детально описав перед весільні і власне перед весільні звичаї українців. Наукова цінність цієї праці полягає в тому, що вона походить з достовірного першоджерела - зроблена, як на основі власних спостережень автора, так і людей, що добре знали весільний обряд і його пісенний репертуар. Ця памятка української етнографії дає змогу простежити хід весілля на західній частині України. Слід також відзначити семитомну працю П. Чубинського, четвертий том якої присвячений виключно весільній обрядовості Чубинский П. Труды этнографическо-статистической экспедиции в Западно-русский край.-СПб, 1982.-Т. 4.

Серед низки етнографічних праць, що зявилися в ІІ пол. ХІХ ст. на Буковині, чимало належить перу журналіста, громадсько - політичного діяча Г. Купчанка. Незаперечно цінним є його опис буковинського весілля в селі Берегомет на Пруті Купчанко Г. Некоторые историко-географические сведения о Буковине. - К., 1875.. Окремої уваги заслуговує етнографічна розвідка В. Козарищука, у ІІ розділі якої дослідник змалював основні етапи весільного обряду в Буковинських Карпатах: обзорини, заводини, свадьба, пропій, смєни В.М.К. (Козарищук В.М.) Изь буковинскихь карпатськихь горь // Наука. Ежемесячный илюстрированый журнал для русского народа за 1889 - й год. - Вена, 1889..

Неабияке пізнавальне значення щодо питань історії походження української традиційної весільної обрядовості мають праці Н. Ф. СумцоваСумцов Н.Ф. Культурные переживания. - К., 1890., його ж. О свадебных обрядах, преимущественно русских. - Харьков, 1881. та В. Охримовича Охримович В. Значение малорусских обрядов и песен в истории еволюции семьи. // Етнографическое обозрение. - М., 1891. - №4..

У другій половині ХІХ ст. починається систематизація матеріалів та їх аналіз із застосуванням наукового підходу до збору й осмислення етнографічних джерел, але весільна обрядовість буковинців, як і інші складові традиційної культури, ще тривалий час залишалися маловивченими.

Серед досліджень з даної проблематики кінця ХІХ - перших десятиліть ХХ ст. стосовно терену Буковини виділяються праці Р.Ф. Кайндля „Гуцули: їх життя, звичаї та народні перекази“ Кайндль Р.Ф. Гуцули, їх життя, звичаї та народні перекази./ Пер. з нім. - Чернівці, 2000., В. Шухевича „Гуцульщина Шухевич В. Гуцульщина. Ч. ІІІ. - Верховина: Гуцульщина, 1999.“, П. Нестеровського „Бесарабські русини“ Нестеровский П. Бессарабские русины.- Варшава, 1905., де поряд з етнографічними описами матеріальної культури українців проаналізовано і духовну культуру в тому числі й весільні обряди.

Заслуговують на увагу історико - етнографічні дослідження О.М.Кравець «Сімейний побут і звичаї українського народу» Кравець О.М. Сімейний побут і звичаї українського народу. - К.,1966. та А. Пономарьова «Українська минувшина» Пономарьов А. В. Українська минувшина. - К., 1993. .

Дослідженню весільних звичаїв в Україні присвячена монографія В.К.Борисенко «Весільні звичаї та обряди на Україні» Борисенко В.К. Весільні звичаї та обряди на Україні: Історико - етнографічне дослідження. - К. : Наук. думка, 1988.. Ця праця дає змогу порівняти весільний обряд минулого і сучасного. В ній характеризується структура обряду, його функціональні особливості, виділено інваріативну частину, визначено типи весіль в різних регіонах України. Автор вказує на скорочення в часі деяких обрядів і усунення їх на сучасному етапі.

У роботі Н.І. Здоровеги «Нариси народної весільної обрядовості на Україні» Здоровега Н.І. Нариси народної весільної обрядовості на Україні. - К., 1974. подається опис українського народного весілля ХІХ - початку ХХ ст., розглядається становлення весільної обрядовості на сучасному етапі. Питання, порушені у монографії (походження та еволюція весільних обрядів, історичні форми шлюбу, правові весільні звичаї народу) дають змогу краще зрозуміти розвиток весільної обрядовості.

Найповнішим зібранням описів українського народного весілля, зробленим протягом останніх століть на всій території України є двотомник «Весілля» Весілля: У 2 - х кн. / За ред. Шубравської М.М. - Кн. 1. - К.: Наук. думка, 1970.. Описи весіль по регіонах дають змогу порівняти цей обряд, знайти спільні і відмінні риси у весільних звичаях. У другому збірнику описано весільну обрядовість сіл Горошівці і Чорний потік Заставнівського району Чернівецької області Весілля: У 2 - х кн. / За ред. Шубравської М.М. - Кн. 2. - К.: Наук. думка, 1970.. При доборі матеріалу враховувалися кілька критеріїв, а саме: етнологічна повнота опису, характерність його для того чи іншого етнічного регіону, наявність мелодій, мистецький рівень поетичної та музичної творчості.

Збірка весільних пісень у 2-х книгах під редакцією М.М. Шубравської Весільні пісні : У 2 - х кн. / За ред. Шубравської М.М. - К., 1982.- Кн.. 1 - 2. ввібрала кращі весільні пісні з усієї території України. Переважна частина їх вводиться у науковий оббіг вперше.

Велику цінність представляє собою збірник весільних обрядових пісень Дея О.І. Дей О.І. Весільні пісні. - К., 1986.. Систематизований весільний фольклор по регіонах показує, що одні й ті ж весільні пісні можуть використовуватися в різні моменти обряду.

У колективному історико-етнографічному дослідженні „Гуцульщина“ Гуцульщина. Історико-етнографічне дослідження. - К.,1987. описана весільна звичаєвість гуцулів, зібрано цінний джерельний матеріал про обряди, які на сьогодні є вже призабутими.

З проголошенням незалежності України і зміною методологічних засад української етнографії відмічаються нові якісні зміни в етнографічних дослідженнях. Особливо цікавими залишаються факти фіксації залишків давніх обрядів в сучасних процесах, зокрема у весільній обрядовості.

У 1998 р. вийшло друком дослідження, присвячене весільній обрядовості румунського і молдавського населення Чернівецької області Чеховський І. Мойсей А. Дохристиянські витоки і словянські паралелі шлюбної обрядовості молдован Верхнього Попруття (на матеріалах Новоселицького району Чернівецької області). - Чернівці, 1998.. Воно містить чимало порівняльного матеріалу, який дозволяє більш рельєфно виділити особливості буковинської весільної обрядовості.

Традиційну шлюбну обрядовість населення Буковини ґрунтовно описав Г.К. Кожолянко у монографії „Етнографія Буковини“ Кожолянко Г.К. Етнографія Буковини. - Чернівці: Золоті литаври, 2001. - Т. 2. . Окремий розділ другої книги присвячено весіллю. Автор чітко показує, що зберігаються багаті набутки пісенної та хореографічної творчості, простежує спадковість у звичаях на території Чернівецької області.

Крім цієї праці притаманні особливості весільної обрядовості розкриваються у книзі „Буковинське народознавство. Громадський та сімейний побут“ Кожолянко Г.К. Буковинське народознавство. Громадський та сімейний побут. - Чернівці, 1998..

Питання, які торкаються весільної обрядовості Буковини висвітлені в народознавчих оповідках відомої народної цілительки Г. Маковій. Давні народні весільні обряди і звичаї містяться в її праці «Затоптаний цвіт», в підрозділі «З ким вінчатися…» Маковій Г. Затоптаний цвіт. - К., 1993.

На значну увагу заслуговують дослідження передвесільної обрядовості буковинського краю Кожолянко О.В. Кожолянко О. Особливості передвесільного періоду сімейної обрядовості гуцулів Буковини. // Буковинський історико-етнографічний вісник. - Чернівці, 2003. - Вип. 5.; Її ж Барвінковий обряд Прутсько-Дністровського межиріччя Буковини, як елемент передшлюбного дійства традиційного весільного обряду. // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці, 2004. - Т. 1 (17)., яка у своїх численних працях приділяла багато уваги звичаєво-обрядовим елементам весілля, його локальним різновидам і формам.

Багато статтей про буковинську весільну обрядовість міститься на сторінках Буковинського історико-етнографічного вісника та у кафедральному збірнику ЧНУ „Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології“.

Кожолянко О., Сандуляк І. у своїй статті «Фрагменти фольклору в обряді весілля в селах передгірної зони Буковини» Кожолянко О., Сандуляк І. Фрагменти фольклору в обряді весілля в селах передгірної зони Буковини. // Питання стародавньої та середньовічної історії, археології й етнології. - Чернівці, 2003. - Т. 2 (16). розглядають роль та місце фольклору у весільних обрядодіях на прикладі конкретної території. Слід відзначити також статті Хабулі А., Масана О. «Весільна обрядовість села Колінківці на Хотинщині» Хабуля А., Масан О. Весільна обрядовість села Колінківці на Хотинщині. // Буковинський історико-етнографічний вісник. - Чернівці, 2003. - Вип.5., Балахтар М. «Сучасне весілля в Клішківцях» Балахтар М. Сучасне весілля в Клішківцях. // Буковинський історико-етнографічний вісник. - Чернівці, 2003. - Вип.5., Качуляк І., Бульбук І. «Весільна обрядовість у селах Стрілецький Кут та Ревне» Качуляк І., Бульбук І. Весільна обрядовість у селах Стрілецький Кут та Ревне (за матеріалами польових досліджень авторів). // Буковинський історико-етнографічний вісник. - Чернівці, 2003. - Вип.5..

Отже, як бачимо традиції укладання шлюбу на Буковині привертали досить пильну увагу з боку дослідників. Однак, не вся тематика звичаїв достатньо вивчена. На сучасному етапі розвитку етнографії Буковини вчені продовжують займатись розробкою питань весільної обрядовості.

Метою даного дослідження є вивчення традиційних форм весільної обрядовості в різних регіонах Буковини, характеру їх побутування та функціональних особливостей.

Для розкриття мети автором поставлено наступні завдання:

· проаналізувати особливості весільного обряду рівнинної зони Буковини;

· охарактеризувати традиції укладення шлюбу Буковинського Передгіря;

· виявити колоритність та різнобарвність весілля гірсько-карпатської зони Буковинського краю;

· розкрити проблему співвідношення місцевих традицій у буковинській весільній обрядовості.

Виходячи з поставленої мети і завдань, формується і структура даної роботи, яка складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел та літератури, додатків.