Мої земляки – Герої Радянського Союзу

реферат

Вступ

З кожним роком все далі в часі від нас трагічні події Великої Вітчизняної війни, але память про воєнне лихоліття і величний подвиг радянського народу залишається в серці кожного із нас. По іншому і не може бути. Тому що ми живемо на землі, опаленій вогняним вихором війни, землі, в якій покояться мільйони радянських воїнів, що віддали своє життя за Велику Перемогу.

Лозова - це моя маленька батьківщина. В історичних мірках моє місто ще досить молоде, йому всього 141 рік, але воно має героїчну історію. Кожна людина повинна знати історію свого краю. Тому я вирішила взяти для дослідження тему, яка стосується життя моїх земляків, тих, хто вершив цю героїчну історію, чиї імена золотими літерами вписані в Книгу Памяті, чиї імена носять вулиці мого міста, хто під час Великої Вітчизняної війни отримав найвищу урядову нагороду - звання Героя Радянського Союзу.

Близько 9000 лозівчан не повернулися з фронтів Великої Вітчизняної війни, полягли смертю хоробрих на своїй землі та за її межами. В катівнях гестапо і поліції, таборах смерті замордовано і розстріляно 1425 кращих синів і дочок міста і району. Під час зустрічей з ветеранами війни знову і знову в подумках поверталася до часів воєнного лихоліття, про яке ми, юне покоління, знаємо лише з книг та кінофільмів. З вуст сивих ветеранів звучали розповіді про тяжкі і грізні події більш, ніж 65-річної давнини, що бушували на нашій землі, про героїв війни, про тих, хто піднімався на зустріч вогненному валу, бився з сильним, підступним і жорстоким ворогом на фронті і в глибокому тилу.

Найвеличнішою історичною постаттю Великої Вітчизняної війни залишається рядовий солдат, про якого маршал Радянського Союзу Георгій Костянтинович Жуков написав так: "Його волею, його стійким духом, його кровю добута Перемога над сильним ворогом. Немає меж величі його подвигу в імя Батьківщини, як немає меж і величі його трудового подвигу після війни".

Один із надійних засобів увіковічення памяті про героїв - опис подвигів цих патріотів. Памятники можуть руйнуватися з часом від дій вандалів і нерозумних політиків, а описи зберігаються протягом віків.

Немало книг надруковано про видатних особистостей у жанрі мемуарної літератури, а ось спогадів і біографій скромних рядових бійців, які загинули під час війни, які жили або ще живуть поряд з нами, майже немає.

Тому я поставила собі за мету, спираючись на спогади ветеранів, матеріали музейних архівів, мемуарну літературу, розповіді очевидців, рідних, знайомих цих героїв описати життєвий та бойовий шлях моїх земляків - Героїв Радянського Союзу. В своїй роботі я намагалася відтворити героїчні подвиги цих людей, достовірні факти їх воєнної біографії та описати подвиги, за які вони отримали цю високу нагороду. Моє дослідження майже повністю базується на спогадах героїв та архівних матеріалах краєзнавчого музею, музею освіти, кімнати Бойової Слави Будинку дитячої та юнацької творчості. Жоден історичний літопис, жодна книга не взмозі повно і всебічно відобразити все те, що відбувалося за довгі чотири роки війни. моє дослідження досить детально відтворює бойові і трудові біографії фронтовиків, чиї імена навічно залишилися в героїчній історії Лозівщини.

У свій час Юліус Фучик написав: "Не забывайте! Неустанно собирайте сведения о тех, кто погиб за себя и за вас! Не было безымянных героев, а были люди, которые имели свое лицо, свои помыслы и надежды. Пусть же эти люди будут всегда близки вам, как друзья, как родные, как вы сами!".

І ніяк не можна не згадати слова нашої землячки, учасника Великої Вітчизняної війни Дудкіної Ангеліни Іванівни, яка під час зустрічі з учнями сказала: "Не забувайте священну війну, зберігайте память про її героїв, про тих, хто довгих чотири роки сміливо писав історію своєю кровю в імя майбутніх поколінь. Будьте гідними подвигу своїх земляків".

Делись добром ;)