Мій край – Чорнобаївський. Богатир моєї землі – Іван Максимович Піддубний

доклад

Історія

Територія Чорнобаївщини заселялася здавна, що підтверджується значною кількістю археологічних знахідок. Камяні знаряддя зі стоянки, знайденої поблизу села Велика Бурімка, відносяться до епохи палеоліту і виготовлені 150 - 35 тисяч років тому. Довкола села Іркліїв виявлено близько 40 неолітичних стоянок, поселень і курганних поховань епохи бронзи, скіфського та ранньословянського часу.

У гирлі і на берегах річки Сули стояли міста-фортеці Київської Русі -- Воїнь, Поляновщина, Желни, Кизівер, Римів та інші, які виникли наприкінці X -- XI століття і входили до Переяславського князівства. Всі вони зазнали спустошення під час монголо-татарської навали.

Відродження краю почалося з виникненням козацтва, в звязку з масовою втечею населення правого берега Дніпра на Лівобережжя від феодального гніту. Саме у XIV -- на початку XVII ст. відроджуються після занепаду або виникають більшість теперішніх сіл Чорнобаївщини. Їхні жителі завжди активно включалися у тогочасний козацько-селянський рух. Зокрема, у Жовниному в 1638 році були зосереджені основні сили учасників відомого повстання нереєстрового козацтва, очолюваного Яковом Ост-рянином та Карпом Скиданом. Перш, ніж зазнати поразки, вони впродовж семи тижнів вели вперту боротьбу з польсько-шляхетським військом.

В період національно-визвольної війни існував Іркліївський козацький полк, до складу якого входили Васютинська, Вереміївська, Бурімська і Канівецька сотні. В різні періоди полк очолювали Филон Джалалій, Михайло Телюченко, Матвій Папкевич. Серед сотників прославився Нестор Морозенко, який водив місцеве козацтво у битви на Поділля та Брацлавщину. У 1650 році в Ірклієві відбулася нарада, на якій уточнювалося ставлення України до сусідніх держав, а з їхніми послами спілкувався Богдан Хмельницький. Антифеодальний рух не припинявся і після входження краю до царської Росії. В 1767 -- 74 роках жителі Кліщинець піднялися на боротьбу проти поміщиків Лисенка і Туманського, які хотіли перетворити їх на кріпаків. Повстання було жорстоко придушене.

В ході громадянської війни помітною постаттю серед керівників селянських мас був 19-річний уродженець Вереміївки комбриг Антон Богунський (Шарий), пізніше розстріляний за наказом Троцького.

На початковому етапі Великої Вітчизняної війни біля села Богодухівки загинув відомий російський письменник Юрій Кримов. В районі діяли партизанські загони під командуванням М.Т.Славського та Д.С.Комашка, а з літа 1943 року -- М.Р.Соболєва-Кузьміна. Під час окупації, спершу у Хрестителевому, а потім у Вереміївці працював госпіталь для військовополонених, створений Л.А.Силіним. На фронтах проти загарбників боролися понад 16 тис. жителів району. Кожен четвертий нагороджений орденами і медалями, 8 стали Героями Радянського Союзу, двоє -- повними кавалерами орденів Слави. За вагомі виробничі здобутки 13 трудівників Чорнобаївщини удостоїлися звання Героя Соціалістичної Праці.

Уродженцями району були всесвітньовідомий борець -- Іван Піддубний (с. Красенівка), видатний поет, драматург, театральний діяч і прозаїк Михайло Старицький (с. Кліщинці), лауреати Шевченківської премії -- актор, режисер, один з фундаторів та керівників Львівського театру ім. М.Заньковецької Борис Романицький (смтЧорнобай) та пись-менник Іван Ле (с. Мойсинці -- нині Придніпровське), поет-неокласик Михайло Драй-Хмара (с. Малі Канівці), чимало інших діячів літератури, культури, науки та інших галузей. Багатьом з них на батьківщині споруджено памятники. Зокрема, І.М.Піддубному в Красенівці, М.П.Старицькому у Кліщинцях, М.П.Драй-Хмарі у М.Канівцях. Оточені увагою і могила Ю.С.Кримова у Богодухівці, стела Л.А.Силіну у Вереміївці, Пагорб Слави у Чорнобаї, обеліски Слави у Богодухівці, Ірклієві та інших селах.

Делись добром ;)