2.3 Релігія і традиції

У Бельгії є світська і атеїстична меншість, укорінена з XIX ст. Держава визнає католицизм, протестантизм, іудаїзм та іслам як офіційні релігії, їх викладання субсидується в приватних і державних школах. Конкретніше, то більшість віруючих (бл. 70% населення) - католики, іслам (250 тис. осіб), протестантство (бл. 70 тис.), іудаїзм (35 тис.), англіканство (40 тис.), православя (20 тис.). При не конфесійному навчанні невіруючі учні вивчають курс світської моралі. [2, с. 689] Релігійність бельгійців досить велика, у всякому разі її зовнішні прояви дуже різноманітні. В містах і селищах багато католицьких храмів, в нішах будинків нерідко можна бачити статуї мадонни з палаючими перед ними лампадами, а в дні релігійних свят, зазвичай влаштовуються урочисті церковні процесії. [2, с. 692]

У Бельгії щорічно проходить близько 2000 різних свят. Розповісти про всі просто неможливо. Та я згадаю лише деякі, найвідоміші та значні.

· 1 січня - Новий Рік

· Великдень

· 1 травня - Свято Весни і Праці

· Вознесіння

· Трійця

· Духів День

· 1 липня - День Національної Незалежності

· 11 липня - Свято Нідерландської Культурної Спільноти

· 21 липня - День Присяги Короля, Національний День Памяті.

· Червень - День Привидів

· 15 серпня - Успіння

· 27 вересня - Свято Франко-Мовця Культурної Спільноти

· 1 листопада - День Всіх Святих

· 11 листопада - День Перемиря

· 15 листопада - День Народження Короля (День Королівської Династії)

· 25 грудня - Різдво

· 26 грудня - День Вручення Подарунків

Національними святами в Бельгії є:

· 11 липня - Свято Нідерландської Культурної Спільноти

· 21 липня - День Присяги Короля, Національний День Памяті.

· 27 вересня - Свято Франко-Мовця Культурної Спільноти. [15]

2.4 Побутові умови

У фламандській частині Бельгії найбільш поширені будинки з довгим фронтоном, характерні і для сільських місцевостей Нідерландів. Всі житлові та господарські приміщення утворюють тут єдину витягнуту в довжину споруду під спільним дахом. Вузький фронтон будинку звернений до вулиці, а вхід знаходиться на подовжній стороні, причому в кожне приміщення веде зазвичай окремий вхід. [10] У Брабанте планування будинку дещо інше: головний вхід в будинок веде у вузький коридор, розділяє житлові приміщення і стійла. У коридорі один проти одного розташовані дві двері - в кухню і в стійла. Нерідко від коридору відділена невелика частина, де стоїть хлібна піч. Таке планування будинку найбільш близьке до планування поширеного в Німеччині так званого франконського типу будинку. [8]

Як серед фламандського, так і серед валлонського сільського населення побутує й інший тип будинку, званий замкнутим двором. Всі приміщення в такому будинку групуються навколо квадратного внутрішнього дворика, зазвичай вимощеного кругляком. Біля стіни, що виходить на вулицю, розташовані житлові приміщення, по інший бік двору паралельно житлового будинку знаходяться сараї та інші господарські приміщення, а ліворуч і праворуч від житлового будинку стійла. Всі приміщення щільно прилягають один до одного, утворюючи єдине ціле. Двері і велика частина вікон виходять в двір, так що зовні ця споруда виглядає як невелика фортеця. У будинок ведуть великі ворота. [11]

Фламандські будинки зазвичай оштукатурені і пофарбовані в білий, жовтий або рожевий колір. Їх шиферні дахи мають помаранчеве або рожеве забарвлення. Валлонські будинки на відміну від фламандських здебільшого не оштукатурені. Їх червоні цегляні стіни іноді жваві горизонтальними білими смугами вапнякового цегли. Для обрамлення вікон і дверей вживають особливий твердий камінь, пофарбований у білий колір. У Фландрії на конику даху часто закріплюють деревяну прикрасу з двох стилізованих голів лебедів, звернених у різні сторони. В інших провінціях коник прикрашають або залізним флюгером або деревяним різьбленим шпилем. [8]

Опалюються старі будинки каміном, частіше розташованим біля фронтонної стіни. Стіна біля каміна облицьовується кахлем темних кольорів. Як під фламандських, так і в валлонських будинках, постелі знаходяться в стінних нішах-шафах. Характерна велика кількість декоративного посуду - тарілок, глечиків, розставлених на пристінних та надкаміних полицях. [3, с. 446]

У фламандців і валлонів основу їжі складають овочі і крупяні страви. Вони, як і інші жителі Західної Європи, хліба вживають мало. Хліб частіше випікають із житнього борошна або із суміші пшениці з житом. Фламандці в свята споживають багато різних борошняних виробів-печив, булочок, пирогів. До кожного свята вони готують особливий сорт печива, іноді випікається в спеціальних формах, прикрашених майстерною гравіюванням і написами. І фламандці і валлони багато їдять картоплі і різних овочів, солоної риби, особливо оселедця. Найбільш поширені напої - молоко, кава. Раніше до свят на кожній фермі варили пиво. Улюблені ласощі у Бельгії - смажена картопля, яку продають на вулицях міст у спеціальних наметах або на лотках, де її майстерно смажать у присутності покупця. [16]

Фламандський народний жіночий одяг мав велику схожість з голландським. Він складався з полотняної сорочки з плічками, нижньої полотняної кофти з рукавами і зашнурованого спереду темного корсета. Іноді зверху надягалась ще довга кофта з басками з строкатого ситцю і світлий фартух. Жінки носили по декілька спідниць, з яких верхню - дуже широку, зібрану в поясі в густі збірки, шили з темної одноколірної матерії. Характерною була велика шаль (одноколірна або картата) з бахромою; її накидали на плечі, а кінці перехрещували на грудях. [24]

У XIX в. у всіх фламандських провінціях був поширений ще один характерний для цих областей вид жіночого одягу - плащ з капюшоном. Його одягали зазвичай в погану погоду при виході з будинку. Така форма плаща у XVIII ст. була в Європі характерна лише для іспанських Нідерландів і південних провінцій Голландії. [20]

Типи жіночих головних уборів сильно варіювали по областях: на північному сході Брабанта носили маленькі щільно прилеглі до голови білі чепчики, у Фландрії поширені були пишні мереживні чепчики, кінці яких вільно спускалися до самих плечей, і фламандські чепчики обовязково прикрашали букетиками штучних квітів у поєднанні з мереживом, намистом і стрічками (У звичайні дні поверх очіпка голову повязували невеликою строкатою хусткою). [3, с. 365]

В даний час повний народний костюм фламандських жінок можна побачити лише в дні народних свят. Але і зараз ще в деяких місцевостях літні жінки носять окремі елементи народного одягу: велику шаль, накинуту на плечі, білі полотняні чепчики. У дощову погоду надягають ще плащ-накидку з капюшоном. Чоловічий народний фламандський костюм втрачений вже давно і в даний час одяг чоловіків не має нічого своєрідного. Деякі елементи старого народного костюма зберігаються в сучасному одязі чоловіків. Так, валлонські фермери і робітники, як і багато французьких робітників, носять берети і довгу робочу блузу. [11]

2.5 Сімейні відносини

У складі сімї, в укладі сімейного життя існують значні відмінності між фламандцями і валлонами. Фламандці і зараз ще багатодітні: три-чотири дитини в сімї звичайне явище; у валлонів дітей у кожній родині менше. Це позначається і у відмінностях у рівні природного приросту між двома частинами країни. За звичаєм, у фламандців дорослі діти живуть разом з батьками. [10]

Життя фламандської сімї протікає замкнуто, здебільшого у стінах свого будинку. Фламандці, дуже привітні і гостинні господарі, вони люблять приймати у себе гостей. Для валлонів характерне життя поза стінами свого будинку, як це прийнято у південних народів Європи. Свята, сімейні торжества, зустрічі з друзями вони влаштовують частіше в ресторанах і кафе, ніж в своєму будинку. [11]

Сімейні обряди валлонів і фламандців в даний час майже зовсім втрачені, і лише деякі з них ще продовжують дотримуватися в сільських місцевостях.

Так, при народженні дитини в багатьох фламандських селах батько садить у своєму саду дерево: горіх або яблуню, якщо народився хлопчик, і грушеве, якщо народилася дівчинка.

Після хрещення дитини влаштовується урочистий обід, на який запрошують родичів і сусідів. Велике значення надається вибору хресних батька і матері, так як, за повірям, дитина успадковує особисті якості хрещених батьків. Зазвичай хрещений батько вибирає і імя дитині. [3, с. 273]

Весільні звичаї фламандців в загальних рисах зовсім подібні з голландськими. Валлонське ж весілля має деякі відмінності. Так, велике значення мають у валлонів заручини. Урочисто обставлено запрошення на весілля: друзі нареченого ходять по селу з будинку в будинок і у віршах запрошують господарів на весільне торжество.

В даний час весь весільний церемоніал зводиться до урочистого повернення молодих після вінчання додому в супроводі музикантів, родичів, друзів і знайомих і до рясного частування усіх, що прийшли привітати молодят. [10]

Загальний показник шлюбів становить 4,3 шлюби 1000 людей.

Загальний показник розлучень становить 2,8 розлучень 1000 людей.

національний демографічний культурний бельгія