4. Найважливіші історико-культурні памятки та обєкти

В межах міста розташована визначна археологічна памятка (від пізнього палеоліту до залізної доби) - гора Куличівка. Знахідки розкопок розміщені в Тернопільському краєзнавчому музеї, хоча у місті діє свій районний краєзнавчий музей.

Замкова гора Бона

Кременецький замок - фортифікаційна оборонна споруда в м. Кременець Тернопільської області. Побудований на стрімкій горі Бона (397 м над рівнем моря) з каменю-вапняку.

Дитинець - у її західній найнеприступнішій частині (ширина - 65, довжина - 135 м).

Гора обнесена високим камяним муром (у XIII ст. - деревяним з частоколом). Замок у Кременці було побудовано в XII столітті. В XIII столітті колишні деревяні укріплення було замінено на камяні. Взимку 1240 року орда хана Батия не спромоглася оволодіти цією фортецею на Замковій горі. До Люблінської унії замок належав литовським князям, далі - польським королям. Тривалий час цю видатну оборонну споруду ніхто не міг здобути. Завдяки неймовірним зусиллям і півторамісячній облозі в жовтні 1648 року Кременецький замок було взято козацькими загонами під орудою М. Кривоноса та зруйновано. З того часу замок вже не відбудовували. До наших днів збереглися башта з брамою та оборонні мури [6].

Будинок родини Словацьких

Будинок по вул. Словацького, 16 побудований наприкінці XIX століття в стилі класицизму. Ця садиба належала колись Евзебіушу Словацькому - батькові видатного польського поета Юліуша Словацького. Юліуш Словацький жив тут у 1810 - 1811 рр. В 1969 році на подвірї встановлено мармурове погруддя поета (скульптор В. З. Бородай). У 2002 році закінчено реставрацію будівлі і з 2004 року тут діє літературно-меморіальний музей Юліуша Словацького [7].

Споруди колишнього Василіанського монастиря XVII століття

З 1636 року при монастирі діяло братство, з ініціативи якого була заснована школа від Києво-Могилянської Академії. При монастирі функціонувала друкарня, де була надрукована «Кременецька граматика».

Миколаївський собор з келіями споруджувався протягом XVI -XVII століть. Його було побудовано для францисканського монастиря в готико-ренесансному стилі, а в середині XVII століття костьол реконструйовано та розширено, доповнено бароковим декором. В формах Миколаївського собору поєднані тип тридольної української церкви з формами польських костьолів епохи Відродження. На початку XX століття зведено величну монастирську дзвіницю [6].

Богоявленський монастир - культова споруда у місті Кременці Тернопільської області, памятка архітектури національного значення.

Заснували 1633р. українські шляхтичі Л. Древинський і Д. Єло-Малинський за привілеєм Владислава IV як православний чоловічий монастир. За «благословенною грамотою» Петра Могили (1636р.) підпорядковувався Вселенському Патріархові та його Екзарху Київському митрополитові.

При Богоявленському монастирі діяли братство, школа (працювала за навчальним планом Києво-Могилянської колегії), друкарня й шпиталь.

Із видань друкарні найбільше відома т. зв. «Граматика» (1638).

У I-й чверті XVIII ст. Богоявленський монастир визнав унію з Римом і увійшов у чин св. Василія Великого.

У 1807р. за указом російського імператора Олександра I оо. Василіяни віддали територію свого монастиря з усіма будівлями Волинській гімназії і перейшли в будівлі реформатського монастиря. У 1839 Богоявленський монастир припинив існування, у 1865р. - відновлений як однойменний православний чоловічий монастир.

У Богоявленському монастирі була резиденція вікарного єпископа Волинської єпархії (1873-1922р.р., 1924-1934р.р. з перервами), якого титулували Острозьким, а від 1902р. - Кременецьким, правлячого Волинського і Кременецького архієпископа (1922-1923р.р., 1934-1941р.р.), глави так званої Автономної Православної Церкви в Україні (1941- 1943р.р.) [5].

У 1953р. Богоявленський монастир реорганізований у жіночий, 1959 - ліквідований, 1990 - відновив діяльність як православний жіночий монастир. Належить до Тернопільської єпархії УПЦ (МП).

Палац Кароліни Дзембовської

Палац збудований у стилі класицизму в першій половині XVIII століття архітектором Ю. Гофманом. Навколо нього в 1809 році англійським садівником Діонісієм Міклером було розбито чудовий парк.

Житловий будинок «Близнята»

Це унікальна барокова споруда XVII - XVIII століть, що складається із двох однакових зєднаних будинків з окремими двосхилими дахами.

«Близнюким» - памятка житлового будівництва по вулиці Медовій 1-3 в Кременці, збудована в XVII столітті, перебудовувалася. Вона поєднує в собі два будинки накриті двоспадовими дахами, що мають спільну внутрішню стіну. Співвідношення довшої і коротшої сторін обох будинків (10х20 м) дорівнює структурі українських камяниць XVI-XVII століть[3].

Нині це двоповерховий будинок. Перекриття в пивницях склепінчате, планування лишилося колишнє. Помешкання неодноразово переплановувалися. Первісний декор екстерєру повністю не зберігся. Нині кути будинку прикрашено рустуванням, щипці увінчано бароковими вазонами, вікна - замками. Південний ріг будинку підтримує контрфорс.

Протягом 1999-2009 років був занесений до Державного реєстру національного культурного надбання, охоронні номери 671 1-671 2.

Комплекс колегіуму чину єзуїтів

Коштом родини Вишневецьких в місті розпочато будівлю колегіуму чину єзуїтів. Проект створив архітектор Паоло Фонтана. Будівництво тривало у 1731-1743 роках. Комплекс поєднав костел і келії в єдиному ансамблі. Єзуїти присвятили костел засновнику ордена Ігтатію Лойолі та Станіславу Костці. Наприкінці XX століття комплекс колегіуму визнано видатною памяткою архітектури країни [5].

Костел - тринавовий з трансептом, в перехресті - висока гранчата баня, вкрита бароковим куполом з ліхтариком. Вівтарна частина і крила трансепту трохи заокруглені, що значно посилило красу і виразність будівлі. Від підлоги до віщої позначки в інтерєрі костел має 28 метрів. Бічні нави за єзуїтів були відведені під каплиці.

Коридорною системою костел поєднано з корпусами келій, що в зимню пору давало змогу дістатися всіх частин комплексу без виходу на подвіря. Бічні крила комплексу попереду мають наугольні башти і утворюють парадний двір на зразок палацового курдонеру. Ухил земельної ділянки спонукав архітектора до створення штучної тераси, вдало прикрашеної парадними сходами, балюстрадами і камяними ліхтарями в стилі рококо. Малюнок балюстрад і ліхтарів не має аналогів в Україні. Фасади комплексу розділені на барокові частини - “дзеркала” . Контрастне фарбування «дзеркал» і деталей фасадів надає комплексу палацової краси і вишуканості, більш притаманних світським будівлям доби пізнього бароко чи рококо.

У 1803-1805 рр. володар Тадеуш Чацький разом з уславленим діячем Речі Посполитої Гуґо Коллонтаєм на базі колегіуму заснували Вищий Волинський ліцей на зразок університету. Фундацією Т. Чацького для ліцею придбано бібліотеку екс-короля Польщі Станіслава Понятовського і колекцію наукових приладів. За участь студентів колегіуму в визвольному повстанні у 1831 р.. Колегіум ліквідовано царем, а бібліотека і наукові прилади конфісковані і передані новоствореному університету Святого Володимира в місті Київ [5].

За часів СРСР костел використовувався як спортивне приміщення навчального закладу. За часів незалежності України костел у веденні Київського патріархату [5].

Некрополі

У Кременці є кілька некрополів, зокрема військове кладовище, Монастирське кладовище і старовинний польський цвинтар, а також Пятницький (Козацький) цвинтар з могилами українських козаків, що загинули в боях за звільнення Кременця від влади Польщі (1648-1651 рр.).

Військове кладовище розташоване у сквері перед педучилищем. У 19 березня 1944 р. Кременець був окупований підрозділами Радянської Армії. Частина бійців, загиблих під час боїв за місто (біля 200 чол.), була похована у сквері перед колишнім ліцеєм (тепер педучилище) в 10 індивідуальних могилах і одній братській. Імена воїнів відомі, 10 могил з надгробними плитами, на яких викарбовано імена полеглих. На братській могилі памятник - скульптурна фігура воїна на постаменті.

На Туницькому кладовищі похований радянський воїн В. Я. Медведєв, який загинув у 1944 р. при окупації Кременця. На могилі встановлений памятник у вигляді стелли, що закінчується вгорі пятикутною зіркою. В Кременці під час Другої світової війни було єврейське гетто. Фашисти розстріляли 15 000 євреїв і закопали у великому рові. Сьогодні на цьому місці знаходиться памятник жертвам фашизму, але через недбалість місцевої влади і нехтування місцевих жителів памятник постійно паплюжать.[9].